Справа № 209/3844/19

Провадження № 1-кп/209/76/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2021 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі: секретаря Кулік О.О.,

прокурора Ляшенка М.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Полтавченка О.А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019040790000797, відносно обвинуваченої за ч. 2 ст. 307 КК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українки, громадянки України, яка має професійно-технічну освіту, не заміжня, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше була засуджена:

- 09 березня 2011 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік; ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року іспитовий строк відмінено, направлена для відбування покарання до місць позбавлення волі строком на 2 роки; звільнена із місць позбавлення волі 16 грудня 2012 року згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 18 вересня 2011 року;

- 28 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік (судимість погашена, цим вироком переривається строк погашення судимості за попереднім вироком);

- 03 листопада 2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,

ВСТАНОВИВ:

       Відносно обвинуваченої ОСОБА_2 у кримінальному проваджені було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування якого неодноразово продовжувався судом, останній раз - до 23 липня 2021 року.

       Прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 . В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Вонане заміжня, не має дітей, не має постійного джерела доходів, офіційно не працевлаштована, за місцем проживання не зареєстрована, раніше неодноразово засуджувалася, злочин вчинила в період іспитового строку після звільнення її від відбування покарання в виді позбавлення волі з випробуванням за попереднім вироком. Вказане свідчить про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримував клопотання, вважає, що вказані ним ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися та не зменшилися. Наполягав, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання зазначеним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Обвинувачена ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила замінити їй запобіжний захід на домашній арешт за місцем її фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вона з вересня 2019 року утримується під вартою. У випадку обрання їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту запевняє, що буде з`являтися до суду та не буде скоювати інших кримінальних правопорушень.

Захисник Полтавченко О.А. заперечував проти продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вона тривалий час знаходиться під вартою, а розгляд кримінального провадження не може бути закінчений через незабезпечення стороною обвинувачення явки до суду свідків у кримінальному провадженні. Вважає що на даний час значно зменшилися вказані прокурором ризики. Обвинувачена ОСОБА_1 протягом тривалого знаходження під вартою переосмислила своє життя. Немає підстав вважати, що вона буде ухилятися від суду чи скоюватиме інші кримінальні правопорушення. Просить змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_1 на домашній арешт.

       Вислухавши прокурора, обвинувачену та її захисника, вивчивши клопотання прокурора та матеріали кримінальної справи суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим в частині 1 цієї статті, в тому числі: переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, на які вказує прокурор.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.

Розглядаючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Такий запобіжний захід не може продовжуватись за відсутності обставин, що виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які може бути призначено покарання на строк до десяти років.

       Як зазначено в клопотанні прокурора, обвинувачена ОСОБА_1 не перебуває у шлюбі, не має дітей, не має постійного джерела доходів, офіційно не працевлаштована, за місцем проживання не зареєстрована, має непогашені судимості, злочин вчинила в період іспитового строку після звільнення її від відбування покарання в виді позбавлення волі за попереднім вироком. Вказане свідчить про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Проте, суд вважає, що вказані прокурором ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час значно зменшилися. Обвинувачена тривалий час (майже два роки) перебуває під вартою, а розгляд кримінального провадження не може бути закінчений через неявку свідків обвинувачення, які не доставляються до суду, не зважаючи на чисельні постановлені судом ухвали про їх привід.

На думку суду, прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить запобіганню вказаних ризиків та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

       З урахуванням викладеного вище, суд вважає можливим змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відносно обвинуваченої ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 176-178, 181, 183, 194, 331 КПК України, суд 

ПОСТАНОВИВ:

Змінити раніше обраний відносно обвинуваченої за ч.2 ст. 307 КК України ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт на строк шістдесят днів - до 19 вересня 2021 року, заборонивши їй в нічний час з 21.00 години до 06.00 години залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Звільнити обвинувачену ОСОБА_1 з під варти негайно в залі суду.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 в період застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування зі свідками обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до їх допиту судом ;

- не відлучатися за межі м. Кам`янське Дніпропетровської області без дозволу суду.

       Роз`яснити обвинуваченій, що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

       Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_1  направити для виконання органу поліції за місцем проживання обвинуваченої.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дати її оголошення.

Головуючий суддя                                                Байбара Г.А.