20.07.21

22-ц/812/1079/21

Провадження №22-ц/812/1079/21

У Х В А Л А

Іменем України

       20 липня 2021 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участі: позивачки ОСОБА_1 , її представника – адвоката Рехлецького Р.В., відповідачки ОСОБА_2 , її представника – адвоката Малиновської Н.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-2757/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення, яке постановив Корабельний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Селіщевої Лариси Іванівни у приміщенні цього суду 11 листопада 2020 року, повний текст якого виготовлений 14 грудня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення межі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міськради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міськради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку,

у с т а н о в и в:

У листопаді 2011 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відновлення межі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

       Позов мотивований тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Цей будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 1400 кв.м, яка була надана позивачці за рішенням Виконкому Жовтневої міської Ради депутатів трудящих № 76 від 27 березня 1969 р. Рішенням Миколаївської міськради від 22 січня 2010 р. за № 43/30 із земельної ділянки, загальною площею 1400 кв.м позивачці було надано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 1000 кв.м, а земельну ділянку, площею 400 кв.м було запропоновано передати їй в оренду з оформленням відповідного договору оренди. В подальшому ОСОБА_4 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 1000 кв.м за вищевказаною адресою. На земельну ділянку, площею 400 кв.м, яка запланована для оренди, позивачка не змогла оформити договір оренди через те, що відповідачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_5 самовільно захопили частину як приватизованої земельної ділянки, так і тієї, що запланована до оренди, та відмовляються її звільнити. Позивачка вважає вказані дії відповідачів неправомірними.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 відповідно до земельно-кадастрової документації, а також зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняті ними земельні ділянки та перенести огорожі на лінію відновленої межі.

       Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2012 р., постановленою протокольно у судовому засіданні до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ОСОБА_6 .

       У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду і позовом до Миколаївської міськради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку.

       Позов мотивовано тим, що пунктом 20 рішення відповідача за № 41/4 від 07 грудня 2009 р. їй було надано дозвіл для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа (державного акту) на земельну ділянку площею 1000 кв.м із домоволодіння загальною площею 1308 кв.м для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 . Пунктом 20.1 цього рішення міськрада зобов`язала її виготовити технічну документацію із землеустрою щодо укладення договору оренди на земельну ділянку, орієнтовною площею 308 кв.м за цією ж адресою. Пунктом 39 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 р. позивачці затверджено технічну документацію щодо складання державного акту на земельну ділянку площею 1000 кв.м за рахунок земель міста, ненаданих у власність чи користування, з віднесенням її до земель житлової забудови, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . Пунктом 39.1 цього рішення позивачці було надано у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення позивачка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183. Власником сусідньої земельної ділянки площею 1000 кв.м по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської міської ради № 43/30 від 22 січня 2010 р. та виданого на його підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 802606. Позивачка зазначала, що рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 р. в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації та передачі їй у власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 і виданий на його підставі Державний акт серії ЯК № 802606, є незаконними, оскільки відповідачем був порушений порядок передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , зокрема, не було погоджено меж земельних ділянок, внаслідок чого сталося накладання частин земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у бік її земельної ділянки: у бік її земельної ділянки по фасадній частині на 0,59 м, у задній торцевій частині – на 1,33 м.

Посилаючись на вказане, ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 р. в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації та передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_2 , а також визнати незаконним та скасувати виданий Державний акт серії ЯК № 802606, який був виданий ОСОБА_2 на вказану вище земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2014 р. була проведена заміна позивачки ОСОБА_4 на її правонаступника – ОСОБА_7 , який уточнивши первісний позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив суд відновити межі земельної ділянки АДРЕСА_1 відповідно до даних земельно-кадастрової документації, а саме: зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 перенести огорожу, розташовану на спільній межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в бік земельної ділянки АДРЕСА_2 у фасадній частині на 0,59 м, у задній торцевій частині – на 1,33 м по усій довжині – 41,13 м межі суміжного землекористування; зобов`язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перенести огорожу, розташовану на спільній межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 в бік земельної ділянки АДРЕСА_3 по задній торцевій меже, яка підлягає оренді, довжиною 2,0 м, шириною – 12,32 м.

        ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2017 р. була проведена заміна позивача ОСОБА_7 на його правонаступника – ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , а спадщину, належну їй Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 , отримав відповідач по даній справі – ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2017 р.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2017 р. у зв`язку зі зміною власника житлового будинку АДРЕСА_3 , була проведена заміна відповідача ОСОБА_6 на належного відповідача - ОСОБА_3 .

В процесі розгляду даної справи, ОСОБА_2 була залучена до участі в якості співвідповідача.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2017 р. цивільні справи № 2-2757/2011 та № 488/5077/13-ц були об`єднані в одне провадження, і об`єднаній цивільній справі був присвоєний єдиний номер № 2-2757/2011.

У грудні 2014 року відповідачкою ОСОБА_2 був поданий зустрічний позов до Миколаївської міськради та ОСОБА_1 про поновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення права.

       Позов мотивовано тим, що п. 82 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 р. їй було надано у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2 . На підставі цього рішення вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за вказаною адресою. Пунктом 39 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 р. ОСОБА_4 , правонаступником якої на даний час є ОСОБА_1 , було надано у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за вказаною адресою. Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 вважає, що вказані положення рішення Миколаївської міськради та державний акт на земельну ділянку, на підставі яких ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , є незаконними через порушення міськрадою земельного законодавства, зокрема, ОСОБА_2 посилалась на те, що земельна ділянка, надана ОСОБА_4 .

           Посилаючись на викладене,  ОСОБА_2  просила суд поновити стан земельної ділянки АДРЕСА_2 , який існував до порушення прав – до 22 січня 2010 року.

У травні 2019 року ОСОБА_2  подала оновлену зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні власністю, в якому просила визнати недійсним та скасувати п. 39 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року, а також визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183.

       У запереченнях на зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 просив у задоволенні цього позову відмовити, посилаючись на те, що факт затвердження одним рішенням органу місцевого самоврядування технічної документації земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 не свідчить про законність усього рішення. Між тим факт порушення вказаним рішення саме його права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року, відповідно до яких передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка частково накладається на надану їй земельну ділянку: у бік земельної ділянки № НОМЕР_1 по фасадній частині на 0,59 м, у задній торцевій частині – на 1,33 м. Також ОСОБА_7 вказував на безпідставність тверджень зустрічного позову про ОСОБА_4 не мала правовстановлюючих документів на прав користування земельною ділянкою.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2019 р. зустрічний позов ОСОБА_2 до Миколаївської міськради та ОСОБА_1 був прийнятий та об`єднаний в одне провадження із позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення межі та позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міськради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення та державного акту на право власності, для їх спільного розгляду.

       У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали свої позови у повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечували через необґрунтованість та безпідставність.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні підтримали зустрічний позов та заперечували проти позовів ОСОБА_1 через їх безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Його представник у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо порушення межі та зобов`язання її відновити визнала у частині, що стосується меж між земельною ділянкою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та земельною ділянкою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ). Представник відповідача також пояснила, що попередній власник житлового будинку – ОСОБА_6 , у якого він купив будинок по АДРЕСА_3 , не повідомив його про наявність спору щодо межі суміжних земельних ділянок.

Представник відповідача Миколаївської міськради у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений неодноразово, своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі. У матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення міськради та державного акту на право власності на земельну ділянку. У запереченнях представник Миколаївської ради заперечував проти позову та вказав, що рішення міськради, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на відповідну земельну ділянку, було прийнято повноважним органом та відповідно до діючого на той час законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову як по суті, так і за пропуском позовної давності.

       Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2020 р. позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення межі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено.

       Постановлено відновити межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання:

- ОСОБА_2 перенести огорожу, що розташована між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , у сторону земельної ділянки АДРЕСА_4 в фасадній частині на 0,59 м., у задній торцевій частині на 1,33 м., по всій довжині на 41,13 м. межі суміжного землекористування;

- ОСОБА_3  перенести огорожу, що розташована між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , у сторону земельної ділянки АДРЕСА_3 по задній торцевій межі земельної ділянки, яка підлягає оренді, довжиною на 2,0 м. та шириною на 12,32 м.

       Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати у розмірі – по 1 047 грн. 05 коп. із кожного.

       У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Миколаївської міськради та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.

       У задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_2 до Миколаївської міськради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.

       Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали державні акти на право власності на землю на підставі рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року, яке було прийнято компетентним органом, в межах його повноважень та відповідно до діючого на той час законодавства. Тому підстав для визнання його незаконним та скасування суд не вбачав та вважав за необхідне відмовити у задоволенні таких вимог як за позовом ОСОБА_1 так і за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Також суд не вбачав підстав для визнання недійсними та скасування державних актів, виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської міськради№ 43/30 від 22 січня 2010 року, оскільки ці вимоги є похідними від попередньої вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відновлення меж та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою суд дійшов висновку про їх доведеність та задовольнив.

При цьому суд виходив з того, що із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року вбачається, що фактичні розміри лінійних меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають розмірам, визначеним в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183 від 26 лютого 2010 року, який був виданий ОСОБА_4 , зокрема:

-по фасадній межі зі сторони АДРЕСА_2 по прямій - 22,83 м., в менший бік – на 0,59 м.;

-по задній торцевій межі зі сторони АДРЕСА_3 по прямій – 21,95 м., в менший бік – на 1,33 м.;

-по правій боковій межі зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 по прямій – 41,13 м., в менший бік – на 0,79 м.;

-по лівій боковій межі зі сторони домоволодіння

АДРЕСА_5 , становить 961 кв.м., що на 39 кв.м. менше визначених в державному акті на право власності на земельну ділянку 1 000 кв.м.

Крім цього, фактичні розміри земельної ділянки, що визначені рішенням Миколаївської міськради № 41/4 від 07 грудня 2009 року як така, що підлягає передачі в оренду у розмірі 308 кв.м, також є меншими, зокрема:

-по межі з городом по прямій – 21,95 м.;

-по задній межі зі сторони АДРЕСА_3 – по ломаній із прямих – 9,48 м., поворот донизу довжиною 2,0 м., поворот вліво довжиною 12,32 м., = 21,8 м.;

-по правій боковій межі зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 по прямій – 12,17 м.;

-по лівій боковій межі зі сторони домоволодіння

АДРЕСА_6 , що підлягає оренді, становить 206,0 кв.м, замість належної 308,0 кв.м.

Суд першої інстанції послався на те, що висновком експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року встановлено порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 як з боку земельної ділянки АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_2 , так і з боку землекористувача земельної ділянки по АДРЕСА_3 – ОСОБА_3 .

       В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що рішення суду ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, з невідповідністю нормам матеріального та процесуального права, й просить рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у повному обсязі.

       Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повно встановлені обставини щодо розміру земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 (раніше – АДРЕСА_1 , які перебували у користуванні відповідно ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , та підстави такого користування, не звернув увагу на те, що, на думку відповідачки, загальний розмір земельної ділянки № 59 становив відповідно до рішення № 82 Виконкому Жовтневої міськради депутатів трудящих від 13 березня 1964 року «Про результати обміру будівельного кварталу № 21 пос. Балабанівка» 2042 кв.м, а межі цієї земельної ділянки не змінювались з 1970 року. Суд безпідставно двічі проігнорував клопотання ОСОБА_2 (усне та письмове) про призначення додаткової експертизи, що призвело до порушення процесуальних прав відповідачки, тоді призначення такої експертизи є необхідним для правильного вирішення спору.

       Також відповідачка за первісним позовом посилалась на кадастрову зйомку інженера геодезиста ОСОБА_9 ,  згідно із якою координати земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_4 , накладаються на належну ОСОБА_2  земельну ділянку по АДРЕСА_4 , а також висновок обстеження земельних ділянок сертифікованого інженера-землевпорядника  ОСОБА_10 , відповідно до якого земельна ділянка №  НОМЕР_2  накладається на земельну ділянку за № 57. а земельна ділянка №  НОМЕР_1  на земельну ділянку за  АДРЕСА_4 , і земельна ділянка за  АДРЕСА_4 накладається на земельну ділянку за АДРЕСА_7 .

       У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Рехлецький Р.В. просить залишити її без задоволення та відмовити у задоволенні заявлених в ній клопотань.

        Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 впродовж тривалого розгляду даної цивільної справи зловживала своїми процесуальними правами, зокрема, без поважних причин періодично не з`являлась у судові засідання. Щодо документів на право користування земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , з яких виходив суд, то їхні копії знаходяться у матеріалах справи. Щодо фактичних площ вказаних земельних ділянок, то згідно досліджених судом першої інстанції доказів, то площа земельної ділянки АДРЕСА_1 складає 961,00 кв.м, відхилення в меншу сторону складає 39,00 кв.м; відхилення між розміром фасадної межі земельної ділянки АДРЕСА_4 за даними схематичного плану поквартальної зйомки станом на 20 листопада 1963 року складає 25,36 м. і розміром, вказаним у державному акті на право власності на земельну ділянку від 31 березня 2010 року – 25,77 м, складає в більшу сторону на 0,41м.

Відхилення між розміром фасадної межі земельної ділянки АДРЕСА_4 за даними технічного паспорту МБТІ від 19 грудня 1962 року – 25,15 м. і розміром, зазначеним в державному акті на право власності від 31 березня 2010 року – 25,77 м, складає в більшу сторону на 0,62 м.

Намагаючись спростувати висновки судової земельно-технічної експертизи, ОСОБА_2 посилається на висновок сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_10 та кадастрову зйомку інженера геодезиста ОСОБА_9 , але ці докази, на думку представника позивачки за первісним позовом, є недопустимими в розумінні ст. 78 ЦПК України.

        В апеляційній скарзі відповідачкою ОСОБА_2 було заявлено клопотання про призначення у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи, виконання якої вона просила доручити експертові Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, ОСОБА_11 та на розгляд експертові поставити такі питання:

1)яка площа земельної ділянки була виділена первісно за адресою: АДРЕСА_4 , якими документами це підтверджується;

2)яка площа земельної ділянки повинна залишитися у користуванні після вилучення 771 кв.м. у 1969 році за адресою: АДРЕСА_4 ;

3)чи змінювались фактичні розміри та площі і конфігурація земельних ділянок за №№, 57,59 у порівняння до приватизації та після приватизації у відповідності до державних актів на право власності після 22 січня 2010 р. по АДРЕСА_8 ;

4)чи відповідають існуючі межі та розміри земельних ділянок за АДРЕСА_8 , межам які встановлені в технічних документаціях із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та державним актам на право власності на земельні ділянки;

5)чи має місце порушення меж між земельними ділянками за АДРЕСА_8 після 22 січня 2010 pоку після отримання державних актів на право власності якщо так, то як можливо усунути ці невідповідності;

6)чи передавались за актом приймання-передавання межові знаки на зберігання власником земельної ділянки за АДРЕСА_8 , яким передбачається погодження та підпис власника земельної ділянки за АДРЕСА_8 ;

7) чи є необхідність відновити межі земельних ділянок за АДРЕСА_8 по фактичному землекористуванню, які не порушувались з 1971 року, шляхом внесення змін до системи координат, земельних ділянок за №№ 57, 59, які зареєстровані в реєстрі Державного земельного кадастру України;

8) чи існує фактично накладення приватизованої земельної ділянки за АДРЕСА_1 на приватизовану земельну ділянку за АДРЕСА_8 , якщо так, то з чим це пов`язано, то як можливо усунути ці невідповідності;

9) яким чином та у якому місці повинна проходити дійсна лінія розподілу суміжних земельних ділянок (суміжна межа) в натурі на місцевості згідно правовстановлюючих документів, землевпорядної документації, між домоволодінням за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 двічі заявлялось клопотання (письмово та в усній формі під звукозапис) щодо призначення додаткової експертизи, але в першому випадку клопотання відповідачки ОСОБА_2 було проігноровано, а в другому випадку суддею відмовлено у задоволені усного клопотання та прийнятті письмового клопотання, чим порушено процесуальні права відповідача по справі ОСОБА_2 .

