справа № 2–142/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 травня  2010 року                                                                                           смт.Краснопілля

Краснопільський районний  суд Сумської  області в складі:

головуючого   -         судді   Басової В.І.,

секретаря с/з   -         Вольвач Р.П.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Краснопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про нарахування і виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2010 року ОСОБА_2  звернулася до Краснопільського районного суду Сумської області з цивільним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області. У позовній заяві просить суд постановити рішення, яким зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату пенсії, як дитині війни, з підвищенням її на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком у розмірі, встановленому ч.1 ст.28  Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»,  починаючи з 1 січня 2009 року з урахуванням виплат, здійснених у 2009-2010 роках, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач при нарахуванні виплат не врахував вимог закону, та порушив її права.

У судове засідання позивачка, не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлена   своєчасно та належним чином, надала   суду  заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає у їх задоволенні на підставах, викладених у позовній заяві.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду  заяву про розгляд справи без його участі. З позовом не погодився, стверджуючи, що вимоги позивача безпідставні і  не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, зокрема постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року встановлено розмір виплати підвищення до пенсій особам, які мають статус «дітей війни», у 2009 році на рівні 49,80 грн., і іншого розміру підвищення до пенсій чинним законодавством на 2009 рік не встановлювалося, що підтверджується запереченням відповідача (а.с. 11).

Матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності позивача і представника відповідача.  

Суд, р озглянувши  матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити  у  повному  обсязі .  

Так, дійсно позивач ОСОБА_2 згідно ксерокопії паспорта, ІНФОРМАЦІЯ_1, є жителькою   Краснопільського району (а.с . 5)  і має статус «Дитина війни», що підтверджується посвідченням на ім’я позивачки (а.с . 6) .

Згідно довідки, наданої відповідачем (а.с . 7 ), позивачці на протязі 2009 року виплачено доплату дітям війни в розмірі 597,60 грн.,  в 2010 році – 99 грн. 60 коп.,  що і змусило її   звернутися за захистом своїх прав, які, на її думку, порушив відповідач в 2009-2010 роках.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд вважає, що вимоги  підлягають задоволенню, так як при прийнятті Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік» дія Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась і не скасовувалась , а відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Однак названа норма передбачає визначення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на дані спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках «дітям війни» підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому  цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні  інтереси у спосіб, визначений Законами України.

Згідно ч.1 та ч.9 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи  відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.   К онституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. При вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.  

Як свідчить позиція і практика Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом—  відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання щомісячної соціальної допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступ лять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким, чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх  нездійснення або відмови в задоволенні позову та розцінюються судом, як спроба уникнути цивільно-правової відповідальності.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідачем  по  справі  не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за  правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни,  як   це  вказує  у  заперечені відповідач.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, а  таким   територіальним управлінням  в  Краснопільському  районі  є  відповідач по  справі.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Краснопільському районі Сумської області, тобто  за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянам своїх конституційних прав, тобто  і  пенсіонерів за  старістю. (ст.46 ч.1 Конституції  України.)

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на  соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 відсотків доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і на  Пенсійний  фонд України покладено обов’язок щодо:

-    призначення пенсії;

-    підготовки документів для її виплати;

-    забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці  Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом  України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 відсотків доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії з віком, а доведено  нарахування та виплату в 2009 році   лише  10 відсотків  виплат   передбачених  законодавством.

 Отже, відсутність коштів у відповідача який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2009 року по 19 травня 2010 року  включно, зобов’язавши провести відповідні виплати з урахуванням уже здійснених протягом 2009-2010 років виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положенням «Про Пенсійний Фонд України», затвердженим постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 року, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, ст.ст . 10,15, 60, 212, 209, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про перерахування і виплату підвищення до пенсії, як дитині війни - задовольнити повністю.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести виплати за період з  01 січня 2009 року по 19 травня 2010 року з урахуванням виплат здійснених у 2009-2010 роках.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 120 грн. 00 коп. витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

 Компенсувати ОСОБА_2 51 грн. витрат по сплаті судового збору за рахунок держави.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційна скарга на рішення суду – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Повний текст рішення виготовлено22 травня 2010 року.

Суддя                                                               підпис                                                 В.І. Басова    

Копія: звірена з оригіналом

Суддя                                                                                                                           В.І. Басова

Оригінал зберігається в матеріалах справи