Справа № 2-1916/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 березня 2007 року                                      Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді -                     Костюкевича O.K.

при секретарі -                                              Олексюк Т.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1., представника відповідача - Дячука P.O.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права

власності на самочинну забудову, -

встановив:

29.01.2007 року ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до Луцької міської ради про визнання права власності на самочинну забудову.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок пожежі яка сталася 19.10.2002 року в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Луцьку вона та члени її сім'ї змушені були пересилитися в тимчасову споруду, яку переобладнали в житлове приміщення. 11.03.2005 року померла мати позивача і вона як єдиний спадкоємець успадкувала частину житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 в м. Луцьку. Не маючи коштів для ремонту позивач вирішила продати належну їй частину будинку з надвірними спорудами. Але при оформленні договору купівлі-продажу виявилось, що тимчасова споруда не прийнята в експлуатацію і є самочинною будовою.

Просить суд визнати за нею право власності на самочинну споруду, житловий будинок Б-1 згідно технічної документації, загальною площею 24,1 кв. м., розташований по АДРЕСА_1 у м. Луцьку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві. Просила суд її задовольнити.

Представник відповідача Дячук P.O. в судовому засіданні позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до повторної виписки з рішення від 14.04.1983 року (а.с.10 ) ОСОБА_2. та ОСОБА_3 - батькам позивача, надано в безстрокове користування земельну ділянку розміром 600 кв. м. в м. Луцьку по АДРЕСА_1. На цій земельній ділянці вони побудували тимчасову споруду загальною площею 24.1 кв. м., в яку вселилися у 1962 році. Протягом 1983-1986 роках позивач з колишнім чоловіком ОСОБА_4. про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу від 12.08.1985 року (а.с.28), неподалік від тимчасової споруди побудували житловий будинок загальною площею 113,5 кв. м.

Суд встановив, що згідно технічного паспорта (а.с. 18-23) та свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.10.2005 року (а.с.26) позивачу належить 3Л частки вищезазначеного житлового будинку.

З пояснень позивача суд встановив, що внаслідок пожежі від 19.10.2002 року в житловому будинку вона та члени її сім'ї змушені були пересилитися в тимчасову споруду, яку переобладнали в житлове приміщення.

 З повідомлення від 28.09.2005 року (а.с.24) вбачається, що управління містобудування та архітектури не заперечує проти використання літньої кухні (тимчасової споруди), як тимчасового житлового будинку, на період відновлення житлового будинку внаслідок пожежі.

Ч.2 ст. 331 ЦК України зазначає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що технічний стан тимчасової споруди є задовільним і не порушує прав інших осіб.

Таким чином проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 58, 60,130, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 331, 375, 376 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинну споруду - житловий будинок Б-1 згідно технічної документації, загальною площею 24,1 кв. м., який розташований поАДРЕСА_1 у м. Луцьку Волинської області.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.