Справа № 365/333/21

Номер провадження: 1-кп/365/28/21

В И Р О К

іменем України

22 липня 2021 року                                                          смт Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді      Денисенко Н.О.

                секретар

                судового засідання      Матвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42020111100000057 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Інгулівка Бериславського району Херсонської області, українки, громадянки України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , із базовою вищою освітою, пенсіонера за віком, неодруженої, раніше не судимої,

за ч. 1 ст. 190 КК України,

за участі прокурора          Шполянського Р.О.

захисника                 Бойка С.С.

обвинуваченої                       ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

       29 червня 2021 року між прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області Шиленком М.В. та обвинуваченою ОСОБА_1 за спільною ініціативою та обопільною згодою згідно зі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України та за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_2 , наданої нею прокурору, у присутності захисника була укладена угода про визнання винуватості, відповідно до умов якої ОСОБА_1 під час досудового розслідування та під час судового розгляду повністю та беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у обсязі висунутого обвинувачення.

Так, приблизно в жовтні 2019 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на заволодіння чужим майном – земельними частками (паями) в адміністративно-територіальних межах Середівської сільської ради Згурівського району Київської області (з 2020 року – Згурівської селищної ради Броварського району Київської області), які станом на 11 лютого 2004 року належали померлому ОСОБА_3 згідно із Сертифікатами на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0037472 та серії КВ № 0033479.

ОСОБА_1 31 жовтня 2019 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), достовірно знаючи, що жоден із спадкоємців не звернувся за реалізацією свого права на спадщину протягом шести місяців з моменту смерті ОСОБА_3 , тобто з 11 лютого 2004 року, реалізуючи свій умисел на незаконне заволодіння майном померлого ОСОБА_3 , усно звернулася до державного нотаріуса Згурівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 з приводу оформлення спадкових прав на майно ОСОБА_3 , який нібито є її двоюрідним дядьком, а саме, на зазначені вище земельні ділянки. Того ж дня державний нотаріус Згурівської районної державної нотаріальної контори Саркісян О.М. відмовив ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав на майно померлого ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю доказів про спільне проживання з померлим, про наявність родинних зв`язків та сертифікатів на право на земельні частки (паї).

ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого умислу, направленого на незаконне збагачення, шляхом обману, звернулася із заявою до сільського голови Середівської сільської ради Згурівського району ОСОБА_5 з метою отримання довідки про нібито спільне проживання із померлим ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років за адресою АДРЕСА_3 та довідки про результати проведеного жеребкування під час розподілу земель колективної власності на земельні частки (паї), внаслідок якого ОСОБА_3 отримав номери на земельні ділянки.

Сільський голова Середівської сільської ради Згурівського району ОСОБА_5 , будучи необізнаним в злочинних намірах ОСОБА_1 , 7 жовтня 2019 року видав останній зазначені вище довідки.

В подальшому, ОСОБА_1 18 жовтня 2019 року, продовжуючи реалізацію свого умислу на незаконне збагачення, шляхом обману, подала позовну заяву до Згурівського районного суду Київської області із недостовірною інформацією щодо проживання з ОСОБА_3 у період з 1999 по 2004 рік, додавши до неї довідки Середівської сільської ради Згурівського району, отримані 7 жовтня 2019 року.

24 грудня 2019 року Згурівський районний суд Київської області розглянув подану ОСОБА_1 позовну заяву та задовольнив повністю її позовні вимоги до Середівської сільської ради Згурівського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування. Суддя Згурівського районного суду Київської області ОСОБА_6 , будучи необізнаним в злочинних намірах ОСОБА_1 , визнав за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) – ріллю розміром 3,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) в землях, що перебували в колективній власності КСП імені газети «Сільські Вісті», що згідно зі схемою поділу має № 99, з місцем знаходження на території Середівської сільської ради Згурівського району Київської області, яке належало ОСОБА_3 згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0037472; право на земельну частку (пай) – сінокіс розміром 1,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) в землях, що перебували в колективній власності КСП імені газети «Сільські вісті», що згідно зі схемою поділу має № 32, з місцем знаходження на території Середівської сільської ради Згурівського району Київської області, яке належало ОСОБА_3 згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0037472.

Отримавши це рішення Згурівського районного суду Київської області після набрання ним законної сили, ОСОБА_1 , після виготовлення землевпорядної документації на земельні ділянки, зазначені у цьому рішенні суду, 5 лютого 2020 року звернулась до державного реєстратора Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області із заявами про проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки із кадастровим номером 3221985500:03:004:0069, площею 1,5658 га, та кадастровим номером 3221985500:05:006:0040, площею 3,0672 га.

Після чого 7 лютого 2020 року державний реєстратор Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області ОСОБА_7 , будучи необізнаним в злочинних намірах ОСОБА_1 , провела державну реєстрацію права власності на земельні ділянки із кадастровим номером 3221985500:03:004:0069, площею 1,5658 га, та кадастровим номером 3221985500:05:006:0040, площею 3,0672 га, за ОСОБА_1 . Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 завдана майнова шкода на загальну суму 89565,10 грн.

Кримінальний проступок вчинено з умислом на заволодіння чужим майном шляхом обману.

                Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

       Обвинувачена і прокурор підтвердили суду, що угода про визнання винуватості укладена між прокурором Шиленком М.В. та підозрюваною ОСОБА_1 за участі захисника, виключно на підставі добровільного волевиявлення, за спільною ініціативою, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Потерпіла ОСОБА_2 надала письмову згоду прокурору на укладення ним угоди з обвинуваченою.

Судом встановлено, що сторони, враховуючи те, що вчинене діяння на момент укладення угоди відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу винуватої, яка винуватість у вчиненому беззастережно визнала повністю, має базову вищу освіту, є пенсіонером за віком, неодружена, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувалася, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима, обставини, які пом`якшують покарання підозрюваної, ті, що вона щиро кається, що виразилось у належній критичній оцінці нею своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалась з її вини, активно сприяла розкриттю кримінального проступку та надала викривальні показання, а також зобов`язалась сприяти у розкритті цього кримінального проступку, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено, узгодили та згодні на призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України, із врахуванням вимог ч. 1 ст. 5 КК України щодо зворотної дії у часі закону, який пом`якшує кримінальну відповідальність, у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

З`ясувавши згідно з ч. 4 ст. 474 КПК України у ОСОБА_1 , що вона повністю розуміє права, надані їй законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого вона беззастережно визнала себе винуватою, вид покарання, опитавши сторони та захисника, переконавшись, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою, перевіривши угоду, яка відповідає загальним вимогам КПК України і закону про кримінальну відповідальність, відсутність підстав для відмови в її затвердженні, вивчивши письмову заяву потерпілої, у якій вона просить суд затвердити угоду, яка розглядається, заслухавши прокурора, захисника та ОСОБА_1 , які також просять затвердити цю угоду, суд дійшов висновку, що зазначена угода підлягає затвердженню.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо, зокрема кримінальних проступків, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких бере участь потерпілий, за умови надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 . Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України. Потерпіла надала письмову згоду прокурору на укладення ним угоди із підозрюваною.

Потерпіла цивільній позов не зявляла.

Прокурор не надав суду доказів щодо наявності речових доказів у справі та не звернувся з клопотанням про вирішення їхньої долі.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373-375, 475 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 червня 2021 року, укладену у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020111100000057 від 3 червня 2020 року, між прокурором Броварської окружної прокуратури Київської області Шиленком Миколою Вікторовичем та підозрюваною ОСОБА_1 за участі захисника Бойка Сергія Сергійовича та за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_2 , наданої нею прокурору.

       ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

             Апеляційна скарга на вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваною про визнання винуватості може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення обвинуваченою виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення їй наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

            Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя                         Н.О. Денисенко