Справа № 22ц-  4018/2010р.                       Головуючий у 1 інстанції :  Артеменко Л.І.

Категорія:    57                               Доповідач –  Новікова Г.В.

УХВАЛА

Іменем України

 28 квітня  2010 року           Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                      головуючого: Новікової Г.В.

                                      суддів: Хейло Я.В., Стратіло В.І.

                                      при секретарі:   Шатун Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу представника   управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське на   постанову Кіровського міського суду  від  22 лютого 2010 року  по справі за позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  м. Кіровське   про зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії як дитині війни  ,-

                                                                ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою  про визнання неправомірною бездіяльності відповідача, зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум в розмірі 1240,20 грн.

В судовому засідання позивач позов підтримав частково, просив задовольнити позовні вимоги за період з 1 липня  по 31 грудня 2009 року. Вказував, що рішенням Кіровського міського суду від 25 серпня 2009 року відповідача зобов’язано здійснити  йому перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за  період з  1 січня  по 30 червня 2009 року.  

Постановою  Кіровського міського суду   від  22 лютого 2010 року  позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії відповідача, зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період.  

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

          Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд правомірно виходив з того, що Управління , як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.6 Закону №2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Висновок суду підтверджується положеннями Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 вказаного закону  позивач має правовий статус  дитини війни.  Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону він має право на підвищення  пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2009 року   діє в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.»

      Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.

Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отримання бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апеляційної скарги, що виплата проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не можуть бути прийняті до уваги.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином,  висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з  1 липня 2009 року по 31 грудня 2009  року з урахуванням фактично здійснених виплат відповідає вимогам закону.  

           Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

            Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.                          

Керуючись   ст.  ст. 308,314 ЦПК України,  апеляційний  суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області   відхилити.

Постанову  Кіровського міського суду   від  22 лютого 2010 року   залишити без зміни.

  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                                                                      

Судді :