КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021 Справа№133/304/21

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Н.О. Пєтухової,

за участю секретаря судових засідань О.Г. Гаврилюк, без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Козятині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що 04.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, та підписав відповідну заяву. У подальшому, 14.06.2018, ПАТ КБ «Приватбанк» було перейменовано на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк». Позивач вважає, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Як вказує позивач, відповідно до виявленого бажання відповідача, йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому був збільшений до 11 000 грн. ОСОБА_1 , користуючись коштами Банку, допустив порушення умов повернення таких коштів, у результаті чого у нього виникла заборгованість у сумі 13707,38 грн., яка складається з наступного: 11067,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2639,99 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.

У позовній заяві Банк просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 13707,38 грн.грн та стягнути з нього судовий збір.

26.02.2021 ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку отримав на, вказану у позовній заяві, електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що міститься в матеріалах справи.

Разом з поданням позову, представник Банку просив розглядати справу за відсутності позивача.

Відповідач 06.07.2021 надав суду заяву, у якій просив суд розглядати справу без його участі. При цьому вказав, що зобов`язання в частині погашення заборгованості він виконав, про що надає довідку та квитанцію, а тому просить позов залишити без розгляду (без задоволення).

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 04.10.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання сторонами анкети -заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений і згодний з Умовами надання банківських послуг, які разом з Пам`яткою клієнта і Тарифами між ним та Банком складають договір про надання банківських послуг. Така анкета-заява містить підпис ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), кредитний ліміт за його карткою встановлений 10.10.2013 у розмірі 5000,00 грн., який 05.02.2019 був збільшений до 11000,00 грн, і у подальшому, у період до 28.08.2020 зменшений до 10597,70 грн, а 07.09.2020 встановлений на рівні 0,00 грн..

За змістом Довідки, на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до укладеного кредитного договору на підставі підписаної ним анкети - заяви, відкрито три картки: дата відкриття - 04.10.2013, 11.10.2016 та 05.02.2019 термін дії яких 09/16, 07/20, 12/22 відповідно.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 18.01.2021 року у відповідача є заборгованість перед Банком у розмірі 11067,39 грн. по тілу кредиту.

Також банком надано Виписку по рахунку, у якій відображено рух коштів по банківських картках, зокрема, щодо знятих коштів та коштів, які були внесені відповідачем на погашення використаних, за період з 04.10.2013 по 01.01.2021.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства (частини перша статті 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 75 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК)

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України).

Підставою даного позову є невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані із отриманням ним кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В обгрунтування відсутності боргу відповідачем було надан довідку, надану АТ КБ «ПриватБанк», за змістом якої рахунок ОСОБА_1 за угодою від 04.10.2013 р. з кредитним лімітом - 11000,00 грн. закритий 01.07.2021. При цьому зазначено про такий рахунок: НОМЕР_1 .

Проте відомостей про те, що заборгованість ОСОБА_1 погашена у цій довідці не міститься. Крім того, у довідці також зазначено, що остаточно договір буде закрито після погашення заборгованості. Отже, Банк не підтвердив такою довідкою сплату заборгованості по кредиту, а вказав на закриття рахунку, що не є тотожним погашенню заборгованості.

Згідно наданої відповідачем квитанції від 30.06.2021, платник ОСОБА_1 вніс на рахунок своєї кредитної карти 2270,00 грн. Призначення платежу: надходження готівки за платіжними картками. У квитанції зазначено: кредит: НОМЕР_2 , однак такий рахунок (номер карти) не співпадає з жодним номером картки, які були видані відповідачеві, і про які йдеться у довідці, наданій Банком.

Отже, не вбачається за можливе стверджувати, що відповідач перевів грошові кошти в розмірі 2270,00 грн. на банківський рахунок, по якому є заборгованість, тобто не є доведеним, що кошти були направленні саме на погашення заборгованості.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів, що відповідачу були надані кредитні кошти , якими він користувався, однак допустив неналежне виконання своїх обов` язків, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11067,39 грн.

За вказаних обставин, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за кредитом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що протягом строку дії договору, а саме з 04.10.2013 ОСОБА_1 здійснювалось використання кредитних коштів та їх повернення Банку. Однак кошти Банку були повернуті не у повному обсязі, тобто сума використаних коштів перевищує суму внесених, що і мало наслідком виникнення заборгованості, яку Банк просить стягнути.

Відповідачем не доведений той факт, що він повністю виконав свої зобов`язання в частині погашення заборгованості, як він зазначає у заяві від 06.07.2021. Так, відповідачаем не надано суду квитанції про сплату повної суми боргу, про яку вказує Банк на належний рахунок - банківську кредитну картку; не надано доказів на спростування розміру заборгованості, або її повної відсутності, як наприклад, довідки Банку про те, що заборгованість погашена у певній частині або повністю.

А тому суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду (без задоволення) не є обгрунтованим, його вимоги не підтверджено доказами виконання зобов`язання, а тому воно не підлягає задоволенню.

Отже, позивачем доведено факт отримання відповідачем кредиту, а оскільки позичальником порушено умови договору щодо повернення кредитодавцеві суми позики, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками суд зазначає таке.

Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт «Універсальна», з наданого документа неможливо встановити який вид кредитної картки і які тарифи були погоджені ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви. Такий Витяг не підписаний позичальником.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, наданим позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: строк пільгового періоду, підстави, порядок нарахування і строки погашення відсотків, неустойки, у тому числі у разі виникнення прострочених зобов`язань.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом на підтвердження таких обставин бути не може.

У переважній кількості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, організація, що здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та є професійним учасником ринку надання кредитно-фінансових послуг (в цьому випадку - ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.

У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.

Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.

У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.

Такий правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 відповідно до якої, відсутність в анкеті-заяві домовленості про сплату процентів і неустойки не дає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 04.10.2013 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у визначений сторонами строк у вигляді відсотків та їх розміру.

Отже, умови договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків за прострочений кредит за ставкою 86,4% згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, не були погоджені позичальником, а тому не є частиною кредитного договору та відсутні підстави для їх нарахування та стягнення з відповідача.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних від простроченої суми є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проте, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України, позивач не пред`явив.

З урахуванням основних засад щодо диспозитивності цивільного судочинства, в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2639,99 грн є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 04.10.2013, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11067,39 грн.

Також пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при поданні позовної заяви до суду, а саме в розмірі 1832,80 грн.

Керуючись ст. ст. 13,81, 141, 279, 263-265, ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського,1Д, м. Київ) заборгованість у розмірі 11067,39 (одинадцять тисяч шістдесят сім ) гривень 39 копійок.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2639,99 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 1832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві ) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О. Пєтухова

Дата документу 06.07.2021