Відповідачка та її представник в судовому засіданні підтримали клопотання.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Рехлецький Р.В. у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечував проти задоволення такого клопотання, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту або експертам.

Відповідно до статей 103, 104, 197 ЦПК України клопотання про призначення експертизи подається та вирішується у підготовчому судовому засіданні.

ОСОБА_2 протягом розгляду справи користувалась послугами чотирьох фахівців у галузі права - адвокатів, їй неодноразово усно та письмово роз`яснювались її процесуальні права. Однак, у встановленому законом порядку вона не подавала клопотання про призначення додаткової судової земельно-технічної експертизи.

Більш того, саме клопотання не містить жодної підстави, передбаченої ч. 1 ст. 113 ЦПК України, для призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи. Висновок експерта, наявний у справі, на думку представника позивачки, є повним та ясним, в ньому надані відповіді на всі поставлені питані. Саме клопотання як і апеляційна скарга містить лише формальну незгоду відповідача з рішенням суду.

Заслухавши думку учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановив суд першої інстанції, земельні ділянки, якими користується позивачка ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_4 , (№ 57) та ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею ОСОБА_12 , ( АДРЕСА_8 ) і є сусідніми, мають спільну межу.

Рішенням Виконкому Жовтневої міськради депутатів трудящих № 67 від 27 березня 1969 року вилучено з користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 546 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , та залишено у її користуванні земельну ділянку площею 1400 кв.м (том 1, а.с. 7).

13 грудня 1990 року Виконкомом Корабельної районної ради народних депутатів ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за вищевказаною адресою (том 1, а.с. 8).

Згідно копії технічного паспорту на цей жилий будинок, виготовленого Миколаївським МБТІ станом на 18 вересня 1990 року, фактична площа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок разом із господарськими та побутовими будівлями і спорудами, становить 1308 кв.м (том 1, а.с. 9-12).

На підставі п. 39 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року ОСОБА_4 отримала 26 лютого 2010 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 798183 площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4810136600:07:079:0006.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (том 1, а.с. 157). Після її смерті належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:079:0006 успадкував її син – ОСОБА_7 , який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 червня 2014 року, видане державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 1-601. Крім цього, ОСОБА_7 успадкував житловий будинок АДРЕСА_1 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 серпня 2014 року, видане державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 1-657 (том 1, а.с. 185, 186).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер (том 2, а.с. 2). Після його смерті належні йому житловий будинок та земельну ділянку успадкувала його дочка ОСОБА_1 , яка отримала свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2016 року та від 04 серпня 2016 року, видані державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори (том 2, а.с. 20-23).

Рішенням виконкому Жовтневої міськради депутатів трудящих № 357 від 11 листопада 1971 року ОСОБА_13 для будівництва індивідуального житлового будинку була надана земельна ділянка площею 435 кв.м по АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 23).

06 грудня 1971 року між Відділом комунального господарства виконкому районної ради депутатів м. Жовтневого та ОСОБА_13 був укладений договір безстрокового користування земельною ділянкою площею 435 кв.м за вищевказаною адресою, для будівництва індивідуального житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 помер. Після його смерті належний йому житловий будинок АДРЕСА_3 успадкували його дружина – ОСОБА_5 та син – ОСОБА_6 , які отримали свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2012 року за реєстр. № 1-1447 та № 1-1450 відповідно. Згідно вказаних правовстановлюючих документів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали співвласниками цього будинку, де кожному із них належало по 1/2 частині будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 . Після її смерті належну їй 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 успадкував її син – ОСОБА_6 , який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 березня 2017 року, видане нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 1-158.

23 березня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Якушевою О.І. за реєстр. № 343, згідно якого ОСОБА_3 став власником будинку АДРЕСА_9 , а.с. 180-182). Даних щодо приватизації земельної ділянки за цією адресою матеріали справи не містять.

Рішенням Виконкому Жовтневої міськради № 53 від 11 березня 1969 року із користування ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ), було вилучено земельну ділянку площею 771 кв.м і залишено в його користуванні земельну ділянку площею 1000 кв.м.

Власником житлового будинку АДРЕСА_4 був ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок, виданим 01 грудня 1962 року Виконкомом Жовтневої міської ради трудящих.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 помер (том 1, а.с. 29). Після його смерті власником вказаного будинку стала його донька, відповідачка по даній справі – ОСОБА_2 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 лютого 2008 року, видане нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 2-220 (том 3, а.с. 108).

Пунктом 82 рішення Миколаївської міськради № 43/30 від 22 січня 2010 року ОСОБА_2 було надано у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м по АДРЕСА_2 . На підставі цього рішення ОСОБА_2 31 березня 2010 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 802606, на земельну ділянку площею 1000 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:079:0005 (т.1, 35, 36).

Між власниками земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 існує спір щодо межі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

       Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

       Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;  2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1 ст. 103 ЦПК України).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув достатньої уваги на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний позов був поданий ОСОБА_4 з метою відновлення меж належної їй на праві власності земельної ділянки у зв`язку із порушенням цих меж, як вважала позивачка, відповідачами.

Тому до предмету доказування у даній справі (обставини, які підлягали доказуванню учасниками справи, та перевірки їх судом) мали бути обставини щодо фактичних розмірів земельних ділянок, якими користуються сторони, їхні межі та відповідність цих даних тим, що визначені у правовстановлюючих документах.

       З огляду на характер спірних правовідносин, окреслений вище предмет доказування встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, яка переглядається, необхідні спеціальні знання у земельно-технічній галузі та галузі землеустрою (індекси 10.7 та 10.20 експертних спеціальностей відповідно до Переліку видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України відповідно до Додатку 5 до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів(пункт 3 розділу IV), яке затверджена наказом Міністерства юстиції України від 04 березня 2015 року за № 249/26694).

        За клопотанням позивачки за первісним позовом судом у справі ухвалою від 19 березня 2013 року призначалась судова будівельно-технічна експертиза (том 1, а.с. 89), на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1.          Які розміри та конфігурація (по периметру) земельної ділянки АДРЕСА_1 , наданої ОСОБА_4 в користування згідно з рішенням Виконкому Жовтневої міської Ради трудящих за № 67 від 27 березня 1969 року?                                     

2.          Які розміри та конфігурація (по периметру) земельної ділянки, наданої ОСОБА_4 у власність згідно з рішенням Миколаївської міської Ради від 22.01.2010р. за № 43/30 та Державного Акту на право власності від 26.02.2010р., зареєстрованого 01.04.2010р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 0110498002247?

3.          Чи відповідають нині існуючі межі земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_4 границям, встановленим вищевказаними рішеннями та Державним Актом?

4.          Чи відповідають нині існуючі межі земельних ділянок АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 їх границям, встановленим при їх відведенні для індивідуального житлового будівництва (з боку земельної ділянки АДРЕСА_1 ?

5.          Чи мають місце порушення границь землекористування як з боку ОСОБА_4 та з боку відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .?

       Таким чином, питання щодо фактично існуючих на час вирішення спору розмірів та меж земельної АДРЕСА_8 та їх відповідності правовстановлюючим документам судом перед експертом не ставилося, а, як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-086 від 10 вересня 2013 року, експертом не встановлювались фактичні лінійні розміри, конфігурація та площа цієї земельної ділянки, її кадастрова (геодезична) зйомка не проводилась (том 1, а.с. 92-106), тому цей висновок не може вважатися повним.

       Врахувавши ці обставини, ухвалою суду першої інстанції від 11 грудня 2013 року було задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_2 та призначено додаткову будівельно-технічну експертизу.

       Однак, ухвала суду виконана не була, висновок експерта в матеріалах справи відсутній. Між тим, ухвала суду від 11 грудня 2013 року не була скасована або визнана нечинною.

       Крім того, звертаючись до суду у грудні 2014 року із зустрічним позовом, ОСОБА_2 також заявляла клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, але в матеріалах справи відсутні відомості щодо вирішення цього клопотання у порядку, передбаченому цивільно-процесуальним законом.

За такого суд усупереч вимогам статті 12 ЦПК України не сприяв належним чином всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не роз`яснив у випадку необхідності учасникам судового процесу, зокрема, відповідачці, їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Відповідно до частин 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В силу частину 1 статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Відповідно до пункту 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998  № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Враховуючи викладені вимоги закону, обставини справи, обов`язок суду забезпечувати сторонам здійснення їх права на подання доказів на підтвердження своїх посилань та заперечень, факт усунення суду першої інстанції від повного та всебічного встановлення обставин справи, та враховуючи, що для підтвердження або спростування тверджень позивачки ОСОБА_1 щодо порушення її прав на земельну ділянку внаслідок неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2 та заперечень останньої цих обставин, а також тверджень сторін щодо накладання спірних земельних ділянок потрібні спеціальні знання в земельно-технічній галузі та галузі землеустрою, а висновок первинної експертизи не є повним, апеляційний суд приходить до висновку, що у справі необхідно призначити додаткову судову експертизу: земельно-технічну та з питань землеустрою, проведення якої доручити експертам Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, задовольнивши частково клопотання представника відповідачки.

Щодо визначення питань, які необхідно поставити перед експертом, суд виходить з наступного.

Згідно із частинами 4, 5 статті 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Колегія суддів відхиляє включення до переліку питань, які необхідно поставити експертові, запропоновані ОСОБА_2 питання 1-3, 6, оскільки вони не входять до компетенції експерта, а мають на меті провести оцінку наявних у справі доказів.

З урахуванням предмету спору у даній справі, меж апеляційного оскарження, апеляційний суд відхиляє запропоновані відповідачкою ОСОБА_2 питання та вважає за необхідне поставити запитання перед експертом в редакції, зазначеної в резолютивній частині ухвали.

На час проведення експертизи в силу вимог пункту 5 ч.1 статті 252, пункту 8 ч.1 статті 253 ЦПК України провадження у справі слід зупинити.

Оплату за проведення експертизи необхідно покласти на ОСОБА_2 , попередивши про наслідки несплати, передбачені ст.109 ЦПК України.

Керуючись статтями 103, 104, 113, 252, 253, 368, 381 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Клопотання ОСОБА_2 про призначення по справі додаткової судової земельно-технічної експертизи задовольнити частково.

Призначити по справі додаткову судову експертизу: земельно-технічну та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити експертам Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Херсон, вул. 28 Армії, 6).

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

На вирішення експертів поставити питання:

1. Яка фактична площа, конфігурація та лінійні розміри земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 (раніше – АДРЕСА_1 ) станом до виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2020 року у справі №2-2757/11?

2. Чи відповідає фактична площа, конфігурація та лінійні розміри земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 (раніше – АДРЕСА_1 ) станом до виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2020 року у справі №2-2757/11, а також межа між ними державним актам на право власності на земельні ділянки серії ЯК №798183, який виданий 26 лютого 2010 року, та серія № ЯК 802606, який виданий 15 лютого 2010 року?

3. Чи має місце накладення земельних ділянок № НОМЕР_1 (кадастровий номер 4810136600:07:079:0006) та №59 (4810136600:07:079:0005) по АДРЕСА_8 (раніше – АДРЕСА_1 , зокрема часткове, якщо так то, за рахунок якої земельної ділянки?

4. У разі наявності невідповідності фактичної межі вказаних земельних ділянок державним актам на право власності на земельні ділянки, яким чином можливо усунути таке порушення?

Оплату експертизи покласти на ОСОБА_2 , попередивши про наслідки її несплати відповідно до статті 109 ЦПК України.

У розпорядження експерта надати цивільну справу № 2-2757/11, інвентарні справи: № НОМЕР_3 з технічної документації та оцінки домоволодіння по АДРЕСА_2 ; № 414 з оцінки домоволодіння по АДРЕСА_10

Роз`яснити сторонам положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інших осіб, які користуються земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_8 та №59 при проведенні експертизи забезпечити доступ експерту та іншим учасникам процесу для проведення досліджень об`єктів.

Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий                                                                Т.М. Базовкіна

Судді                                                                        Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

__________________________________________________________

Повний текст ухвали складений 21 липня 2021 року