УХВАЛА

21 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 5015/3350/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Вронська Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 (головуючий суддя - Плотіницький Б.Д., судді: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.) та рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2020 (суддя Мазовіта А.Б.)

у справі №5015/3350/12

за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі позивача Національної академії наук України,

до 1. Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ),

2. Фізико-механічного інституту ім. Г.В.Карпенка НАН України,

3. Фонду державного майна України,

4. Фірми Машінен-унд Боргерете-Фабрік ВІРТ ГмбХ, м. Еркеленце, Федеративна Республіка Німеччина,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Менеджмент ГмбХ, Федеративна Республіка Німеччина,

про: визнання недійсним підпункту 1 пункту 6.1 параграфу 6 засновницького договору Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)", підписаного 27.04.1992,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Дрогобицький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Національної академії наук України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (далі - ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)") та Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України, про визнання недійсним пункту 9.1 параграфа 9 "Уставний фонд" Статуту Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (1992) та пункту 9.1 параграфа 9 "Власність Товариства" і пункту 10.4.2 параграфа 10 нової редакції Статуту Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (2005) в частині майнового внеску Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України в статутний фонд товариства; зобов`язання Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)» привести пункту 9.1 пункту 9 Статуту підприємства у відповідність до Постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 10.06.2010 №182 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Бюро Президії Академії наук Української РСР від 13.05.1992 №127-Б "Про реорганізацію ДВСКТБ ВМІ ім. Г.В. Карпенка АН України та створення на його основі СП" та чинного законодавства, виклавши його у такій редакції: "Статутний фонд ТОВ «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" формується шляхом внесення Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка АН України в рахунок вкладу у статутний фонд СП права користування майном без зміни форми власності державного майна".

Господарський суд Львівської області рішенням від 13.01.2020 у справі №5015/3350/12, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021, відмовлено в задоволенні позовних вимог Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" та Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАН України про: визнання недійсним пункту 9.1 параграфа 9 "Уставний фонд" Статуту Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (1992) та пункту 9.1 параграфа 9 "Власність Товариства" і пункту 10.4.2 параграфа 10 нової редакції Статуту Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" (2005) в частині майнового внеску Фізико-механічного інституту ім. Г.В.Карпенка НАН України в статутний фонд товариства; зобов`язання Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" привести підпункту 9.1 пункту 9 Статуту підприємства у відповідність до Постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 10.06.2010 № 182 "Про внесення змін до п. 2 постанови Бюро Президії Академії наук Української РСР від 13.05.1992 № 127-Б "Про реорганізацію ДВСКТБ ВМІ ім. Г.В. Карпенка АН України та створення на його основі СП" та чинного законодавства, виклавши його у такій редакції: "Статутний фонд ТОВ "Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)" формується шляхом внесення Фізико-механічним інститутом ім. Г.В. Карпенка АН України в рахунок вкладу у статутний фонд СП права користування майном без зміни форми власності державного майна".

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури 31.05.2021 (згідно з даними на поштовому конверті) звернувся через суд апеляційної інстанції до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: поновити строк на касаційне оскарження Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2020 у справі №5015/3350/12; скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

За змістом частини третьої статті 292 ГПК України у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними, вона залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 (дата складання повного тексту постанови - 16.04.2021), строк на оскарження якої відповідно до ГПК України сплив 06.05.2021.

31.05.2021, про що свідчать відомості відділу поштового зв`язку на конверті, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 288 ГПК України, заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що Львівська обласна прокуратура отримала електронною поштою повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 лише 24.05.2021, про що, на думку скаржника, свідчить відмітка зі штрих-кодом про реєстрацію вхідної кореспонденції на копії першого аркушу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за №20906-21.

Проте посилання на такі обставини не відповідають приписам статті 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не з дня реєстрації у внутрішньо-обліковій документації юридичної особи, а тому наданий скаржником доказ не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме 24.05.2021.

Такими доказами можуть бути: (1) поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові; (2) витяг (копія) електронного повідомлення; (3) рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повертається до відповідного суду після вручення судового рішення та долучається до матеріалів справи.

Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

Зважаючи на викладене суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, визнаються судом неповажними, оскільки скаржник не надав суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Ураховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України, відповідно до якої заявник має право навести інші підстави для поновлення процесуального строку, які унеможливили здійснення відповідних процесуальних дій у встановлений строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Абзацом першим частини третьої статті 292 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень слід подати до Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Підстави, наведені у клопотанні заступника керівника Львівської обласної прокуратури про поновлення строку на оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2020 у справі №5015/3350/12, визнати неповажними.

2. Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2020 у справі №5015/3350/12 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для звернення із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити заступнику керівника Львівської обласної прокуратури, що якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі не буде подано скаржником в зазначений строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

(Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя С. В. Бакуліна

Судді О. М. Баранець

Г. О. Вронська