22-ц/804/1827/21

                                                                                266/2489/21

Головуючий у І інстанції Курбанова Н. М. Єдиний унікальний номер 266/2489/21

Номер провадження 22-ц/804/1827/21

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15 липня 2021 року  м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів   Биліни Т. І.,

   Зайцевої С. А.,

секретар  Целовальник К. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Новікова Вікторія Русланівна на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2021 року у справі за заявою представника заявника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛігосБетон», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення вартості придбаного майна,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Коваленко К.О., звернувся із заявою про забезбечення позову до подачі позовної заяви до ТОВ «ЛігосБетон», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення вартості придбаного майна, обґрунтовуючи її тим, що згідно постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу по ВП № 58699748 від 24 листопада 2020 року та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 24 листопада 2020 р. по ВП № 58699748, ОСОБА_2 , як стягувач з боржника ТОВ «Азовбетон», отримав пересувний розчинно-бетонний вузол - 80 (ПРБВ-80), розташований в АДРЕСА_1 . З моменту набуття ОСОБА_2 права власності на ПРБВ-80 до нього звернувся директор ТОВ «Лігос Бетон» ОСОБА_1 із пропозицією укласти договір купівлі продажу ПРБВ-80. Крім того між ним та відповідачами 06 грудня 2020 року був укладений договір поруки № 1 згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 забезпечили виконання обов`язку ТОВ «Лігос Бетон» по оплаті придбаного ПРБВ-80 всім належним їм майном та грошовими коштами. Згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продав ТОВ «Лігос Бетон» ПРБВ-80 за 3 000 000 грн., які покупець мав оплатити рівними сумами за графіком. Оскільки повна сплата коштів за придбане ТОВ «Лігос бетон» майна не проведена, вважав, що існує реальна можливість позбутись всього належного майна, що суттєво ускладнить виконання судового рішення, в разі задоволення позовних вимог через значну суму боргу, тому просив вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на все рухоме нерухоме майно, що належить: ТОВ «Лігос Бетон», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на:

- пересувний розчинний бетонний вузол ПРБУ-80, спорудження розчинного вузла 1 шт., установку для фільтрації пилу - 2 шт., бетонозмішувач БС-3 - 1 шт., розчинозмішувач СО-179 - 1 шт., силос для зберігання цементу 70 тн. (сірий) - 1 шт., силос для зберігання цементу 100 тн (жовтий) - 1 шт., силові щитки - 6 шт., пульт керування ПРБУ-80 - 1 шт., дозатори води - 1 шт., дозатори цементу - 1 шт., конвеєр ленточний - 2 шт., бункер прийому об`ємом 90 т - 2 шт., мотор редуктор - 2 шт., електродвигуни - 4 шт., компресорна установка ПКС 5.25 - 1 шт., редуктор - 3 шт., насос водяний - 1 шт., ємність для води 8 м3 - 1 шт., ємність для палива 20 м3 - 1 шт., операторська з сендвич-панелей - 1 шт., що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Лігос Бетон», ЄДРПОУ 41800970, на підставі договору купівлі-продажу № 4 від 06.12.2020 р. та передані товариству з обмеженою відповідальністю «Лігос Бетон», ЄДРПОУ 41800970 відповідно до акту прийому передачі додаток №2 до договору купівлі-продажу №4 від 06.12.2020 р. та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236012014123, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_2 , виданого 20.12.2012 р. Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (є наявність договору іпотеки серія та номер 2978, виданий 13.08.2020 р. приватним нотаріусом Бедненко С. В. Маріупольського міського нотаріального округу),

- 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 3983647, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 , виданого 17.11.2003 р. Управлінням міського майна.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, адвокат Новікова  В.Р. в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду від 28 квітня 2021 року скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом в порушення вимог ст. 152 ЦПК України не застосовано принцип співмірності заходів забезпечення позову. Крім того зазначає, що суд не перевірив чи дійсно майно, яке є предметом договору купівлі-продажу вибуло із власності ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що судом досліджено наявні по справі докази невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов`язання за договором купівлі-продажу, а отже наявні усі підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та представник ТОВ «ЛігосБетон» в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками (а.с. 148-151), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Коваленко К. О., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково та скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на належні ОСОБА_1 квартири з наступних підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому наклав арешт на майно, наявність якого була підтверджена заявником.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лігос Бетон» укладено договір купівлі-продажу ПРБ-80, розташованого в АДРЕСА_1 .

Також 06 грудня 2020 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки за умовами якого вони забезпечили виконання обов`язку ТОВ «Лігос Бетон» по оплаті придбаного ПРБВ-80 всім належним їм майном та грошовими коштами (а.с. 13-15).

На теперішній час в добровільному порядку ні ТОВ «Лігос Бетон», ні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повний розрахунок за придбане обладнання не провели, крім незначної часткової оплати в розмірі 4 500 грн.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Таким чином, встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій щодо відчуження спірного майна, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність забезпечення позову, наклавши арешт не тільки на пересувний розчинний – бетонний вузол ПРБУ – 80 та його обладнання, а й на належні ОСОБА_1 квартири, оскільки це суперечить принципу співмірності при вирішенні питання про накладення арешту на майно.

Крім того, з копії позовної заяви вбачається, що 02 липня 2021 року до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 подано позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення суми боргу в розмірі 2 995 500 грн. саме за пересувний розчинний – бетонний вузол ПРБУ – 80, а отже накладений судом першої інстанції арешт ще й на належні відповідачу квартири вартість яких невідома вважати співмірним неможливо.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині накладення арешту на квартири з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Новікова Вікторія Русланівна – задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2021 року – скасувати в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та на ? частку квартири АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_1 .

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 20 липня 2021 року.

Судді       В. М. Барков

Т. І. Биліна

С. А. Зайцева