Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #95508916








Єдиний унікальний номер 229/1206/16-к

Номер провадження 11-кп/804/195/21

                                               


        У Х В А Л А

                        Іменем України

                


13.07.2021р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі

судді доповідача     Залізняк Р.М. 

суддів             Круподері Д.О., Смірнової В.В.

при секретарі судового засідання   Ільяшенку С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області  в режимі відеоконференції з Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області  та Кропивницьким апеляційним судом апеляційну скаргу захисника Чорногора Г.С., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 01.10.2020р., яким обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, військовослужбовця військової служби за контрактом В4533, який зареєстрований за в АДРЕСА_1 ,  

визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

за участю захисників     Чорногора Г.С., Шамардіна В.М.

обвинуваченого      ОСОБА_1

прокурора       Саватєєва  С.В.


    в с т а н о в и л а  :


Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 01.10.2020р., яким обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 263 ч. 4 ст. 296, КК України та визначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.


На вирок суду захисником Чорногором Г.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій він:

- вважає, що суд належним чином не оцінив показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка мала з обвинуваченим стосунки, як доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності  та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення;

- зазначає, що показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано, а судом у вироку не наведено жодного прямого доказу, який би поза розумним сумнівом та безспірно підтверджував існування обставин, які б вказували на причетність обвинуваченого до інкримінованих злочинів;

- вважає, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту з їх участю не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки вказані свідки не бачили, що саме обвинувачений кинув гранату у під`їзді, та що граната була саме у обвинуваченого, вказані свідки лише висловили своє припущення, що це був саме обвинувачений;

- вказує, що свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що йому невідомо, хто кинув гранату, обвинуваченого він не бачив та не знає, свідок ОСОБА_5 показав, що особисто знайомий з обвинуваченим, хто кинув гранту йому невідомо, на озброєнні у обвинуваченого гранат не було, автомат, який був закріплений за обвинуваченим, повернутий 05.12.2015р., що підтверджується книгою видачі зброї військової частини В 4533, яка почата 25.07.2015р., прошита, пронумерована та опечатана; свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що їй невідомо хто підірвав гранту; свідок ОСОБА_7   лише підтвердив, що в день події обвинувачений був біля під`їзду зі свідком ОСОБА_8 , з якою обвинувачений спілкувався, вибухових предметів у обвинуваченого свідок не бачив, хто підірвав гранату також не бачив;       

-  вказує, що відповідно до висновку судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу на змивах з рук, шиї та голови обвинуваченого, та на поверхні наданих на експертизу речей (куртці та брюках) слідів вибухових речовин та продуктів вибуху в межах чутливості застосованих методів не виявлено;

- вважає обвинувальний акт та ухвалений обвинувальний вирок щодо обвинуваченого є такими, що порушують вимоги ст.ст. 2, 7, 8, 9, 17, 21 ч. 1 ст. 2, 22, 24 КПК України, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, обвинувачення ОСОБА_1 суперечить правовій позиції ЄСПЛ, викладеної у численних рішеннях щодо роз`яснення «обвинувачення» особі, щодо якої порушено кримінальну справу;

- наголошує, що у справі не допитані важливі свідки та не витребувані важливі документи, речові докази, які мають суттєве значення, та не було перевірено алібі обвинуваченого, а допитані свідки та отримані докази навпаки спростовують вчинення обвинуваченим злочину;

- вважає, що судом було істотно порушені вимоги ст.ст. 85, 88, 91, 95, 240, 373 КПК України, що призвело до неправильного вирішення питання про винуватість обвинуваченого, та внаслідок чого призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років;

- вважає, що суд безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_9 , яка показала що у момент події обвинувачений перебував разом із нею, та непричетний до інкримінованого злочину, що підтвердив свідок ОСОБА_7 ;        

- вказує, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КПК України, оскільки обвинувачений біля буд. АДРЕСА_2 , не вчиняв сварок, не висловлювався нецензурною лайкою, не чіплявся до мешканців будинку та перехожих, не погрожував та не показував вибухові предмети, навпаки поводив себе чемно та толерантно з мешканцями будинку та оточуючими людьми, що підтверджують свідки ОСОБА_2 ті ОСОБА_7 , та біля під`їзду лише розмовляв із свідком ОСОБА_2 , неодноразово підіймався до квартири, де проживає його знайома ОСОБА_3 , стукав до її квартири та прохав щоб вона вийшла та поговорила з ним, та після відмови вийти та поговорити, обвинувачений пішов від даного будинку;

- вказує, що жоден із свідків не підтвердив, що у обвинуваченого була у розпорядженні граната РГД-5, а прокурор не надав належних та допустимих доказів щодо цього, відповідно до висновків судової вибухо-технічної експертизи слідів вибухових речовин та продуктів вибуху на змивах з рук, шиї, та голові не виявлено;

- наголошує, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що обвинувачений телефонував саме 05.12.2015р. до свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не встановлено білінг місця знаходження телефонного апарату обвинуваченого до місця вибуху;

- вказує, що на неможливість з боку обвинуваченого підірвати в під`їзді гранату РГД-5 вказують її тактито-технічні характеристики (далі - ТТХ), відповідно до яких час горіння сповільнювача запалу становить 33,2 - 4,2 секунди, радіус розлітання осколків гранати, які мають вбивчу силу, приблизно 25 метрів, тобто кинувши гранату між 4 та 5 поверхом у обвинуваченого було близько 5 секунд щоб вибігти з під`їзду та не потрапити під розлітання уламків від вибуху гранати, та вибитого скла з вікон під`їзду; органом досудового розслідування не було проведено слідчого експерименту,  та не доведено, що обвинувачений мав можливість покинути під`їзд неушкодженим; з впевненістю зазначає, що фізично розвиненій людині потрібно не менше 10-11 секунд, щоб швидким темпом спуститись з четвертого поверху, та на обвинуваченому у такому випадку повинні були лишитись сліди вибуху;

- зазначає, що практика ЄСПЛ наголошує, що при оцінці доказів слід дотримуватись  критерію поза розумним сумнівом, та сукупність фактичних обставин справи виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду;

- зазначає, що стороною обвинувачення не перевірялася версія вчинення злочину військовослужбовцем ОСОБА_10 , який перебував в квартирі АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який міг підірвати гранату, щоб налякати обвинуваченого та прогнати його з під`їзду, щоб обвинувачений більше не залицявся до ОСОБА_3 , та свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні не допитували, сторона обвинувачення від його допиту відмовилась;

- вважає, що судом при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням обвинуваченого не дотримано вимог доведення його винуватості поза розумним сумнівом, чим порушено вимоги ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості особи, доки її винуватість не буде доведено у законному порядку;

- вказує, що суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, та проігнорував вимоги ЗУ «Про амністію у 2016р.», не з`ясував думки обвинуваченого щодо можливості застосування до нього амністії, під дію якої потрапляв обвинувачений, та обмежень щодо її застосування судом не було встановлено;

- прохає оскаржуваний вирок скасувати, кримінальне провадження щодо обвинуваченого закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.


Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисників та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та прохали її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, прохав вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.


