АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області Боровського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, перерахунок пенсії ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інваліду ІІ групи,
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2010 року, -
встановила:
У листопаді 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, перерахунок пенсії ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інваліду ІІ групи. Просив прийняти постанову, якою визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку йому пенсії, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії в порядку, передбаченому ст. 50 та ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції даного Закону до 8.12.2007 року, тобто до прийняття ЗУ «Про бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також стягнути з відповідача на його користь заборгованість по недоплаченій пенсії за період з 7.10.2008 року, тобто з дня звернення ОСОБА_1 до управління із заявою про перерахунок пенсії та по день прийняття судом постанови.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 заборгованість по недоплаченій пенсії за період з 01.11.2008 року по 01.11.2009 року в розмірі - 38014,8 грн., з яких 34728 грн. - заборгованість по недоплаченій основній державній пенсії, та 3286,80 грн. - додаткової пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та до зупинення дії норм, визначених статтями 50 та 54 ЗУ № 796-ХП від 28.02.1991 року, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, проводити нарахування та виплату щомісячно, як основної державної так і додаткової пенсій ОСОБА_1 у розмірах, визначених ч.4 статті 54 та статтею 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постанову суду у межах суми за один місяць в розмірі 2894 грн. недоплаченої основної пенсії та в розмірі 273,90 грн. додаткової пенсії піддано до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач У правління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області просить постанову суду від 17.03.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування та недоведеність всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а постанову суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом 2-ої групи, є пенсіонером по інвалідності та відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII має право на пенсію, не нижчу 8-ми мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
07.10.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування йому основної пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем в задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Законом України № 107-УІ від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», після чого передбачено виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист , неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 року ), та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту зі сторони держави. Зокрема, до них належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсаціях, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Відповідно до частини 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2,3,4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік (ч. З ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-14).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 і 2009 роки» . затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність у розмірах, в період з 1 липня по 1 жовтня 2008 були встановлені суми - 482 грн., аз1 жовтня по даний час - 498 грн.
Крім того, у відповідності до п.1,п.6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень зазначеного Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом 2 преамбули, п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 року №2017-111, у відповідності до ст.17 якого до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною 2 зазначеною статті встановлено що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.19 цього Закону виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам II групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, також відповідно до частини 4 ст. 54 зазначеного Закону України інвалідам II групи виплачується державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-ХІІ, є безпідставними.
Судом встановлено, що здійснюючи нарахування та виплату пенсії позивачу , відповідач не діяв у спосіб, передбачений Законом України, тобто не здійснював нарахування та виплату у розмірі, визначеному Законом, а здійснювали нарахування та виплату у розмірі визначеному підзаконним нормативним актом, що є протиправним. З довідки виданої управлінням Пенсійного фонду України у Тульчинському району вбачається, що розмір нарахованої позивачу основної пенсії за цей же період становить 1090 грн., а додаткової - 99,60 грн.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», зокрема зупинення Законом «Про Державний бюджет України…» дії інших Законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій внесення змін до інших Законів України, встановлення іншого правового регулюванні відносин, ніж передбачено Законами України.
Судом у постанові проведено розрахунок, згідно якого суд вважає, що позивачу не доплачено основної пенсії 2894 грн. (498 грн. х 8 - 1090 грн. = 2894 грн.), а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 273,90 грн. (498 х 0,75% - 99.60 грн. = 273,90 грн.). В частині правильності проведення даних розрахунків доводи апеляційної скарги не стосуються.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те що суд першої інстанції приймаючи постанову посилався на не чинні норми ст. ст. 50,54, 67 ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991 року, дія яких додатково прийнятим Верховною Радою України законом не відновлена. Зазначені доводи апеляційної скарги протирічать змісту ст.ст. 69,70 ЗУ «Про Конституційний Суд України», ст.ст. 8,22,150 Конституції України та судовій практиці, що склалася на даний час.
Судом першої інстанції правильно враховано те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі 1-28/2008 р., положення пункту 28 розділу II «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України № 107-17 «Про державний бюджет України на 2008 рік», зокрема до ст.ст. 50 і 54 Закону України № 796-ХП від 28 лютого 1991 року «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнані неконституційними та не чинними з моменту їх ухвалення. У зв’язку з цим, починаючи з 22 травня 2008 року ст.ст. 50,54 даного Закону продовжують діяти в попередній редакції.
Тобто, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та віднесених до 1 категорії, повинна бути призначена в розмірі не менше 75 % мінімальної пенсії за віком (ст. 50), а основна пенсія не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком (ст.54).
Також не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги доводи апеляційної скарги про те, що через відсутність законодавчого врегулювання питань пенсійного забезпечення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, єдиними нормативно-правовими актами, що регулюють обчислення пенсій даної категорії громадян є Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року і № 654 від 16.07.2008 року.
Статтями 50 і 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розміри основної та додаткової пенсій ліквідаторів чітко визначені.
Таким чином, питання нарахування пенсій інвалідам-чорнобильцям і визначення розмірів цих пенсій належно врегульовані Законами України, які мають вищий юридичний пріоритет над підзаконними актами.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, ухваленою з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15, 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області відхилити.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун