ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/274/21Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.

Провадження № 22-ц/817/613/21 Доповідач - Щавурська Н.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів -  Сташків Б. І., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

сторін - представника заявника ОСОБА_1 - адвоката

Майки М.Б., представника заінтересованої особи

ОСОБА_2 - адвоката Пасічника А.З.,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року, постановлену суддею Содоморою Р.О. у цивільній справі № 595/274/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бучацька міська рада, приватний нотаріус Іванів Леся Ігорівна про встановлення юридичного факту,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 . Після смерті матері відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Вона, як єдиний спадкоємець, фактично прийняла спадщину на вказане нерухоме майно та планує отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, однак приватний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва, мотивуючи існуванням розбіжності в адресі будинку, зазначеній у заповіті та правовстановлюючих документах на будинок. У зв`язку з викладеним, просила встановити юридичний факт, а саме, що адреси будинку АДРЕСА_2 (зазначена у заповіті) та АДРЕСА_1 (зазначена у правовстановлюючих документах на будинок) є однією і тією ж адресою.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених ст. 315 ЦПК України.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним встановлення судом фактичних обставин справи, невірною оцінкою доказів та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що подана заява про встановлення юридичного факту не містила вимоги про права щодо яких міг би вбачатися спір.

Вважає, що встановлення юридичного факту в даній справі не може бути пов`язане з наступним вирішенням спору про право, оскільки підтвердження відповідності адрес не впливає на такі права.

У своєму відзиві заінтересована особа ОСОБА_2 відносно задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що встановлення юридичного факту в даній справі впливає на її інтереси, оскільки вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Вказує, що між нею та ОСОБА_1 існує спір з приводу спадкування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , оскільки предметом спадкування за заповітом – Ѕ чає житловий будинок АДРЕСА_2 , яким спадкодавець на час смерті вже не володіла, в той час як на момент смерті вона володіла іншим майном — житловим будинком по АДРЕСА_1 , що є новим нерухомим майном, утвореним шляхом виділу з попереднього нерухомого майна.

З урахуванням того, що за життя їх мати ОСОБА_3 не скористалася передбаченим ст. 1254 ЦК України правом скасування попереднього заповіту та складання нового чи внесення змін до попереднього, вважає неможливим спадкування за заповітом.

Також, беручи до уваги те, що ч. 2 ст. 2113 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину, та не допускається внесення змін у зміст заповіту, в той час як заповітом є особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона вправі розпоряджатися згідно закону, вважає, що встановлення факту в даній справі призведе до зміни волі заповідача.

Вважає, що заява про встановлення юридичного факту не може бути розглянута судом в порядку окремого провадження та повинна вирішуватись в порядку позовного провадження, оскільки між нею та ОСОБА_1 існує спір про право власності на вказане спадкове майно.

Звертає увагу на те, що суд позбавлений права встановлення тотожності адрес різного нерухомого майна.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Майка М.Б. апеляційну скаргу підтримав з підстав, у ній викладених.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Пасічник А.З. відносно апеляційної скарги заперечив з мотивів, викладених у письмовому відзиві. Додатково пояснив, що перебування на розгляді Бучацького районного суду справи за № 595/731/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно додатково свідчить про існування між сторонами спору про право.

Представник заінтересованої особи — Бучацької міської ради, заінтересована особа приватний нотаріус Іванів Л.І., будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 03.03.2021 року відкрито провадження в даній справі.

19.03.2021 року до суду першої інстанції від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшла заява в якій вказано, що заявник є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса. Встановлення факту в даній справі впливає на її інтереси, оскільки вказаного в заповіті майна -1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 станом на час відкриття спадщини не існує, а житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належав на час смерті спадкодавцю є зовсім іншим нерухомим майном, що утворилося шляхом виділу з попереднього нерухомого майна. З урахуванням факту існування між нею та її сестрою ОСОБА_1 спору про право власності на спадкове майно після смерті матері, вважає, вказана заява не може бути розглянута судом у порядку окремого провадження (а.с. 34-35).

В ході апеляційного розгляду справи з пояснень представників сторін також встановлено, що на розгляді Бучацького районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа № 595/731/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бучацької міської ради, приватних нотаріусів Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І., ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , комунальне підприємство бучацьке бюро технічної інвентаризації” про тлумачення заповіту, встановлення юридичного факту, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом. Вказана обставина підтверджується витягом з ЄДРСР, інформація щодо якого є загальнодоступною.

У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, встановлення яких передбачено судом, а ч. 2 цієї статті дає можливість в судовому порядку встановити інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи немайнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Верховний Суд України в п.1 своєї постанови “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” № 5 від 31.03.1995 року, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, фактів володіння будівлею на праві приватної власності.

З роз`яснень, викладених у п. 1 ч. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у порядку, передбаченому ЦПК, за участю заявників і заінтересованих осіб. Заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії, передбачені ЦПК.

Згідно вимог ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що заінтересована особа ОСОБА_2 заперечує відносно задоволення вимог заявника, що свідчить про наявність у цих осіб спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як таким, що відповідає встановленим судом обставинам, підтвердженими відповідними доказами та зроблений з урахуванням вимог процесуального закону.

Встановивши в ході розгляду даної справи, що між заявником ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 існує спір про спадкове майно, що залишилось після смерті їх матері ОСОБА_3 , суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку про залишення поданої в порядку окремого провадження заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстави, передбаченої ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу того, що подана нею заява про встановлення юридичного факту не містила вимоги про права щодо яких міг би вбачатися спір, а також, що встановлення юридичного факту в даній справі не може бути пов`язане з наступним вирішенням спору про право, оскільки підтвердження відповідності адрес не впливає на такі права колегія суддів відхиляє, як такі що окрім письмових пояснень заінтересованої особи ОСОБА_2 спростовуються й фактом перебування на розхгляді Бучацького районного суду справи № 595/731/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , предметом якого є як тлумачення змісту заповіту, так і встановлення юридичного факту, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом (виданого ОСОБА_2 ), скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.        

Беручи до уваги те, що оскаржувана ухвала Бучацького районного суду прийнята з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заявника до задоволення не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 35 ч. 1; ст. 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; ст. 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 2, 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 березня 2021 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

       Дата складання повного судового рішення — 19 липня 2021 року.

Головуючий

Судді