Оскаржуваним вироком обвинуваченого визнано винуватим у тому, що він в період проходження військової служби у військовій частині - польова пошта В4533 (далі – в/ч В4533), а саме з 27.04.2015р. по 05.12.2015р. у невстановленому місці придбав бойовий припас, ручну осколкову наступальну гранату РГД-5 яка має сліди, характерні для вибухового впливу бризантної дії, споряджену зарядом вибухової речовини (тротил - 100-115 г) та призначену для ураження живої сили противника у наступі, яку став зберігав при собі без передбаченого законом дозволу, чим вчинив придбання та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

05.12.2015р. приблизно о 17:00год. обвинувачений, діючи,  умисно, без передбаченого законом дозволу взяв з собою ручну осколкову наступальну гранату РГД-5 та приніс до буд. АДРЕСА_2 , вчинивши тим самим незаконне носіння бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.12.2015р. приблизно о 17:00год. обвинувачений, перебуваючи між четвертим та п`ятим поверхом першого під`їзду буд. АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою з`ясування відносин  з надуманого приводу, викликаного у нього необґрунтованим домислом, з хуліганських мотивів, безпричинно, умисно, усвідомлюючи, що знаходиться в суспільному місці – у під`їзді жилого будинку, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної не поваги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки, дістав з кишені ручну осколкову наступальну гранату РГД-5 , яка має сліди, характерні для вибухового впливу бризантної дії, споряджену зарядом вибухової речовини (тротил - 100-115г) та призначену для ураження живої сили противника у наступі та відноситься до категорії бойових припасів, спеціально пристосовану для заподіяння тілесних ушкоджень, після чого витягнув чеку з даної гранати та кинув її під двері квартири АДРЕСА_3 , після чого внаслідок дії гранати пролунав вибух.

Після вчинення зазначених дій обвинувачений з місця події втік.

В результаті умисних хуліганських дій обвинуваченого було порушено громадський порядок та пошкоджено під`їзд буд. АДРЕСА_2 .

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень та за ч. 1 ст. 263 КК України, як зберігання та придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.


Обвинувачений свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296КК України не визнав, та показав суду що 05.12.2015р. разом з своїми товаришами по службі приблизно о 12год. відправився до м. Дружківка Донецької області, де зайшли до магазину, придбали продукти, та після чого зайшли до своїх знайомих, які мешкають у в АДРЕСА_4 , на зупинці всі розійшлись та домовились зустрітись через дві години.  Приблизно о 16год. підійшовши до будинку він особисто побачив світло у вікні на п`ятому поверсі та піднявся на п`ятий поверх, де мешкає його знайома ОСОБА_3 , постукав у двері, однак ніхто не відчиняв, після чого він особисто вийшов на вулицю та зателефонував знайомій ОСОБА_3 на мобільний телефон, яка відповіла та повідомила, що її немає вдома, та вдома перебуває лише є її сестра ОСОБА_2 . Він особисто попрохав ОСОБА_2 вийти для розмови. Коли ОСОБА_2 вийшла, то він особисто разом з нею, перебуваючи на вулиці біля під`їзду, випили шампанське та коли стало холодно, піднялись на четвертий поверх де зустріли ОСОБА_7 , якого він особисто в таємниці від ОСОБА_2 попрохав постукати в двері квартири на п`ятому поверсі, де мешкає ОСОБА_3 .. Через деякий час ОСОБА_7 повідомив, що в квартирі на п`ятому поверсі нікого немає. Він особисто ще постояв з ОСОБА_2 приблизно п`ять хвилин після чого попрощався з нею та пішов до раніше визначеного місця зустрічі з своїми знайомими. Прийшовши до вказаного місця, зустрів там раніше знайому ОСОБА_12 та вона запропонувала пройти до неї на чай та в цей час пролунав сильний вибух. В цей час зателефонувала ОСОБА_3 та спросила, що пролунав за вибух, на що він особисто відповів, що не знає. Після даних подій він особисто сів в таксі та поїхав із своїми знайомими до місця розташування військової частини. Перебуваючи у військовій частині, він особисто дізнався, що десь в смт. О.Дружківка Донецької області пролунав вибух гранати. Він особисто доступу до гранат немає, та гранати йому особисто не видавались.


Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 263,  ч. 4 ст. 296 КК України судом першої інстанції, правильно встановлені фактичні обставини справи, та зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, які судом належно досліджені та правильно оцінені.

Доводи апеляційної скарги захисника про невинуватість обвинуваченого у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень,  а також  у зберіганні та придбанні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, є безпідставними, та спростовуються такими доказами.


Так, витягом  з ЄРДР підтверджується, що слідчим внесено відомості за фактом підриву бойової гранати у під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_2 , внаслідок чого було порушено громадський порядок та пошкоджено під`їзд будинку. Розпочато досудове розслідування з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

           (т. 1 а.с. 162-163)     


- протоколом огляду місця події від 05.12.2015р. з фототаблицею до нього підтверджується, що слідчим у присутності двох понятих, за участю спеціаліста було оглянуто перший під`їзд по вул. Папаніна в смт. О.Дружківка Донецької області та встановлено, що при вході в під`їзд багато битого скла, в під`їзді виявлено сліди вибуху, частини уніфікованого запалу ручної гаранти модифікованого (далі – УЗРГМ) -2,583.

            (т. 1 а.с. 222-226)           


- протоколом огляду  від 05.12.2015р. та фото таблиці до нього підтверджується, що слідчим у присутності двох понятих та за участю спеціаліста на місці події у під`їзді № 1, будинку АДРЕСА_2   виявлено металеві фрагменти, які поміщено до сейф-пакету т а вилучено з місця огляду.

             (т. 1 а.с. 227-228)   


- протоколом огляду предмету від 15.12.201р. підтверджується, що  слідчим оглянуто мобільний телефон «Lenovo А369І» імеі1: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , який був вилучений разом із двома сім картами оператора МТС та Лайф та карткою пам`яті під час затримання обвинуваченого 06.12.2015р.

(т.1 а.с. 243)


- висновком судової вибухо-технічної експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу проведеної у кримінальному провадженні № 12015050260001719 № 1/5.1-104 від 15.02.2016р., на поверхні наданих на експертизу ватних тампонах із слідами  змивів з рук, шиї та голови у обвинуваченого (як зазначено в постанові слідчого) слідів вибухових речовин та продуктів вибуху в межах чутливості застосованих методів не виявлено.

На поверхні наданих  на експертизу речей обвинуваченого (куртці та брюках) слідів вибухових  речовин та продуктів вибуху в межах чутливості застосованих методів не виявлено.

На наданих на експертизу ватних тампонах зі змивами кіптяви з поверхні стіни з місця вибуху (як зазначено в постанови слідчого) виявлені сліди вибухової речовини – тротилу.

На наданих на експертизу металевих частинах різної форми з місця вибуху (як зазначено в постанові слідчого) – слідів вибухових речовин та продуктів вибуху в межах чутливості застосованих методів не виявлено

(т. 1 а.с. 246-260)


- протоколом огляду речей від 03.02.2016р. підтверджується, що безпосереднім об`єктом огляду є книга служби ДПРЧ-45 обліку надзвичайних ситуацій, при огляді даної книги встановлено, що в період часу з 08:00год. 05.12.2015 по 08:00год. 06.12.2015 ні яких виїздів не було.

- оглядом журналу обліку та реєстрації надзвичайних ситуацій розпочату  01.03.2013р. підтверджується, що останній запис про виїзд здійснювалась 04.06.2014 року.

      (т. 2 а.с.11-12,14-15)


- довідкою начальника Дружківського відділення Краматорського УГГ від 09.02.2016р. підтверджується, що за фактом вибуху, який стався 05.12.2015р. у буд. АДРЕСА_2 , матеріальної шкоди не завдано.

(т. 2 а.с.17-22)


- протоколом огляду речей від 03.02.2016р. підтверджується, що безпосереднім об`єктом огляду є журнал реєстрації аварійних заяв Дружківського УГГ АДС розпочатий 03.10.2015р., на 63 аркуші мається записи повідомлень, які надійшли до Дружківського відділення Краматорського УГГ в період з 04.12.2015 об 15:20год. по 06.12.2015р. до 15:00год. В ході огляду журналу будь-яких записів про виїзд 05.12.2015р. до АДРЕСА_2 не надходило.

  (т. 2 а.с. 24)


- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.02.2016р. з фототаблицею до нього підтверджується, свідок ОСОБА_2 показала та розповіла, що 05.12.2015р. вона знаходилась вдома разом зі своєю сестрою ОСОБА_3 та спільним знайомим ОСОБА_13 за місцем мешкання в АДРЕСА_5 , Приблизно о 15:30год. цього ж дня до ОСОБА_3   додому прийшов обвинувачений, з яким ОСОБА_3 не бажала більше спілкуватись, та обвинуваченому ніхто не відчинив двері, але обвинувачений почав дзвонити на мобільний телефон. Після чого свідок ОСОБА_2 вийшла на вулицю до обвинуваченого та пояснила йому, що ОСОБА_3 немає вдома. Потім вони піднялись на 3-й поверх, де ще поспілкувались та ОСОБА_2 зайшла в квартиру, при цьому не пустивши обвинуваченого, якому це не сподобалось та обвинувачений вдарив по двері кулаком. Приблизно через 30хв. обвинувачений знову подзвонив на мобільний телефон ОСОБА_2 та попрохав, щоб вона вийшла до нього, але вона відмовилась. Після чого обвинувачений сказав, що якщо вона не відкриє йому двері квартири, то він зробить їм сюрприз та сказав, щоб вона відійшла від дверей, оскільки він вже підіймається по сходах. Далі ОСОБА_3 подзвонила обвинуваченому та сказала, що її немає вдома, та щоб він уходив, інакше вона подзвонить в поліцію. Після чого хтось постукав у двері їх квартири, але ніхто не відчинив. Через декілька секунд не більше хвилини в під`їзді пролунав сильний вибух. Далі ОСОБА_2 подзвонила обвинуваченому на мобільний телефон та спитала у нього, що це було, на що він особисто відповів їй, що він тільки-що підірвав гранату та що, вони повинні бути йому бути вдячні, що він не поклав гранату їй під двері.

(т. 2 а.с. 29-34)


- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.02.2016р. та фото таблицею до нього, підтверджується, що свідок ОСОБА_3 показала та розповіла, що 05.12.2015р, вона особисто знаходилась вдома разом із своєю сестрою ОСОБА_2 та знайомим ОСОБА_13 за місцем її мешкання в АДРЕСА_5 . Приблизно о 15:30год. цього ж дня до неї прийшов обвинувачений, з яким вона не бажала більше спілкуватись, та вона особисто не відкривала йому двері, але обвинувачений, почав дзвонити на мобільний телефон. Далі її сестра ОСОБА_2 вийшла на вулицю до обвинуваченого, щоб його заспокоїти та повернулась через декілька хвилин та пояснила, що обвинувачений, будь що хотів поговорити з ОСОБА_3 . Приблизно через 30хв.  обвинувачений знову подзвонив ОСОБА_2 на мобільний телефон та попрохав, щоб вона відійшла від дверей, оскільки він вже підіймається по сходах. Далі вона особисто подзвонила обвинуваченому, та сказала, що її немає вдома, та щоб він уходив, а то вона викличе  поліцію. Після розмови обвинувачений знов передзвонив на мобільний ОСОБА_2 та сказав, щоб вона відійшла від дверей, оскільки зараз буде сюрприз. Після чого хтось постукав у двері, але ніхто не відчинив. Через кілька секунд, не більше хвилини, в під`їзді пролунав сильний вибух.

(т. 2 а.с. 35-38)


- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.02.2016р., підтверджується, що  свідок ОСОБА_7 в присутності свого опікуна ОСОБА_14 показав та розповів, що 05.12.2015р. приблизно о 16:00год. він особисто повертався додому та побачив раніше не знайомого йому обвинуваченого, який попрохав його піднятись на 5-й поверх буд. АДРЕСА_2 , та постукати у кв. АДРЕСА_6 , де мешкає його знайома ОСОБА_3 .. Після чого приблизно через 40 хвилин він особисто знаходився біля магазину «Петрович», який  розташований в смт. О.Дружківка, вул. Бабушкіна, 8 Донецької області та почув сильний вибух, та коли через 10 хвилин повернувся додому побачив наслідки вибуху гранати в 1-му під`їзді  буд. АДРЕСА_2 .

(т. 2 а.с. 52-56)


- протоколом огляду речей від 05.02.2016р. підтверджується, що безпосереднім об`єктом огляду є відомість закріплення зброї за особливим складом 1-ї протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону в/ч В4533 де під №27, мається запис: солдат ОСОБА_15 закріплено зброю АКС 74 № НОМЕР_3 , багнет-ніж, магазин, під сумок, чохол, мастильниця, пенал.

(т. 2 а.с. 40-41)


- протоколом огляду речей від 05.02.2016р. підтверджується, що безпосереднім об`єктом огляду є книга видачі зброї та боєприпасів 1-ї протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини В4533 почата 25.07.2015р., яка пронумерована, прошита та опечатана на 27 аркушах. На аркуші № 4 мається запис під № 177 - найменування зброї АКС №1583125 дата 13.11.2015р. на ім`я солдата ОСОБА_16 , дата повернення зброї 05.12.2015р.

(т. 2 а.с. 43-46)


- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 09.02.2016р., підтверджується, що  свідок ОСОБА_7 впізнав обвинуваченого, який 05.12.2015р. знаходився біля під`їзду № 1 буд. АДРЕСА_2 , який попрохав його особисто піднятись та постукати у двері квартири АДРЕСА_6 , де мешкає ОСОБА_17

(т. 2 а.с. 48-51)


- висновком вибухо-технічної експертизи № 217 від 28.03.2016р. підтверджується, що об`єкт № 1 є важелем від підривника УЗРГМ-2, що служить для утримання ударника під час зведеного положення ударного  механізму (бойова пружина стиснута) та приєднання до підривника  запобіжної чеки із кільцем.

Об`єкт № 2 є фрагментом (осколком) корпуса ручної осколкової наступальної гранати РГД-5, який має сліди, характерні для вибухового впливу бризантної дії. Граната РГД-5 є бойовим припасом, споряджається зарядом вибухової речовини (тротилу-100-115г) та призначена для ураження живої сили противника у наступі.

Об`єкт № 4 є втулкою підривника УЗРГМ (УЗРГМ-2), що призначена для з`єднання підривника із корпусом гранати. Підривник УЗРГМ є бойовим припасом, відноситься до засобів детонування (пристрій призначений для створення вибухового імпульсу) та призначений для підриву розривного заряду гранати Ф-1, РГД-5 та РГ-42.

(т. 2 а.с. 63-68)


Свідок ОСОБА_9 показала суду, що з обвинуваченим була раніше знайома. 05.12.2015р. зустріла його у вечірній час, обвинувачений був засмучений на, що вона особисто запропонувала йому пройти до  квартири випити чай. Знаходячись з обвинуваченим по АДРЕСА_6 приблизно о 17-18год. почули сильний вибух, який відбувся недалеко. В цей час у обвинуваченого зателефонував мобільний телефон, з телефонної розмови вона особисто почула, як він питав де відбувся вибух. Обвинувачений був одягнутий охайно.


Допитана свідок ОСОБА_2 показала суду, що з обвинуваченим була раніше знайома. 05.12.2015р. приблизно о 18год. вона особисто знаходилась в кв. АДРЕСА_6 , обвинувачений зателефонував та хотів зустрітись з ОСОБА_3 . В квартирі також перебували ОСОБА_18 та ОСОБА_3 , та вона особисто сказала, що ОСОБА_3 немає вдома. Потім обвинувачений зателефонував та попросив її вийти на що вона особисто погодилась та разом з обвинуваченим сиділи біля під`їзду та розпивали шампанське, потім піднялись на третій поверх, де продовжили розпивати шампанське. Після цього вона особисто повернулась до квартири, а обвинувачений ще раз піднявся до їх квартири та почав стукати в двері після чого пішов. Потім обвинувачений знову зателефонував та попрохав зайти до квартири, на що обвинуваченому було відмовлено. У відповідь на відмову обвинувачений сказав, щоб  вона відійшла від дверей, та зараз буде сюрприз, через декілька секунд у під`їзді пролунав сильний вибух. Потім вона особисто зателефонувала обвинуваченому та спитала навіщо він це зробив, на що обвинувачений повідомив, що й сам не знає навіщо він кинув гранату, та якщо б він знав, що в квартирі знаходилась дитина, він би це не зробив. Обвинувачений сказав, що він особисто в під`їзді підірвав гранату, яка в нього була.


Допитана свідок ОСОБА_3 показала суду, що з обвинуваченим раніше знайома, як з чоловіком з яким зустрічалась. Обвинуваченого знає як спокійного та врівноваженого чоловіка. 05.12.2015р. обвинувачений зателефонував та намагався зустрітись, на що вона особисто повідомила, що її немає вдома. Того ж дня в квартирі знаходилась свідок ОСОБА_2 , син та свідок ОСОБА_19 . Потім обвинувачений зателефонував ОСОБА_2 та попрохав її вийти з метою поговорити з нею. ОСОБА_2 вийшла до обвинуваченого та вони спілкувались. Після розмови на їх поверсі пролунав вибух. Після вибуху сусіди викликали працівників поліції. Зателефонувавши обвинуваченому, вона особисто запитала, навіщо він це зробив, однак він сказав, що більше не хоче спілкуватись.


Свідок ОСОБА_4 показав суду, що 05.12.2015р. знаходився у добовому чергуванні у військовій частині, коли надійшло повідомлення про вибух у смт. О.Дружківка Донецької області. Прибувши на місце події, він особисто побачив в під`їзді сліди вибуху, осколками були посічені стіни, розбиті вікна.


Свідок ОСОБА_5 показав суду, що з обвинуваченим раніше знайомий як військовослужбовцем, який був підлеглим під час проходження військової служби. 05.12.2015р. приблизно в середині дня обвинувачений попрохав дозволу відлучитися до міста з метою придбати в магазині товари. Приблизно о 18:00год. на телефон надійшло повідомлення від командира дивізіону ОСОБА_20 який наказав доставити обвинуваченого, та військових  Жирова та Казаріна. Доставивши вказаних військовослужбовців, він особисто дізнався про факт підриву гранати в смт. О.Дружківка Донецької області.


Допитаний свідок ОСОБА_21 показав суду, що з обвинуваченим раніше не знайомий. 05.12.2015р. приблизно о 19:00год. був виклик таксі в смт. О.Дружківка Донецької області, приїхавши на замовлення в машину сіло два чоловіка, після чого заїхали на вул. Пархоменка, де забрали ще одного чоловіка. Двох чоловіків він відвіз в смт. Іживка до КПП військової частини, а іншого висадив на Донецькій трасі. Чоловіки були одягнуті в цивільний одяг. Приблизно через два тижні його особисто викликали працівники поліції, та від них він дізнався, що саме того дня в смт. О.Дружківка Донецької області стався вибух гранати.


Свідок ОСОБА_6 показав суду, що 05.12.2015р. приблизно о 18:00год. знаходилась в коридорі свого будинку в кв. АДРЕСА_7 , та в цей час в під`їзді пролунав сильний вибух. Вийшовши в під`їзд на сходах побачив діру від вибуху. Наступного дня приїхали військовослужбовці все відремонтували та прибрали під`їзд де стався вибух.


Свідок ОСОБА_7 у присутності опікуна ОСОБА_14 показав суду, що обвинуваченого раніше бачив в смт. О.Дружківка Донецької області. 0512.2015р. приблизно о 17:00год. зустрів обвинуваченого біля під`їзду по АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 був з ОСОБА_2 . Обвинувачений попрохав його піднятись на п`ятий поверх, де мешкає ОСОБА_3 та постукати в двері, щоб ясувати, чи є хтось вдома. Він особисто піднявся на п`ятий поверх та постукав у двері, ніхто не відчинив, про що він особисто повідомив обвинуваченого. Через деякий час він особисто вийшов з будинку та пішов до магазину, та в цей час почув, як у під`їзді будинку пролунав вибух. Раніше він особисто бачив обвинуваченого біля буд. АДРЕСА_2 .


При цьому суд критично поставився до показань свідка ОСОБА_9 в частині того, що в момент вибуху обвинувачений перебував поруч з нею, на значному відстані від місця вибуху, оскільки вона є тещею одного із товаришів по військовій службі обвинуваченого і такі показання вона надала через значний час після закінчення досудового розслідування, крім того, її показання протирічать показанням свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 наданих ними як в судовому засіданні, так на слідчих експериментах, під час досудового розслідування.

Суд дійшов висновку, що мотивом злочину, стали ревнощі обвинуваченого до ОСОБА_3 .

Суд також вважав зайняту позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів засобом захисту від пред`явленого обвинувачення, з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.


Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини зазначеного кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню  відповідно до вимог ст. 91 КПК України, належним чином оцінені всі докази, наявні у ньому відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Подія злочину, а саме час, місце, спосіб вчиненого кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого за ч. 4 ст. 296 КК України, а саме у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що супроводжувались особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень та за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у  зберіганні та придбанні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.


Також судом першої інстанції надана оцінка показанням обвинуваченого про його непричетність до вчинених ним злочинів, у співвідношенні з усією сукупністю досліджених та оцінених ним доказів та зроблений правильний висновок про те, що вони не узгоджуються та суперечать всієї сукупності зібраних досліджених та оцінених доказів.


Після аналізу наведених у сукупності доказів, суд першої  інстанції дійшов до обґрунтованих та вмотивованих висновків про те, що обвинувачений у період з 27.04.2015р. по 05.12.2015р. у невстановленому місці придбав бойовий припас, ручну осколкову наступальну гранату РГД-5, яка має сліди, характерні для вибухового впливу бризантної дії, споряджену зарядом вибухової речовини (тротил - 100-115 г) та призначену для ураження живої сили противника у наступі, яку зберігав при собі без передбаченого законом дозволу до 05.12.2015р. та у вказану дату, приблизно о 17:00год. обвинувачений, діючи,  умисно, без передбаченого законом дозволу взяв з собою ручну осколкову наступальну гранату РГД-5 та приніс до буд. АДРЕСА_2 , перебуваючи між четвертим та п`ятим поверхом першого під`їзду буд. АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою з`ясування відносин  з надуманого приводу, викликаного у нього необґрунтованим домислом, з хуліганських мотивів, безпричинно, умисно, усвідомлюючи, що знаходиться в суспільному місці – у під`їзді жилого будинку, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної не поваги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки, дістав з кишені ручну осколкову наступальну гранату РГД-5 , яка має сліди, характерні для вибухового впливу бризантної дії, споряджену зарядом вибухової речовини (тротил - 100-115г) та призначену для ураження живої сили противника у наступі та відноситься до категорії бойових припасів, спеціально пристосовану для заподіяння тілесних ушкоджень, після чого витягнув чеку з даної гранати та кинув її під двері квартири АДРЕСА_3 , після чого внаслідок дії гранати пролунав вибух.


Суд апеляційної інстанції вважає, що у зазначеному кримінальному провадженні доведена подія злочину, а саме правильно доведені дата та час вчинення злочину – 05.12.2015р. приблизно о 17.00год. та місце злочину під`їзд № 1 будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується:

- показаннями свідка ОСОБА_17 , яка показала, що 05.12.2015р приблизно о 17год. перед вибухом  обвинувачений зателефонував на мобільний телефон та сказав відійти від дверей, оскільки буде сюрприз, після чого протягом кількох секунд після розмови у під`їзді пролунав вибух;       

- показаннями свідка ОСОБА_22 , яка також підтвердила, що обвинувачений 05.12.2015р. приблизно о 17 год., після спілкування з нею та у відповідь на відмову увійти до квартири зателефонував та сказав щоб  вона відійшла від дверей та зараз буде сюрприз, через декілька секунд у під`їзді пролунав сильний вибух. Потім вона особисто зателефонувала обвинуваченому та спитала навіщо він це зробив, на що обвинувачений повідомив, що й сам не знає навіщо він кинув гранату, та якщо б він знав, що в квартирі знаходилась дитина, він би це не зробив. Обвинувачений сказав, що він особисто в під`їзді підірвав гранату, яка в нього була, та вони повинні бути йому вдячні, що він не поклав гранату під двері;

- показаннями свідка ОСОБА_7 що 05.12.2015р. він особисто приблизно о 17:00год. зустрів обвинуваченого біля під`їзду по АДРЕСА_2 . обвинувачений спілкувався з свідком ОСОБА_2 та попрохав його особисто піднятись на п`ятий поверх, де мешкає ОСОБА_3 та постукати в двері, щоб ясувати, чи є хтось вдома. Через деякий час він особисто вийшов з будинку та пішов до магазину, та в цей час почув, як у під`їзді будинку пролунав вибух;

- показаннями свідка ОСОБА_21 який показав, що 05.12.2015р. приблизно о 19:00год. був виклик таксі в смт. О.Дружківка Донецької області, приїхавши на замовлення в машину сіло два чоловіка після чого заїхали на вул. Пархоменка, де забрали ще одного чоловіка. Двох чоловіків він відвіз в смт. Іживка до КПП військової частини, а іншого висадив на Донецькій трасі.

- протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього, яким підтверджується, що 05.12.2015р. працівниками поліції одразу після події оглянуто під`їзд № 1 буд. АДРЕСА_2 та встановлено, що при вході в під`їзд багато битого скла, в під`їзді виявлено сліди вибуху, частини бойового припасу УЗРГМ-2,583;

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про час та місце події злочину є правильними, підтверджені сукупністю доказів, які є узгодженими та мають логічне доповнення між собою та послідовність при викладенні.


Допитані судом апеляційної інстанції свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_22 надали суду апеляційної інстанції показання аналогічні тим, які були надані ними суду першої інстанції.


Суд першої інстанції встановлюючи спосіб вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину, а саме незаконному поводженні із бойовими припасами та грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень правильно поклав: по-перше, показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_22 які повідомили, що обвинувачений  перед вибухом попередив відійти від вхідних дверей квартири, бо буде сюрприз, а після вибуху на питання свідка ОСОБА_22 повідомив, що не знає навіщо підірвав гранату; по-друге, показання свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що бачив на місці події обвинуваченого, який прохав його перевірити, чи є хтось з мешканців у квартирі, постукавши у двері, та після того, як свідок виконав прохання та пішов у своїх справах пролунав вибух, який він особисто чув; по-третє, висновком судової вибухо-технічної експертизи, якими підтверджено, що виявлені на місці події металеві уламки та частини є елементами бойового припасу, а саме об`єкт № 1 є важелем від підривника УЗРГМ-2, що служить для утримання ударника під час зведеного положення ударного  механізму (бойова пружина стиснута) та приєднання до підривника  запобіжної чеки із кільцем, Об`єкт № 2 є фрагментом (осколком) корпуса ручної осколкової наступальної гранати РГД-5, об`єкт № 4 є втулкою підривника УЗРГМ (УЗРГМ-2), що призначена для з`єднання підривника із корпусом гранати; по-четверте, протокол огляду місця події що 05.12.2015р. працівниками поліції одразу після події оглянуто під`їзд № 1 буд. АДРЕСА_2 та встановлено, що при вході в під`їзд багато битого скла, в під`їзді виявлено сліди вибуху, частини бойового припасу УЗРГМ-2,583;


Таким чином винуватість обвинуваченого у зберіганні та придбанні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу та у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що супроводжувались особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень,  у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.


Перевірка показань обвинуваченого в суді, їх аналіз та співставлення з іншими доказами по справі, а саме показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , протоколами проведення слідчих експериментів, висновком судової висновком судової вибухо-технічної експертизи , тощо свідчать про недостовірність показань обвинуваченого про його непричетність до вчинених ним кримінальних правопорушень.


Враховуючи наведе вище, доводи апеляційної скарги  захисника, що висновки суду, викладених у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, надана судом оцінка доказів є неповною, із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є неспроможними, та не підлягають задоволенню.       


Доводи апеляційної скарги захисника, що суд належним чином не оцінив показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка мала з обвинуваченим стосунки, як доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності  та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, є також необґрунтованими, оскільки суд повно, всебічно та неупереджено перевірив та оцінив усі докази, як окремо так і у їх сукупності, та дійшов правильного висновку про винуватість обвинуваченого у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України. Підстави для визнання показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недопустимими судом першої інстанції не встановлено.

Допитана судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_17 показала, що жодних стосунків з обвинуваченим не мала, та у день події взагалі уникала з ним зустрічі, що підтвердили, як обвинувачений, так і свідок ОСОБА_22 , а тому у суду апеляційної інстанції також відсутні підстав визнати показання цих свідків недопустимими.        

      

Доводи апеляційної скарги захисника, що показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано, а судом у вироку не наведено жодного прямого доказу, який би поза розумним сумнівом та безспірно підтверджував існування обставин, які б вказували на причетність обвинуваченого до інкримінованих злочинів, є неспроможними, оскільки винуватість обвинуваченого підтверджується саме показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які у сукупності з показаннями інших свідків – ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , та висновками судових вибухо-технічних експертиз підтвердили вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень саме обвинуваченим.

Так свідок ОСОБА_22 вказала, що обвинувачений перед тим, як стався вибух попередив її відійти від вхідних дверей, та після вибуху на запитання свідка обвинувачений відповів, що не знає навіщо підірвав гранату. Показання свідка ОСОБА_24 підтвердила свідок ОСОБА_17 , та їх показання є узгодженими між собою.

Свідок ОСОБА_7 показав, що на прохання обвинуваченого стукав у двері квартири, де мешкає свідок ОСОБА_25 з метою перевірки, чи є хтось вдома, та йому ніхто двері не відчинив, про що свідок повідомив обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_21 показав, що працюючи водієм  таксі в день події підвозив трьох чоловіків, двох з яких забрав у одному місці, а обвинуваченого - у іншому місці, тобто обвинувачений перебував окремо від інших осіб, а саме, як встановлено при досудовому розслідуванні та судом – на місці події.           


Доводи апеляційної скарги захисника, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту з їх участю не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки вказані свідки не бачили, що саме обвинувачений кинув гранату у під`їзді, та що граната була саме у обвинуваченого, вказані свідки лише висловили своє припущення, що це був саме обвинувачений є також  неспроможними з підстав викладених вище.


Доводи апеляційної скарги захисника, що свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що йому не відомо хто кинув гранту, обвинуваченого він не бачив та не знає, свідок ОСОБА_5 показав, що особисто знайомий з обвинуваченим, хто кинув гранту йому не відомо, на озброєнні у обвинуваченого гранат не було, автомат, який був закріплений за обвинуваченим, повернутий 05.12.2015р., що підтверджується книгою видачі зброї військової частини В 4533, яка почата 25.07.2015р., прошита, пронумерована та опечатана; свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала що їй невідомо хто підірвав гранту; свідок ОСОБА_7   лише підтвердив, що в день події обвинувачений був біля під`їзду зі свідком ОСОБА_8 , з якою обвинувачений спілкувався, вибухових предметів у обвинуваченого свідок не бачив, хто підірвав гранату також не бачив є надуманими за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений є військовослужбовцем за контрактом та виконував бойові завдання на лінії зіткнення, та приймав участь у бойових діях, що підтверджується актом проведення службового розслідування від 17.06.2017р. (т. 1 а.с. 164-166), довідкою про обставини травми № 1189 від 30.06.2017р. (т. 1 а.с. 167).

З довідки про обставини травми вбачається, що обвинувачений 17.06.2017р. отримав осколкове-вогнепальне поранення неподалік с. Невельське Донецької області, перебуваючи у складі групи, коли потрапив під обстріл снайпера, та шукаючи природне укриття натрапив на ворожу «ростяжку», в результаті чого був поранений. Поранення отримав під час виконання бойового завдання по захисту рубежів Батьківщини.

Тобто суд апеляційної інстанції аналізуючи наведені відомості, дійшов висновку, що обвинувачений виконуючи бойові завдання в зоні бойових дій перебував на місцевості та в місцях, які були оснащені супротивником певними пастками, у тому числі із застосуванням вибухових речовин (мін, гранат тощо), які пристосовані для ураження живої сили.

Суд апеляційної інстанції вважає, що військовослужбовець, який мав бойовий досвід, тривалий час перебував в умовах бойових дій, та приймає в них участь, має досвід та навички на виявлення таких пасток та їх знешкодження, при цьому подальша доля знешкоджених бойових припасів у такому випадку залишається невідомою. У такому випадку не виключається можливість залишення виявленого та знешкодженого бойового припасу особою при собі, а тому доводи захисника про те, що за обвинуваченим у якості озброєння не була закріплена та не видавалася граната, не виключають можливості її перебування у обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції на обґрунтування своїх висновків також вважає необхідним звернути увагу на численні повідомлення ЗМІ, розміщенні у різноманітних джерелах, про виявлення правоохоронними органами численних порушень діючого законодавства у сфері незаконного обігу зброї та бойових припасів, а також і нещасних випадків з боку військовослужбовців чи колишніх військовослужбовців із застосуванням так званої «трофейної зброї», коли у житлових приміщеннях, на вулицях вибухали невідомі вибухові речовини, та було завдано шкоду життю та здоров`ю. 

Таким чином незакріплення за обвинуваченим у якості озброєння гранти РГД-5, не виключає можливості її перебування у обвинуваченого, з урахуванням його статусу та проходження ним служби в зоні бойових дій.            


Доводи апеляційної скарги захисника, що відповідно до висновку судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу на змивах з рук, шиї та голови обвинуваченого, та на поверхні наданих на експертизу речей (куртці та брюках) слідів вибухових речовин та продуктів вибуху в межах чутливості застосованих методів не виявлено, є також безпідставними, оскільки невиявлення на тілі обвинуваченого та на його особистому одязі слідів вибуху та вибухових речовин не спростовують винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

При цьому слід звернути увагу, що малоймовірним є бажання обвинуваченого перебувати у безпосередній близькості до зони вибуху на сходах багатоквартирного будинку, тобто у обмеженому просторі, де імовірність ураження вибуховою дією та уламками бойового припасу є більшою, тим самим наражати себе та своє здоров`я на реальну небезпеку. 


З аналогічних підстав є також неслушними доводи апеляційної скарги захисника, що жоден із свідків не підтвердив, що у обвинуваченого була у розпорядженні граната РГД-5, а прокурор не надав належних та допустимих доказів щодо цього, відповідно до висновків судової вибухотехнічної експертизи слідів вибухових речовин та продуктів вибуху на змивах з рук, шиї, та голові не виявлено.          


Доводи апеляційної скарги захисника, що обвинувальний акт та постановлений обвинувальний вирок щодо обвинуваченого є таким, що порушує вимоги ст.ст. 2, 7, 8, 9, 17, 21 ч. 1 ст. 2, 22, 24 КПК України, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, обвинувачення ОСОБА_1 суперечить правовій позиції ЄСПЛ, викладеної у численних рішеннях щодо роз`яснення «обвинувачення» особі, щодо якої порушено кримінальну справу є неспроможними, оскільки питання відповідності обвинувального акту щодо обвинуваченого було вирішено судом у підготовчому судовому засіданні, обвинувальний акт надійшов до Дружківського міського суду Донецької області 05.04.2016р. (т. 1 а.с. 13), прийнятий судом до розгляду, підстав для його повернення прокурору через невідповідність вимогам КПК України судом не встановлено.         


Доводи апеляційної скарги захисника, що у справі не допитані важливі свідки та не витребувані важливі документи, речові докази, які мають суттєве значення, та не було перевірено алібі обвинуваченого, а допитані свідки та отримані докази навпаки спростовують вчинення обвинуваченим злочину є також необґрунтованими, оскільки органом досудового розслідування проведено комплекс слідчих та розшукових дій на встановлення доказів винуватості обвинуваченого відповідно фактичних обставин справи, встановлені свідки події, з якими проведено слідчі дії, які є узгодженими між собою.

При перевірці алібі обвинуваченого, суд дослідив всі докази, надані стороною захисту, висловив своє критичне ставлення до них, не прийнявши їх з підстав їх суперечності та невідповідності всій сукупності інших доказів у справі.

Так судом не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_9 в частині того, що в момент вибуху обвинувачений перебував поруч з нею, на значній відстані від місця вибуху, оскільки вона є тещею одного із товаришів по військовій службі обвинуваченого і такі показання вона надала через значний час після закінчення досудового розслідування, при цьому судом встановлено, що її показання протирічать показанням  свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , наданих ними, як в судовому засіданні, так і при проведенні слідчих експериментів, під час досудового розслідування.

З аналогічних підстав суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника, що суд безпідставно відкинув показання свідка ОСОБА_9 , яка показала що у момент події обвинувачений  перебував разом із нею, та не причетний до інкримінованого злочину, що підтвердив свідок ОСОБА_7 ..        


З підстав викладених вище, суд апеляційної інстанції також вважає неспроможними доводи апеляційної скарги захисника, що судом було істотно порушені вимоги ст.ст. 85, 88, 91, 95, 240, 373 КПК України, що призвело до неправильного вирішення питання про винуватість обвинуваченого, та внаслідок чого призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, оскільки суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого на підставі сукупності доказів, які були ним безпосередньо досліджені та оцінені, а покарання призначене обвинуваченому при значене з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу обвинуваченого та в межах санкцій інкримінованих кримінальних правопорушень.     


Доводи апеляційної скарги захисника, що дій обвинуваченого неправильною кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КПК України, оскільки обвинувачений біля буд. АДРЕСА_2 не вчиняв сварок, не висловлювався нецензурною лайкою, не чіплявся до мешканців будинку та перехожих, не погрожував та не показував вибухові предмети, навпаки поводив себе чемно та толерантно з мешканцями будинку та оточуючими людьми, що підтверджують свідки ОСОБА_26 ті ОСОБА_27 , та біля під`їзду лише розмовляв із свідком ОСОБА_26 , неодноразово підіймався до квартири, де проживає його знайома ОСОБА_28 , стукав до її квартири та прохав щоб вона вийшла та поговорила з ним, та після відмови вийти та поговорити, обвинувачений пішов від даного будинку, є також неспроможними за таких підстав.

Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один з небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку, тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки у суспільному житті і побуті.        

Основний безпосередній об`єкт хуліганства - громадський порядок. Його додатковим факультативним об`єктом можуть виступати здоров`я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

Об`єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. КК України не пов`язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі).  Аналіз диспозиції ст. 296 показує, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Так, зокрема, вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:

1) що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;

2) діє тривалий час і вперто не припиняється;

3) пов`язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо, про що наголошено у п. 5 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22.12.2006р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вибух гранати обвинувачений здійснив на сходах багатоквартирного будинку у вечірній час, внаслідок вибуху було пошкоджено сходи (пробито наскрізний отвір у бетонних сходах), вибито скляні вікна в під`їзді (у зимову пору року – 05.12.2015р.), пошкоджено стіни будинку вздовж сходів (фарбу, штукатурку), при цьому подія відбулась  у вечірній час, коли  у квартирах перебували мешканці, проводили дозвілля, та діями обвинуваченого внаслідок підриву гранати було порушено нормальний суспільний побут.

Таким чином поведінка обвинуваченого, яка передувала його злочинній діяльності у день події, та на яку посилається захисник в апеляційній скарзі, вказуючи що обвинувачений поводив себе пристойно та толерантно, жодним чином не впливає на правильність кваліфікації дій обвинуваченого та на доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.    


Доводи апеляційної скарги захисника, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що обвинувачений телефонував саме 05.12.2015р. до свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не встановлено білінг місця знаходження телефонного апарату обвинуваченого до місця вибуху, є також надуманими, оскільки свідки ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 підтвердили факти телефонних розмов з обвинуваченим в день події та одразу після неї, свідок ОСОБА_7 особисто спілкувався з обвинуваченим в день та незадовго до часу події. Свідок ОСОБА_21 підтвердив, що підвозив трьох чоловік, двох з яких підібрав у одному місці, після чого заїхали на вул. Пархоменко, де забрали ще одного чоловіка.

При цьому слід звернути увагу, що сторона захисту лише вказує на те, що органом досудового розслідування не встановлено білінг мобільного телефону обвинуваченого та тим самим, точно не встановлено місце його перебування, та при цьому не вказує, де саме перебував обвинувачений, з посиланням на докази перебування обвинуваченого у іншому місці, в той же час перебування обвинуваченого нібито із свідком ОСОБА_9 , тобто на значному відстані від місця вибуху, спростовується сукупністю доказів у справі, та крім показань самої ОСОБА_9 не підтверджено іншими доказами. Інших версій перебування обвинуваченого у іншому місці стороною захисту не надано. 


Доводи апеляційної скарги захисника, що на неможливість з боку обвинуваченого підірвати в під`їзді гранату РГД-5 вказують її тактито-технічні характеристики, відповідно до яких час горіння сповільнювача запалу становить 3,2-4,2 секунди, радіус розлітання осколків гранати, які мають вбивчу силу, приблизно 25 метрів, тобто кинувши гранату між 4 та 5 поверхом у обвинуваченого було близько 5 секунд щоб вибігти з під`їзду та не потрапити під розлітання уламків від вибуху гранати, та вибитого скла з вікон під`їзду; органом досудового розслідування не було проведено слідчого експерименту,  та не доведено, що обвинувачений мав можливість покинути під`їзд неушкодженим; з впевненістю зазначає, що фізично розвиненій людині потрібно не менше 10-11 секунд, щоб швидким темпом спуститись з четвертого поверху, та на обвинуваченому у такому випадку повинні були лишитись сліди вибуху, є також необґрунтованими з таких підстав.

Так, наводячи тактико-технічні характеристики гранати РГД-5 захисник вказав їх не повністю. Дійсно відповідно до ТТХ ГРД-5 час горіння сповільнювача запалу становить 3,2-4,2 секунди, радіус розлітання осколків гранати, які мають вбивчу силу, приблизно 25 метрів, проте ТТХ гранти РГД-5 також вказують, що радіус зони ефективного ураження становить п`ять метрів. Тобто цілком імовірно, що обвинувачений перед тим, як кинути гранату на сходи п`ятого поверху, стояв нижче, перемістившись на сходи нижчого поверху, перебуваючи таким чином у безпеці від вибухової дії гранати та міг не потрапити під розлітання уламків від вибуху гранати.


Доводи апеляційної скарги, що органом досудового розслідування не було проведено слідчого експерименту,  та не доведено, що обвинувачений мав можливість покинути під`їзд неушкодженим, є надуманими, оскільки займана позиція обвинуваченого направлена на невизнання своєї винуватості, заперечування факту кидання гранти та його особистого перебування в цей час на місці події, а отже проведення слідчого експерименту у даному випадку є недоцільним, та не має жодного доказового значення.

Посилання захисника, що він з впевненістю зазначає, що фізично розвиненій людині потрібно не менше 10-11 секунд, щоб швидким темпом спуститись з четвертого поверху, та на обвинуваченому у такому випадку повинні були лишитись сліди вибуху, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки є лише припущенням.

Крім того, по-перше, момент виходу обвинуваченого з під`їзду будинку після вибуху гранти не встановлено, що не виключає факт його перебування в під`їзді на момент вибуху на нижчих поверхах, та виходу з під`їзду одразу після вибуху.

По-друге відсутність слідів вибуху на тілі та одягу обвинуваченого також обумовлена конструкцією міжповерхових сходів багатоповерхового будинку, з урахуванням місця  де стався вибух – сходи до п`ятого поверху.

По-третє, осідання слідів вибуху не відбувається миттєво, відповідно до ТТХ РГД-5 застосування гранати приведеної до бойової дії, здійснюється шляхом кидка, тобто особа, яка її кидає у будь-кому випадку має перебувати на безпечній відстані від місця вибуху.

По-четверте, з протоколу огляду та фототаблиці до нього вбачається, що вибух гранати стався на нижніх сходинках сходів, які ведуть до майданчику п`ятого поверху (між четвертим та п`ятим поверхом), а отже не виключається можливість перебування обвинуваченого на нижніх сходах відносно місця вибуху, тобто нижче від місця вибуху, а отже і ближче до виходу.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність слідів вибуху на тілі та одягу обвинуваченого не перешкодили суду дійти законного та вмотивованого висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень  та ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.                           


Доводи апеляційної скарги захисника, що практика ЄСПЛ наголошує, що при оцінці доказів слід дотримуватись  критерію поза розумним сумнівом, та сукупність фактичних обставин справи виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, на думку суду апеляційної інстанції є також необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції при апеляційному розгляді провадження не встановлено підстав, які б вказували на подію кримінального правопорушення за інших фактичних обставин та за участі інших осіб.    


Доводи апеляційної скарги захисника, що стороною обвинувачення не перевірялася версія вчинення злочину військовослужбовцем ОСОБА_10 , який перебував в квартирі АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який міг підірвати гранату, щоб налякати обвинуваченого та прогнати його з під`їзду, щоб обвинувачений більше не залицявся до ОСОБА_3 , та свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні не допитували, сторона обвинувачення від його допиту відмовилась, є безпідставними, оскільки версія залицяння ОСОБА_11 до ОСОБА_3 висловлена захисником лише в апеляційній скарзі, жоден із свідків під час досудового розслідування та в суді не наголошував на існування стосунків між вказаними свідками, та на існування конфлікту між свідком ОСОБА_29 та обвинуваченим з цього приводу.

Допитана судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 наявність будь-яких особистих стосунків між нею та обвинуваченим спростувала.


Доводи апеляційної скарги захисника, що судом при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням обвинуваченого не дотримано вимог доведення його винуватості поза розумним сумнівом, чим порушено вимоги ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості особи, доки її винуватість не буде доведено у законному порядку, є безпідставними, оскільки винуватість обвинуваченого доведена у судовому засіданні на підставі сукупності доказів визнаних судом достовірними, належними та достатніми для прийняття цього рішення.  


Доводи апеляційної скарги захисника, що суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, та проігнорував вимоги ЗУ «Про амністію у 2016р.», не з`ясував думки обвинуваченого, щодо можливості застосування до нього амністії, під дію якої потрапляв обвинувачений, та обмежень щодо її застосування судом не було встановлено, є безпідставними, оскілки відповідно до вимог ч. 1 ЗУ «Про амністію у 2016р.» звільненню  від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України.

Інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, а тому застосування амністії до обвинуваченого діюче законодавство не передбачає.   

 

Враховуючи викладене вище доводи апеляційної скарги захисника про скасування оскаржуваного вироку, та закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, є безпідставними та не підлягають задоволенню.


При цьому суд апеляційної інстанції, допитавши свідка ОСОБА_3 встановив, що будь-яких стосунків між нею та обвинуваченим, які б могли викликати ревнощі у обвинуваченого, не існувало. Про будь-які стосунки між свідком ОСОБА_3   та обвинуваченим також не наголошували інші свідки кримінального провадження. Таким чином посилання в мотивувальній частині вироку на вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень «на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин» є помилковим та підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку, а вирок в цій частині підлягає зміні. 


Щодо призначеного покарання, та на думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції обвинуваченому призначено покарання з урахуванням вимог ст. 65 КК України, а саме в межах установлених у санкції ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 Особливої частини Кримінального Кодексу України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. При цьому суд першої інстанції врахувавши фактичні обставини справи, правильно визначив ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, які відноситься до тяжких злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності особу винуватого, який раніше не судимий, за місцем проходження служби, роботи та проживання характеризується позитивно, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав, також судом враховано  відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання.


Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, покарання, призначене обвинуваченому є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та є справедливим.  


Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили, чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове  рішення, судом апеляційної інстанції  не встановлено. 


Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України колегія суддів -

      п о с т а н о в и л а :


Апеляційну скаргу захисника Чорногора Геннадія Сергійовича, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 01.10.2020р., яким обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, задовольнити частково. 


Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 01.10.2020р., яким обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, змінити.


Виключити з мотивувальної частини вироку з обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, визнаного судом доведеним, мотив вчинення кримінального правопорушення «на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин».


В решті вирок суду залишити без змін.       


Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою у той самий строк з дня отримання копії судового рішення.




Судді




  • Номер: 11-кп/804/1375/20
  • Опис: Кримінальне провадження за обвинуваченням Терещенка О.Г. за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України(3 т., 7 д.)
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 229/1206/16-к
  • Суд: Донецький апеляційний суд
  • Суддя: Залізняк Р.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.10.2020
  • Дата етапу: 27.10.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація