490/3153/21

нп 1-кп/490/396/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року                                                                             м. Миколаїв          Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:                                                головуючого судді   Мамаєвої О.В.,                                                                        за участю секретаря Малявіної Т.В.,                                                                                провівши підготовче судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12021153020000061, за обвинуваченням:

        ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 01.12.2020 Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

       у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

З участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор Тищенко В.І., потерпілий ОСОБА_2 ;                                 сторона захисту: обвинувачений  ОСОБА_1 , захисник Вдовиченко І.С.

ВСТАНОВИВ:

14.02.2021 року близько 01 год. 40 хв., Особа1, Особа2, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, та ОСОБА_1 , перебуваючи на зупинці громадського гранспорту, що розташована на перетині вул. 6-Слобідська та пр. Центральний в м. Миколаєві побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_2 , який знаходився на зупинці, очікуючи маршрутне таксі та слухаючи музику у навушниках. В цей час у Особа1, Особа2 та ОСОБА_1 раптово виник спільний корисливий умисел, направлений на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 ..

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою, повторно, усвідомлюючі протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, почали оточувати потерпілого ОСОБА_2 з усіх сторін з метою позбавити останнього можливості втекти.

Так, першим до потерпілого ОСОБА_2 підійшов ОСОБА_4 та лівою рукою наніс удар потерпілому в область обличчя, від вказаних діі потерпілий похитнувся назад та в цей час позаду нього стояв ОСОБА_4 , який також наніс удар рукою потерпілому в область голови, ОСОБА_2 від отриманого удару нахилився вперед та в цей час ОСОБА_4 знову наніс удар потерпілому правою ногою в область обличчя. Від отриманого удару потерпілий ОСОБА_2 втратив рівновагу та впав на землю. В цей час, коли потерпілий ОСОБА_2 знаходився на землі, ОСОБА_4 наніс правою ногою повторно удар в область голови потерпілому та потім наступив на голову останньому, з метою позбавити можливості потерпілого чинити опір, цей час Особа 2 та ОСОБА_1 підбігли до потерпілого та почали перевіряти вміст кишень останнього, в результаті чого, Особа 2 знайшов у потерпілого належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9 IMЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕ1-2: НОМЕР_2 , вартістю 4139,02 грн. Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали тікати з місця події, утримуючи мобільний телефон при собі, а ОСОБА_4 в цей час наніс ще декілька ударів в область голови потерпілого, таким чином спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, та також втік з місця вчинення злочину.

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 із місця події зникли, розпорядились викраденим на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 3357,78 грн.        

       Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.                                                                                В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав повністю, вказав, що жодних обставин, здобутих в ході досудового розслідування він не оспорює і повністю погоджується із викладеним в обвинувальному акті, тому що вказані відомості повністю відображують суть події, яка сталася 14.02.2021 року. Дійсно, він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у вказаний час знаходились на зупинці громадського гранспорту, що розташована на перетині вул. 6-Слобідська та пр. Центральний в м. Миколаєві, побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_2 , який знаходився на зупинці, очікуючи маршрутне таксі та слухаючи музику у навушниках. Та у них виник умисел на викрадення майна потерпілого. першим до потерпілого ОСОБА_2 підійшов ОСОБА_4 та наніс удар потерпілому в область обличчя, від чого потерпілий похитнувся назад, а ОСОБА_4 наніс удар рукою потерпілому в область голови, і знову ОСОБА_4 наніс удар потерпілому правою ногою в область обличчя. Від отриманого удару потерпілий ОСОБА_2 впав на землю, а ОСОБА_4 наніс правою ногою повторно удар в область голови потерпілому та потім наступив на голову останньому, з метою позбавити можливості потерпілого чинити опір, цей час Особа 2 та обвинувачений підбігли до потерпілого та почали перевіряти вміст його карманів. У потерпілого забрали мобільний телефон Xiaomi, та втекли з місця події. В подальшому мобільний телефон здали в ломбард, отримані кошти поділили на трьох.

У вчиненому він щиро кається.                                                                                Потерпілий ОСОБА_2 повністю підтримав покази обвинуваченого, підтвердив, що удари йому наносили ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , обвинувачений не наносив удари. Просить суд, щоб обвинувачений поніс передбачене законом покарання.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужового майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.                                                        При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує, що він вчинив умисний тяжкий злочин, його особу, а саме те, він є раніше судимим за вчинення корисливих правопорушень, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться; обставин, які обтяжують покарання не встановлено, обставину, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття.                                        З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України покарання - у вигляді позбавлення волі, яке суд вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину.                При цьому, оскільки ОСОБА_1 засуджений вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 01.12.2020 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, остаточне покарання обвинуваченому слід призначити за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, та до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

       Цивільний позов не заявлений.                                                                                Речові докази відсутні.                                                                                        Процесуальні витрати у кримінальному проваджені на залучення експертів, відповідно до ст.124 КПК України, у розмірі 1307,60 грн. (проведення експертизи №СЕ-19/115-21/3610-ТВ від 18.03.2021), підлягають стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави.                                         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України,-

                                                УХВАЛИВ:

        ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

       Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 01.12.2020 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців.

       Строк покарання рахувати з 05 квітня 2021 року.

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 1307,60 грн.                                                                               

               Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.                                Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.                                                Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

               Суддя                                                                                                      О.В. Мамаєва