Справа № 22-4501/10 Головуючий 1 інстанції Корекян Н. Р.
Категорія 32 Доповідач Курило В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі: Сироті Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 26 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне про стягнення моральної шкоди. Вона посилалась на те, що працювала у шкідливих умовах праці, в зв»язку з чим отримала професійне захворювання: вібраційну хворобу 2 ступені періфіричний ангіодістонічний синдром з частими акроспазмами по типу синдрому Рейно. За висновком МСЕК від 09.04.2002 року їй вперше встановлено 40 % втрати працездатності у зв»язку з профзахворюванням та 3 група інвалідності строком на 1 рік. Призначена пенсія з інвалідності, потреба в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, протипоказано тяжкий фізичний труд.
23.04.2003 року та 26.05.2004 року за висновком МСЕК безстроково встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності внаслідок того ж профзахворювання. Через втрату здоров»я від профзахворювання вона відчуває фізичні та моральні страждання, втратила життєві зв»язки, має потребу в додаткових зусиллях для організації свого життя, тому моральну шкоду оцінює в 30 000 грн., яку й просила стягнути.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 26 березня 2010 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто на користь ОСОБА_1 з відповідача на відшкодування моральної шкоди 13 000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне подало апеляційну скаргу, в якій п росить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим з наступних підстав: втрата професійної працездатності ОСОБА_1 вперше встановлено 09.04.2002 року, а до суду вона звернулась в січні 2010 року. Таким чином, строк позовної давності, встановлений цивільним законодавством, позивачем був пропущений. Судом не враховані особливості надання соціальних виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 23.09.1999 року, згідно якого усі види соціальних послуг повинні бути підтверджені висновком МСЕК. Фонд соціального страхування провадить виплату грошових коштів за моральну шкоду за наявністю факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Судом дана невірна оцінка доказам по справі. Також при ухваленні рішення судом дана невірна оцінка глибині фізичних та душевних страждань позивача, не врахована залишкова працездатність.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з»явилась, просила справу розглядати у її відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в редакції Закону, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, а також з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасного випадку зобов’язаний в порядку, встановленому законом, сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої шкоди.
Суд встановив, що під час роботи на виробництві позивач отримала професійне захворювання - вібраційну хворобу 2 ступені періфіричний ангіодістонічний синдром з частими акроспазмами по типу синдрому Рейно.
Згідно висновку МСЕК від 9 квітня 2002 року позивачу вперше встановлено втрату 40 % працездатності безстроково у зв”язку з хронічним професійним захворюванням (а.с.29).
23.04.2003 року та 26.05.2004 року за висновком МСЕК позивачці безстроково встановлено 40% втрати працездатності та 3 група інвалідності внаслідок того ж професійного захворювання.
Ушкодження здоров’я позивача є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці. Потерпіла втратила працездатність, визнана інвалідом, що само по собі підтверджує наявність моральних страждань позивача. Крім того, вона регулярно лікується у лікарнях, від професійних захворювань позивачка відчуває постійний фізичний біль, що призвело до обмежень у спілкуванні із знайомими та близькими, призвело до порушень її звичного образу життя, потребує покладання додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані обставини для людини є неприємними, такими, що її дратують, засмучують, спонукають до моральних страждань і переживань.
Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього моральних страждань внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві.
За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної шкоди не доведений є безпідставними. Доводи скарги про те, що факт наявності моральних страждань може бути доведений лише висновком МСЕК також є безпідставними і не грунтуються на законі.
З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілої і наявності негативних наслідків, суд першої інстанції в межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди позивачці. При цьому суд першої інстанції виходив з принципу розумності, справедливості, виваженості, прийняв до уваги і наявність у потерпілої певного степеню працездатності.
Не є обґрунтованими доводи скарги про те, що позивачка пропустила строк для звернення у суд. Відповідно до п.п. 1 і 3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом і на вимогу по відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю. Отже, позовна давність на правовідносини, що виникли між сторонами у справі, позовна давність не поширюється.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 26 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.
Головуючий:
Судді: