ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5789/21 Справа № 204/2585/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у НОМЕР_3-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання права власності та виселення

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з: коридору літ. НОМЕР_2-1, загальною площею 4,7 м?, кухні літ. НОМЕР_2-4, загальною площею 5,0 м?, житлової кімнати літ. НОМЕР_2-3, загальною площею 7,НОМЕР_3 м?, коридору літ. НОМЕР_2-4, загальною площею 5,НОМЕР_3 м?, а всього загальною площею 22,1 м? та становить 13/100 частин домоволодіння, в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4 ; скасувати рішення державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Лісоволенка Романа Михайловича (індексний номер 5056563 від 16 серпня 2013 року) про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2008 року б/н; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності №2140222 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2008 року б/н; усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його матір`ю записана ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 16 грудня 2011 року №274/4 ОСОБА_1 надано статус дитини - сироти. Позивач вказує, що неповнолітній ОСОБА_1 до моменту смерті його матері - ОСОБА_4 , фактично мешкав з нею та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 19 жовтня 2012 року за малолітнім ОСОБА_1 закріплено право на проживання та користування житлом за вищевказаною адресою. За даними КП «ДМБТІ», вказана квартира належала на праві власності прадіду неповнолітнього ОСОБА_1 за материнською лінією - ОСОБА_5 , за яким зареєстровано право власності на 8/27 частин домоволодіння по АДРЕСА_3 , на підставі рішення народного суду Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 04 вересня 1979 року. В подальшому, у зв`язку зі збільшенням іншими співвласниками площі вказаного домоволодіння, шляхом узаконення прибудови, частки співвласників домоволодіння змінились та за померлим ОСОБА_5 визначено частку у розмірі 13/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_3 , що визначені як квартира НОМЕР_2. Рішенням виконкому Красногвардійської райради №193/3 від 20 липня 2001 року затверджено акт ідеальних часток між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_3 та ОСОБА_5 змінено ідеальну частку та затверджено 13/100 частки домоволодіння у житловому будинку АДРЕСА_2 , однак перереєстрація права власності не проводилась. Зауважує, що розпорядженням голови Апостолівської районної державної адміністрації №797-р-12 малолітнього ОСОБА_1 влаштовано до прийомної сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спільне проживання та виховання, які на той момент були його законними представниками. ОСОБА_7 звернувся до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спірного домоволодіння, після померлої матері дитини - ОСОБА_4 , на що постановою державного нотаріуса Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. відмовлено законним представникам малолітнього ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 через відсутність доказів родинних відносин між ОСОБА_5 (прадідом ОСОБА_1 ) та ОСОБА_8 (бабою ОСОБА_1 ). Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №204/2362/16-ц залишено в силі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин. Разом з тим встановлено, що надані прокурором документи підтверджують факт родинних відносин між неповнолітнім ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Зазначає, що ОСОБА_1 залишився зареєстрованим з 16 травня 2003 року у квартирі АДРЕСА_1 . Також позивач вказує, що ОСОБА_4 з 17 червня 2002 року успадкувала право власності на спірне нерухоме майно, що належало на момент смерті її матері, та за життя ОСОБА_4 правовстановлюючі документи про право власності на отримане у спадок нерухоме майно не оформила та право власності не зареєструвала. На момент смерті ОСОБА_4 разом з нею проживав та був зареєстрований її малолітній син - ОСОБА_1 , який є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері, а тому відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після померлої матері, у тому числі успадкував належне їй право власності на спірне нерухоме майно. Проте, під час оформлення ОСОБА_1 статусу дитини-сироти та оформлення його прийомними батьками належної йому спадщини, квартирою АДРЕСА_1 протиправно заволоділа відповідач ОСОБА_2 на підставі неіснуючих правовстановлюючих документів та незаконне володіння нею вказаною квартирою позбавляє можливості оформити право власності ОСОБА_1 у позасудовому порядку. Прокуратурою Красногвардійського району м. Дніпропетровська під час здійснення функцій представництва інтересів дітей та держави в суді щодо захисту житлових та майнових прав дітей встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення суду б/н, виданого 18 червня 2008 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська. Згідно з листами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська в 2008 році цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про право власності на житло не значиться та цивільні справи за позовами ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в будинку АДРЕСА_3 в провадженні суду не перебували. Прокуратурою Красногвардійського району м.Дніпропетровська 19 червня 2014 року до ЄРДР внесені відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014040680000020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. НОМЕР_3 ст. 190 КК України. 30 жовтня 2014 року вказане кримінальне провадження направлено до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. Позивач наголошує, що відповідач ОСОБА_2 зареєструвала право власності на спірну квартиру на підставі неіснуючого судового рішення та підстави для виникнення у неї права власності на квартиру не існують. Позивач вважає, що у державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Лісоволенка Р.М. були відсутні законні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру та внесення відповідного запису про право власності № НОМЕР_1 . Оскільки право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 підлягає захисту від порушень зі сторони відповідача ОСОБА_2 , яка незаконно, без будь-яких правових підстав зареєструвала за собою право власності, а також перешкоджала ОСОБА_1 у володінні належним йому нерухомим майном, позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду (т. 1 а.с.1-5, т. НОМЕР_3 а.с. 37-53).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2021 року позовні вимоги прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання права власності та виселення - задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з коридору, загальною площею 4,7 м2 , кухні, загальною площею 5,0 м2 , житлової кімнати, загальною площею 7,НОМЕР_3 м2, коридору, загальною площею 5,НОМЕР_3 м2 , а всього загальною площею 22,1 м2 , та становить 13/100 частин домоволодіння.

Виселено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1673 гривні 33 копійки (т. 3 а.с. 193-206).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з`ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову (т. 4 а.с. 1-14).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до свідоцтва про народження, його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.12).

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.17-19).

Батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_5 , та ОСОБА_13 (т.1 а.с.20-22).

Рішенням народного суду Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 04 вересня 1979 року у цивільній справі №2-1297 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_5 про поділ домоволодіння по АДРЕСА_4 , зокрема, ухвалено в користування ОСОБА_5 виділити в будинку приміщення І-І, погріб під а-І, літню кухню Б, І/НОМЕР_3 частину вбиральні, І/НОМЕР_3 частину огорожі №2, 3, 4, 6, 8, що на праві особистої власності буде належати 8/27 частин домоволодіння (т.1 а.с.31).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 помер (т.1 а.с.24).

Згідно з Актом ідеальних часток від 16 лютого 2001 року, затвердженого начальником Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації, за померлим гр. ОСОБА_5 затверджено 13/100 частин домоволодіння у житловому АДРЕСА_3 (т.1 а.с.29-30, 126-127).

Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради №193/3 від 20 липня 2001 року вирішено затвердити акт ідеальних часток між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_3 і визначити за померлим ОСОБА_5 13/100 частки від усього домоволодіння (т.1 а.с.25, 128-129).

Як вбачається з експлікації до плану будівлі АДРЕСА_3 , загальна площа квартири НОМЕР_2 складає 16,9 м?, житлова – 7,НОМЕР_3 м?, підсобна – 9,7 м? (т.1 а.с.125).

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_12 (т.1 а.с.23, т.3 а.с.120-122).

Відповідно до повідомлення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» №477 від 20 січня 2014 року, станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі містяться відомості про право власності за адресою: АДРЕСА_3 на 8/27 домоволодіння за гр. ОСОБА_5 на підставі рішення народного суду Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 04 вересня 1979 року, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №230 за реєстровим №113. Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради №193/3 від 20 липня 2001 року за гр. ОСОБА_5 затверджено 13/100 частки, але перереєстрація права власності не проводилася (т.1 а.с.196).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради №274/4 від 16 грудня 2011 року вирішено внести зміни до рішення виконкому Красногвардійської районної у місті ради від 18 листопада 2011 року №239/1 «Про надання малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», а саме вирішено, зокрема, в усіх випадках та відмінках зазначеного рішення замість слів «дитини, позбавленої батьківського піклування» читати «дитини-сироти» (т.1 а.с.14).

Розпорядженням голови Апостолівської районної державної адміністрації №797-р-12 від 17 вересня 2012 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , влаштовано з 17 вересня 2012 року в прийомну сім`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для спільного проживання та виховання (т.1 а.с.15-16).

Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради №213/8 від 19 жовтня 2012 року вирішено, що за малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зберігається право на проживання та користування житлом за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.9).

З матеріалів копії спадкової справи №895/2013 (т.1 а.с.163-238), заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , вбачається, що 13 грудня 2013 року ОСОБА_6 , будучи прийомною матір`ю та законним представником ОСОБА_1 , звернулася до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері дитини - ОСОБА_4 (т.1 а.с.164).

Також 13 січня 2014 року ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , а саме на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (т.1 а.с.193).

Постановою державного нотаріуса Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 13 січня 2014 року відмовлено ОСОБА_7 , який є прийомним батьком та законним представником малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , на частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_3 . У вказаній постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що законними представниками спадкоємця ОСОБА_1 не надані правовстановлюючі документи на частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_7 не були надані документи, які були б доказом факту смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , та документи, які б підтверджували факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (т.1 а.с.194).

Розпорядженням голови Апостолівської районної державної адміністрації №498-р-14 від 27 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , виведено з 24 жовтня 2014 року із прийомної сім`ї ОСОБА_6 , у зв`язку з небажанням дитини перебувати в прийомній сім`ї, в дальшому дитина проживала та виховувалася в прийомній сім`ї ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (т.1 а.с.51, т.НОМЕР_3 а.с.1). З повідомлення Третьої дніпровської державної нотаріальної контори №3272/02-14 від 20 вересня 2018 року вбачається, що із заявою про відмову/прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкові справи до майна померлих не відкривались та свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом не видавалися (т.1 а.с.162).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року позовну заяву Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про встановлення факту родинних відносин задоволено; встановлено факт родинних відносин за ступенем спорідненості між малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який є його прадідом, та визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , правнуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (т.1 а.с.208-211).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2016 року виправлено описку допущену в рішенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2016 року по цивільній справі за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про встановлення факту родинних відносин, вказавши у вступній та резолютивній частинах рішення суду повний склад третіх осіб, які були залучені до участі у дану справу: «Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 » (т.1 а.с.212).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 травня 2016 року скасовано та в задоволенні позову керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м.Дніпропетровську ради, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про встановлення факту родинних відносин відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області, подану в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , залишено без задоволення; рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року залишено без змін (т.1 а.с.232-236). У вказаній постанові Верховного Суду, зокрема, зазначено, що копії документів, які завірені прокурором, на підтвердження факту родинних відносин: між малолітнім ОСОБА_1 та померлою матір`ю ОСОБА_4 ; між померлою матір`ю ОСОБА_4 та померлою бабою ОСОБА_8 ; між померлою бабою ОСОБА_8 та померлим прадідом ОСОБА_5 містяться у матеріалах справи, такі документи підтверджують факт родинних відносин між малолітнім ОСОБА_1 та його прадідом ОСОБА_5 і відсутня необхідність встановлювати ці обставини в судовому порядку оскільки відсутній спір саме з цього приводу (т.1 а.с.232-237).

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З Акту обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві користування за дитиною-сиротою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , вбачається, що 07 серпня 2013 року комісії не вдалося потрапити у житло, у зв`язку з тим, що гр. ОСОБА_2 , яка проживає в кв. НОМЕР_3 за цією ж адресою, загородила парканом прохід та доступ до квартири НОМЕР_2 (т.1 а.с.43).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна від 16 серпня 2013 року встановлено, що право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , де підставою виникнення права власності зазначено рішення суду б/н, видане 18 червня 2008 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська (т.1 а.с.6).

З листа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2013 року встановлено, що в 2008 році цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про право власності на житло не значиться (т.1 а.с.10).

Також з листа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року вбачається, що згідно електронних баз даних суду цивільні справи за позовами ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в будинку АДРЕСА_3 в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська не перебували (т.1 а.с.11).

Отже, з вищезазначених відомостей встановлено, що в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська не перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в будинку АДРЕСА_3 та відповідне рішення судом не ухвалювалося, а відповідно відомості щодо реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірне майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені неправомірно.

16 червня 2014 року прокуратурою Красногвардійського району м. Дніпропетровська Дніпропетровської області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42014040680000020 за фактом підробки рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська про визнання за ОСОБА_2 права власності на кв. АДРЕСА_1 , в результаті чого порушено права дитини-сироти ОСОБА_1 , 2000 року народження, за яким це житло зберігається (т.1 а.с.45).

Дослідженими судом доказами встановлений факт того, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 , але перереєстрація права власності не проводилася.

Із заявами про відмову/прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , до нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа до майна померлого не відкривалась та свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом не видавалися (т.1 а.с.162).

Проте, ОСОБА_12 , яка є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.36-38), є такою, що прийняла спадщину, оскільки вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Із заявами про відмову/прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , до нотаріальної контори також ніхто не звертався, спадкова справа до майна померлого не відкривалась та свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом не видавалися (т.1 а.с.162).

Разом з цим, ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_12 та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.36-38,42), є такою, що прийняла спадщину, оскільки вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном (т.1 а.с.36-38,42).

Вирішуючи вказаний спір, судом враховується, що адреса будинку АДРЕСА_4 поза всяким сумнівом в подальшому була змінена на адресу: АДРЕСА_3 (т.3 а.с.137-138,183-186).

Станом на дату смерті матері ОСОБА_4 , ОСОБА_1 був малолітнім.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як законні представники ОСОБА_1 , зверталися до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері дитини - ОСОБА_4 .

За обставинами даної справи, єдиним правовстановлюючим документом, на підставі якого вчинено реєстраційну дію за відповідачем ОСОБА_2 , є рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2008 року у справі №2-1244/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності (а.с.6,7).

Разом з тим, належним чином завірену копію вищевказаного рішення суду не надано.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що цивільна справа №2-1244/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська не розглядалась (т.1 а.с.10,11). На даний час кримінальне провадження №42014040680000020 від 19.06.2014 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України, перебуває у провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій.

Відповідачем ОСОБА_2 жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування рішення суду у справі № 2-1244/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності, як і взагалі перебування такої цивільної справи в провадженні суду, не надано.

Вказані обставини свідчать про незаконність набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, який у встановлені законом строк та спосіб прийняв спадщину, але не може реалізувати свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину, єдиним ефективним способом реалізації його права є визнання за ним права власності на таке спадкове майно. Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , суд вважав, що позовні вимоги щодо усунення ОСОБА_1 перешкоди у користуванні вказаним житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_2 також підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції.

Відповідно до пунктів 4, 5 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 524 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

За правилами ст. ст. 548,549 ЦК УРСР в редакції 1963 року для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що вступив в управління або користування спадковим майном. Доказом цього може бути наявність у спадкоємця ощадної книжки на ім`я померлого, іменних цінних паперів, квитанцій про оплату комунальних та інших послуг, обов`язкового страхування майна та інших документів, виданих на ім`я померлого, на майно, користування, управління і розпорядження яким можливе тільки після оформлення прав на нього.

Відповідно до ст. ст. 529 - 531 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємцями за законом першої черги були в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга). До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

За статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 4 ст. 1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Станом на дату смерті матері ОСОБА_4 , ОСОБА_1 був малолітнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Крім того, як вже було зазначено, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як законні представники ОСОБА_1 , зверталися до Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері дитини - ОСОБА_4 .

За ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Визнання права є способом захисту права, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, який у встановлені законом строк та спосіб прийняв спадщину, але не може реалізувати свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину, єдиним ефективним способом реалізації його права є визнання за ним права власності на таке спадкове майно.

Доводи апеляційної скарги, що прокуратура є неналежним позивачем, оскільки ОСОБА_1 є повнолітнім, а зараз йому 20 років, він не визнаний недієздатним або обмеженим дієздатністю і має самостійно звернутися до суду з позовом про захист свого порушеного права, колегія суддів відхиляє, оскільки з позовом прокуратура звернулася 27 квітня 2015 року, тобто до набуття ОСОБА_1 повноліття.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного відповідача та необхідності закрити провадження, колегія судді також не може прийняти до уваги, оскільки посилання апелянта на аналогічний позов не знайшли свого підтвердження при перегляді справи, а відповідач визначений відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, та є особою, яка не визнає та оспорює права позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів для задоволення позовних вимог, колегія відноситься критично, оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення на підставі належних та достатніх доказів, перевірених апеляційним судом.

Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.

В апеляційній скарзі не спростовано висновків суду першої інстанції та не наведено жодного аргументованого доводу щодо позовних вимог.

Надання апелянтом власних коментарів щодо оцінки доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки таким правом наділений лише суд.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: