справа № 991/3888/21

провадження №11-сс/991/412/21

слідчий суддя: Ногачевський В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Бевз М.В.,

за участі особи, якою подано апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.06.2021 р. про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчих (детективів) центрального управління Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, -

в с т а н о в и л а:

22 червня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 23.06.2021 р. призначена до розгляду.

1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчих (детективів) центрального управління Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 25.05.2021 р.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, задоволення скарги ОСОБА_1 та зобов`язання уповноваженої особи НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 25.05.2021 р., зареєстрованою 31.05.2021 р. № 142/785-00-юо.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки у заяві ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення в достатньому обсязі викладено обставини та відомості, які свідчать про вчинення головою Закарпатської обласної ради ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 398 КК України. Натомість, слідчим суддею цьому не надано належної оцінки та зроблено хибний висновок про відсутність у заяві відомостей про вчинення кримінального правопорушення, зокрема поставлено під сумнів суму завданої матеріальної шкоди. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що у заяві від 25.05.2021 р., поданій до уповноваженої особи НАБУ, повідомлялось, що під час надання ОСОБА_3 правової допомоги Ужанському національному природному парку йому стало відомо про сприяння голови Закарпатської обласної ради ОСОБА_2 іншій особі, ОСОБА_4 , у визнанні останнього переможцем конкурсу на вакантну посаду директора парку, з метою одержання у подальшому неправомірної вигоди від розпорядження багатствами лісів та земель. Крім того, повідомлялось про події 11 та 21 травня 2021 року в Ужанському національному природному парку, коли за вказівкою та дорученням ОСОБА_2 працівники охоронної фірми силовими методами намагались провести на робоче місце новообраного директора парку ОСОБА_4 , внаслідок чого була знищена частина огорожі, вхідні ворота, близько 10 дверей та інше майно парку. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що 21 травня 2021 року голова Закарпатської обласної ради, прибувши до Ужанського національного природного парку, також особисто намагався силовим способом «завести» на робоче місце ОСОБА_4 та без будь-яких пояснень наніс удари руками та ногами, чим умисно заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Зазначеними діями голова Закарпатської обласної ради завдав Ужанському національному природному парку матеріальну шкоду в розмірі 300 000 грн., яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а також вчинив насильство щодо захисника чи представника особи. Жодних припущень, всупереч твердженням слідчого судді, його заява про вчинення кримінального правопорушення не містить. На думку апелянта, зазначені дії голови Закарпатської обласної ради є зловживанням владою або службовим становищем та погрозою або насильством щодо захисника чи представника особи суб`єктом, визначеним у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 398 КК України, а отже, саме детективи НАБУ уповноважені вносити відомості до ЄРДР за такою заявою.

3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.

Представник НАБУ, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду не звертався. Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, його неявка не перешкоджає судовому розгляду, а тому апеляційну скаргу розглянуто за відсутності детектива.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Слідчим суддею встановлено, що 25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до компетентної особи НАБУ про вчинення головою Закарпатської обласної ради ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 398 КК України, яку зареєстровано 31 травня 2021 року за № 142/785-00-юо. Однак, відомості до ЄРДР за нею внесені не були.

У зв`язку з чим, 04 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність слідчих (детективів) центрального управління НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 25.05.2021 р.

Слідчий суддя за результатами розгляду скарги дійшов висновку, що у заяві про кримінальне правопорушення не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення злочину, визначеного цією статтею. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , слідчий суддя зазначив, що у заяві не обґрунтовано зв`язок між діянням у вигляді зловживання владою чи службовим становищем головою Закарпатської обласної ради та наслідками у вигляді знищеної частини огорожі, вхідних воріт, близько 10 дверей, іншого майна. Слідчий суддя також зауважив, що доводи скаржника ґрунтуються виключно на власному аналізі та баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність. При цьому, на переконання слідчого судді, відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду, передбачено ст. 194 КК України, а тому заява ОСОБА_1 цілком обґрунтовано направлена до Державного бюро розслідувань. Щодо доводів скарги про необхідність внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 398 КК України, слідчий суддя зазначив про відсутність підстав для здійснення судового контролю Вищим антикорупційним судом, оскільки зазначене правопорушення не входить до переліку, наведеного у ч. 1 ст. 331 КПК України, а тому скарга в цій частині ним не перевірялась.

5. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, якою подано апеляційну скаргу, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Проте, така спрощена процедура не означає, що критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі відсутні. Її спрощеність полягає у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, натомість, необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння, тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 р., за якою КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому, положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення за КК України, мають бути критерієм внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 р.

Відповідно до п. 1 розділу 2 зазначеного Положення, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про його вчинення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування.

Відтак, за наявності у заяві чи повідомленні об`єктивних даних (а не суто гіпотетичних чи уявних), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, вони повинні бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Водночас, якщо заявник таких даних не наводить, його заява не може вважатися такою, що підлягає обов`язковій реєстрації в ЄРДР. Тобто, навіть якщо заявник стверджує про наявність ознак злочину та певну його кваліфікацію, це не означає, що подія злочину мала місце насправді, та що склад кримінального правопорушення наявний, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.

Отже, законодавець передбачив необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про вчинення злочину, останній стверджує, що під час надання правової допомоги Ужанському національному природному парку йому стало відомо про сприяння головою Закарпатської обласної ради ОСОБА_2 іншій особі - ОСОБА_4 , у визнанні останнього переможцем конкурсу на вакантну посаду директора парку, з метою одержання неправомірної вигоди від розпорядження багатствами лісів та земель, внаслідок чого інтересам держави заподіяно тяжких наслідків на загальну суму 300 000 грн. Таким чином, на думку заявника, в діях голови вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (а.с. 13-18).

Проте, у вказаній заяві не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення вищевказаною особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Так, у заяві зазначено наступне: «Голова Закарпатської обласної ради ОСОБА_2 , зловживаючи своїм службовим становищем, ймовірно умисно, можливо з метою одержання для самого себе особисто та для ОСОБА_4 неправомірної вигоди, ігноруючи судову гілку владу, шляхом внесення незаконних реєстраційних змін в державному реєстрі незаконно сприяє ОСОБА_4 у незаконному заволодінні та використанні посади директора Ужанського національного природного парку з метою одержання неправомірної вигоди від розпорядження багатствами лісів та земель парку на кордонах із країнами Євросоюзу, використав своє службове становище всупереч інтересам служби, чим можливо завдає і завдав на даний час тяжких наслідків законним правам та інтересам українському народові в особі трудового колективу Ужанського національного природного парку у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 300 000 грн.».

З наведеного тексту дійсно не вбачається відомостей, які б свідчили або могли свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь - якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб) та ч. 2 ст. 398 КК України (погроза або насильство щодо захисника чи представника особи).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді, що за своїм змістом заява ОСОБА_1 зводиться до власних умовиводів останнього щодо можливого вчинення головою Закарпатської обласної ради ОСОБА_2 кримінального правопорушення без наведення конкретних обставин його вчинення на підтвердження цих тверджень, що не тягне за собою обов`язку органу досудового розслідування у реєстрації такої заяви.

В той же час, недоречним є посилання слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на те, що заява ОСОБА_1 направлена до Державного бюро розслідувань у зв`язку з тим, що відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду, передбачено за статтею 194 КК України.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що уповноважений працівник НАБУ листом № 111-225/18132 від 10.06.2021 р. повідомив ОСОБА_1 про те, що за результатами розгляду його заяви не встановлено достатніх об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів НАБУ, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. Втім, для проведення відповідної перевірки викладених у заяві обставин щодо можливого вчинення головою Закарпатської обласної ради кримінальних правопорушень, звернення ОСОБА_1 скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, про що автора повідомлено вказаним листом (а.с. 33-35). Отже, згаданий лист НАБУ не містить жодного посилання на правову кваліфікацію можливого кримінального правопорушення, про яке йдеться у заяві ОСОБА_1 , а лише інформує про направлення заяви до територіального підрозділу Державного бюро розслідувань для проведення перевірки викладених у заяві обставин.

Однак, помилкове посилання слідчого судді на вказані обставини не впливає на зміст оскаржуваного рішення, а отже, не тягне за собою його скасування або зміну.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не навів інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити зміст та предмет його заяви про вчинення злочину від 25.05.2021 р., поданої до НАБУ.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо відсутності підстав для внесення зазначених у цій заяві відомостей до ЄРДР, оскільки у заяві ОСОБА_1 не обґрунтовано зв`язок між діянням у вигляді зловживання владою чи службовим становищем головою Закарпатської обласної ради та наслідками у вигляді знищеної частини огорожі, вхідних воріт, близько 10 дверей, іншого майна. Отже, висновок оскаржуваної ухвали про відсутність у заяві від 25.05.2021 р. відомостей про вчинення кримінального правопорушення головою Закарпатської обласної ради, яке було б підслідне НАБУ, та, відповідно, про відсутність підстав для внесення таких відомостей до ЄРДР, є обґрунтованим.

6. Висновки суду.

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-154/2019(3522/19) від 17.06.2020 р. зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невідповідності висновків оскаржуваної ухвали слідчого судді фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно, оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.06.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

Судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин