Єдиний унікальний номер 233/8826/19

Номер провадження 11-кп/804/990/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року     Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача:      Круподері Д.О.

суддів:      Залізняк Р.М., Смірнової В.В.

за участю секретаря судового засідання:   Юрченко Т.С.

захисника:      Юренка Ю.В.

обвинуваченого:     ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщені Донецького апеляційного суду у м. Бахмуті матеріали контрольного кримінального провадження № 62019050000000012 за апеляційною скаргою захисника Юренка Ю.В. на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 307, ч.2 ст.263 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до по 22 серпня 2021 року включно. Визначено розмір застави в розмірі 5 763 000

Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, впливу на свідків та вчинення інших злочинів, які на теперішній час не зменшились. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів. Більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою та менший розмір застави не здатні забезпечити досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України.

На зазначену ухвалу захисник Юренко Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій прохає ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, відмовити. Вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм КПК України, не врахував практику Європейського суду з прав людини та рішень ЄСПЛ і заявлені ризики мають формальний характер. Вважає, що тривалий час розгляду справи в суді є невиправданий та недопустимим, який порушує принцип розумності строку розгляду справи відповідно до ч.4 ст.28 КПК України, а також значна тривалість судового розгляду, не може перекладатися на обвинуваченого шляхом обмеження права на свободу, що відносно ОСОБА_1 носить довготривалий характер. Вважає, що суд посилаючись на раніше встановлені ризики, не навів обставин, які б переконливо виправдовували подальше тримання ОСОБА_1 під вартою. Вказує малоймовірним ризик переховування обвинуваченого від суду, за наявності місця реєстрації і проживання, а також вказує про відсутність доказів підтвердження можливого ухилення ОСОБА_1 від явки до суду, не підтверджено прокурором наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, підготування обвинуваченим будь-яких дій, спрямованих на здійснення заходів для залишення країни. Вважає, що висновок суду щодо перешкод з боку обвинуваченого кримінальному провадженню не вмотивований, оскільки суд не зазначив у чому саме може полягати таке перешкоджання і не навів на підтвердження цієї тези обставин. Зазначає, що ризик щодо незаконного впливу на свідків є необґрунтованим оскільки їх анкетні дані яких змінені та судом не зазначено у який спосіб можливий такий вплив. Зазначає, що в ухвалі суду про продовження строку тримання під вартою містяться посилання, фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу протягом двох років з липня 2019 року та вважає, що таку тривалість тримання особи під вартою не можна вважати виправданою.

Учасники судового засідання про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Від прокурора Білобловського Р.В. на адресу Донецького апеляційного суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі. Вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Порядок продовження строків тримання під вартою судом першої інстанції на стадії розгляду кримінального провадження відбувається за загальними засадами кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Апеляційний суд встановив, що вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Суд першої інстанції, розглянув клопотання прокурора, дотримавшись вимог наведених норм процесуального законодавства та ухвалив законне рішення, в якому виклав обґрунтування прийнятого ним рішення. Також суд правильно зазначив ризики, передбачені ст.177 КПК України, які стали підставою для продовження дії такого запобіжного заходу.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,3 ст.307, ч.2 ст.263 КК України та відповідно до вимог ст. 12 КК України ч.3 ст.307 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, з санкцією від 9 до 12 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги ч. 2 ст. 183 КПК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не зменшилися та не перестали існувати. Колегія суддів ставиться критично до тверджень апелянта ОСОБА_5 щодо не доведеності ризиків, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об`єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду, незаконно впливу на свідків та можливості вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.

Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п`ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.)

Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, а встановлені судом ризики не відпали і продовжують існувати.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З матеріалів провадження вбачається, що на даний час здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 62019050000000012 відносно інших осіб та ОСОБА_1 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст. 307, ч.2 ст.263 КК України.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

Колегія суддів вважає на теперішній час розумними строки судового розгляду вказаного кримінального провадження з огляду на дані, які характеризують хід судового розгляду, на теперішній час та складність справи.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Обґрунтованість обвинувачення та його доведення не є предметом апеляційної перевірки, з огляду на вимоги кримінального процесуального закону.

При розгляді клопотання прокурора судом обґрунтовано враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, не одруженого, не працюючого, пенсіонера, раніше судимого, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконного впливу на свідків, які ще не допитані в суді з метою зміни ними показань, що не виключає можливості будь-яким шляхом незаконно впливати на них.

Ті дані про особу обвинуваченого, на які в апеляційній скарзі посилається захисник, наявності місця реєстрації і проживання враховані суддею при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не наведено доказів, що обвинувачений може здійснити дій, передбачені ст. 177 КПК України, що відсутні докази підтвердження можливого ухилення ОСОБА_1 від явки до суду, не підтвердження наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон та підготування обвинуваченим будь-яких дій, спрямованих на здійснення заходів для залишення країни є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування та судового розгляду в даному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 184 КПК України та прокурором обґрунтовано продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення та обґрунтовано неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Стороною захисту на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано доказів щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків за ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є єдиним дійовим заходом забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Юренка Ю.В. залишити без задоволення.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року у кримінальному провадженні №62019050000000012 про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді