Головуючий 1 інстанції Карабан І.І.
Доповідач Курило В.П.
Справа № 4723, 2010р.
Категорія 32
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
8 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Сироті Д.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 10 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про встановлення факту нещасного випадку, пов»язаного з виробництвом, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровське Донецької області,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2009 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про встановлення факту нещасного випадку, пов»язаного з виробництвом. Він посилався на те, що 16 серпня 2008 року при виконанні трудових обов»язків у якості прохідника 5 розряду наприкінці зміни у 0 годин 44 хвилини з п»ятиметрової висоти впав кусок породи на праву ногу і придавив його до грунту. Йому надавали допомогу працівники ОСОБА_2, ОСОБА_3, гірничий майстер ОСОБА_4 Потім медична сестра підземного медичного пункту зробила йому два уколи, наклала на ногу шину. Йому допомогли добратися до медичного пункту підприємства, де йому зробили третій укол і на автомобілі підприємства доставили додому о 5 годині ранку. Але сильний біль у нозі змусив його звернутися о 9 годині до травматолога Макіївської лікарні №8, де був встановлений закритий перелом 2 і 5 пальців правої стопи.
Після місяця лікування він отримав лікарняний лист і здав його на шахту, де йому разом із свідками – батьком і дружиною запропонували написати пояснювальну записку про травмування у биту з погрозою звільнення з роботи. Після тривалого лікування 6 грудня 2008 року він звернувся до начальника дільниці Шапорова С.П. скласти і видати акт за формою Н-1 через те, що стан його здоров»я погіршувався. Але йому відмовили в цьому. 22 червня 2009 року він знову звернувся до керівництва шахти з проханням скласти акт за формою Н-1, але відповіді він не отримав. Просив встановити факт нещасного випадку на виробництві і зобов»язати підприємство скласти і видати акт по формі Н-1 про травмування на виробництві.
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 10 грудня 2009 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту нещасного випадку, пов»язаного з виробництвом, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог. Він вважає, що суд необгрунтованно відмовив йому у задоволені позовних вимог. Свідки в суді давали пояснення під впливом керівництва підприємства. Суд безпідставно не прийняв до уваги пояснення інших свідків, не звернув уваги на фальсифікацію підприємством доказів по справі.
В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з ухваленням нового рішення.
Представник відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» в судове засідання апеляційного суду не з»явився. Просив розглядати справу у його відсутність.
Представник третьої особи відділення фонду соціального страхування не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам і матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, суд першої інстанції виходив з того, що такі факти при їх доведеності можуть бути встановлені в судовому порядку. Позивач ОСОБА_1 не довів в суді факту його травмування під час виконання ним трудових обов»язків 16 серпня 2008 року.
Але з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо через те, що він суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України ( ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 22 Закону України «про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
Згідно п.13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, з»ясування обставин і причин нещасного випадку, визначення, чи пов»язаний цей випадок з виробництвом, установлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, та складання акту розслідування нещасного випадку віднесено до компетенції утвореної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку. У судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства-роботодавця (ч.2 п. 26 Порядку).
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку ( ч.ч.3,4 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» п.п. 37, 38 Порядку).
З матеріалів справи видно, що нещасний випадок, що трапився з ОСОБА_1, був предметом розслідування відповідної комісії, утвореної наказом керівника підприємства від 22 червня 2009 року за №1175 (а.с.16). Рішенням утвореної роботодавцем комісії від 22 липня 2009 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі акту за формою Н-1 з тих підстав, що отримана ним травма не пов»язана з виробництвом і трапилась поза підприємством (а.с.22).
Раніше 29 вересня 2008 року за результатами першого звернення ОСОБА_1 до підприємства - роботодавця з питань розслідування нещасного випадку з ним також був складений акт про нещасний випадок невиробничого характеру по формі НТ (а.с.17).
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув на вказані документи уваги і вдався до самостійного встановлення обставин нещасного випадку з позивачем, фактично перебравши на себе повноваження комісії з розслідування нещасного випадку, не взявши при цьому до уваги, що спори про встановлення факту нещасного випадку на виробництві не можуть бути встановлені в судовому порядку. Тому рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам і матеріального і процесуального права і відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві.
Не підлягають задоволенню його позовні вимоги і про спонукання підприємства-роботодавця до видачі йому акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1. Як вказувалось вище, утворена відповідачем комісія провела розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 і зробила висновок про те, що травмування позивача відбулося поза межами підприємства і не пов»язане з виконанням ним трудових обов»язків. Рішення комісії оформлено актами від 29 вересня 2008 року і 22 липня 2009 року (а.с. 17 і 22).
Ані рішення комісії з розслідування нещасного випадку, ані відомості, що є у зазначених актах, позивач ОСОБА_1 у порядку, передбаченому законом, не оскаржив. Рішення комісії існує до теперішнього часу і незаконним не визнано. За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про спонукання підприємства – роботодавця до складання і видачі акту про нещасний випадок на рибництві за формою Н-1 не грунтуються на законі. Тому в їх задоволені необхідно відмовити.
Керуючись ст. 304, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 10 грудня 2009 року скасувати.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та спонукання до складання акту про нещасний випадок на виробництві відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення рішення суду апеляційної інстанції.
Судді: