Справа №22- 2604/2010р.                 головуючий у 1 інстанції  Лебеденко С.В.

Категорія 37                         доповідач Жданова В.С.

                    У Х В А Л А

                І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 березня 2010 р.                               м. Донецьк

                    Апеляційний суд Донецької області у складі :

                    головуючої – судді  Краснощокової Н.С.,

                    суддів : Жданової В.С., Прокопчук Л.М.

                    при секретарі Руденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Пролетарського районного суду  м. Донецька від 18 січня 2010 року в справ за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа – Третя Донецька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Третя Донецька державна нотаріальна контора про встановлення  факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,-

                В С Т А Н О В И В :

    Рішенням  Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 січня 2010 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3  відмовлено в позові  до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на майно, що залишилось після смерті  ОСОБА_5,  померлого 18.12.1995 р. Зазначеним рішенням  ОСОБА_1 відмовлено в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на майно після смерті ОСОБА_5.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить  рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги повторно викладає доводи позовної заяви, які на його думку підтверджують факт прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5.

    ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалене рішення не оскаржується.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.01.1951 р.  16.07.1992 р. за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 придбав квартиру №1 , яка складає 50/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5 13.06.1995 р. ОСОБА_5 був складений заповіт, відповідно до якого зазначений будинок у рівних частках він заповів  дітям  ОСОБА_6 та  ОСОБА_1 Дружина померлого ОСОБА_2 та дочка померлого ОСОБА_3 зареєстровані та постійно проживають у спадковому будинку, ОСОБА_1 у встановлений строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся  та не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про фактичне прийняття ним спадщини.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає  з наступних підстав .

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Суд першої інстанції повно, всебічно та об»єктивно розглянув заявлений позов та дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1

    З матеріалів справи вбачається, що  18.12.1995 року помер ОСОБА_5 , якому на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.1992 р. належав житловий будинок по АДРЕСА_2  На підставі заповіту, складеному ОСОБА_5 13.06.1995 р. ,  спадкоємцями на зазначений будинок  визначені його діти :  ОСОБА_3 та ОСОБА_1

    Відповідно до ст. ст. 524,534 ЦК України / ред. ЦК 1963 р./, яка діяла на час відкриття спадщини,  право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 549  ЦК визначено, що спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину : 1. якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; 2. якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про відкриття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з п. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 р. №45/5, чинної на час виникнення правовідносин, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном серед іншого можуть бути довідка управління  будинками, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів про те, що що спадкоємець безпосередньо  перед смертю спадкодавця проживав з ним, або запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку  в період шести місяців після дня смерті спадкодавця.

    Встановлено, що ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини  до державної нотаріальної контори не звертався. В матеріалах справи міститься  повідомлення державного нотаріуса Третьої Донецької  державної нотаріальної контори про те, що 23.06.2009 року  з заявою про відмову від спадщини звернувся  син померлого  ОСОБА_1 / а.с. 55/. За змістом ч.2 ст. 553 ЦК вважається,що відмовився від спадщини також той  спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Свідки  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  давали пояснення про те,  що ОСОБА_1 після смерті батька відвідував батьківський будинок, в якому залишилась проживати його мати ОСОБА_2 / дружина померлого/. Факт відвідування родини, яка проживає у спадковому будинку не свідчить про прийняття спадщини в розумінні ст. 549 ЦК.

    Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів щоб свідчили про прийняття ним спадщини після смерті його батька – ОСОБА_5 з  урахуванням вищезазначених вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що після смерті батька в установленому законом порядку він спадщину не прийняв.

    Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного викладу позовних вимог і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

    Керуючись ст. ст. 307,308,315 ЦПК України апеляційний суд,-

                    У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Пролетарського районного суду м.Донецька від 18 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

    Головуюча:                   Судді :