ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2021 р. Справа№ 910/2615/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2021

(повний текст ухвали складено 27.04.2021)

у справі № 910/2615/18 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до 1. Акціонерного товариства "Київенерго"

2. Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

3. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення 314 994 674,72 грн

За участю представників:

від позивача: Шагірманов Д.О., Куксенко П.Р.;

від відповідача-1: Жуков А.О;

від відповідача-2: Гаркавенко С.В., Халимон С.В.;

від відповдіача-3: Неклеса Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Київгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому згідно з подальшими неодноразовими уточненнями та клопотаннями про залучення співвідповідачів, остаточно просило стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, суму основного боргу у розмірі 222 169 612,72 грн, пеню у розмірі 68 079 815,62 грн, 3% річних у сумі 6 028 359,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 18 716 886,61 грн.

Підставою заявлення вимоги про стягнення заборгованості солідарно з АТ "Київенерго", ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") позивачем вказано на те, що другий і третій відповідачі є правонаступниками першого відповідача внаслідок реорганізації та в силу прямої вказівки ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 позовні вимоги ПАТ "Київгаз" задоволено частково, стягнуто з АТ "Київенерго" на користь ПАТ "Київгаз" 222 169 612,72 грн основного боргу, 24 429 580,10 грн пені, 5 022 280,07 грн 3% річних, 14 807 550,71 грн інфляційних втрат та 521 617,64 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог до АТ "Київенерго"; відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та КП "Київтеплоенерго".

18.11.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/2615/18 видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 25.02.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/2615/18 залишено без змін.

07.04.2021 АТ "Київгаз" звернулось із заявою про заміну сторони у виконавчому документі - наказі Господарського суду міста Києва у справі № 910/2615/18 від 18.11.2019 з АТ "Київенерго" на двох боржників: АТ "К.ЕНЕРГО" як основного боржника та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржника в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 86 344 614,98 грн, суми пені у розмірі 8 503 610,04 грн, суми 3 % річних у розмірі 3 274 885,61 грн та суми інфляційних нарахувань у сумі 11 776 747,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у задоволенні заяви АТ "Київгаз" про заміну сторони у виконавчому документі у справі № 910/2615/18 відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни боржника у наказі Господарського суду міста Києва у справі № 910/2615/18 від 18.11.2019, встановивши, що за результатами розгляду справи № 910/2615/18 вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". ПАТ "Київенерго" (перейменоване на АТ "К.Енерго") не вибувало з правовідносин, стороною яких є вказане товариство, у тому числі, з правовідносин що виникли на підставі договору № 295905/17 розподілу природного газу від 29.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 по справі 910/2615/18, яке набрало законної сили. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що зобов`язання ПАТ "Київенерго" (АТ "К.Енерго"), які виникли на підставі № 295905/17 розподілу природного газу від 29.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 по справі 910/2615/18, за підсумковим (завершальним) розподільчим балансом були передані ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі".

Не погодившись з ухвалою, АТ "Київгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 109, 619 ЦК України, ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства", незастосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити повністю та замінити боржника у наказі на двох боржників: АТ "К.Енерго" як основного боржника та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржника в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 86 344 614,98 грн, суми пені у розмірі 8 503 610,04 грн, суми 3 % річних у розмірі 3 274 885,61 грн та суми інфляційних нарахувань у сумі 11 776 747,77 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2021 АТ "Київгаз" поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Київгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/2615/18 та призначено до розгляду на 15.06.2021.

10.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" просить апеляційну скаргу АТ "Київгаз" про заміну сторони у виконавчому документі у справі № 910/2615/18 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021, у зв`язку із перебуванням суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

14.06.2021 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду прийнято справу № 910/2615/18 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.; розгляд справи № 910/2615/18 ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 15.06.2021.

В судовому засіданні оголошувались перерви.

15.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив АТ "К.ЕНЕРГО", в якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 22.04.2021 залишити без змін.

У судовому засіданні представники скаржника підтримали подану апеляційну скаргу про скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому документі.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи необхідність заміни сторони виконавчого провадження на двох боржників, стягувач зазначає, що оскільки ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" було створено шляхом виділу з ПАТ "Київенерго", то відповідач-2 вважається субсидіарним боржником за зобов`язаннями ПАТ "Київенерго", які виникли до завершення процедури виділу, а саме до 16.02.2018, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства" та з урахуванням висновків Північного апеляційного господарського суду, викладених у постанові від 16.11.2020 у справі № 910/4417/20, наявні підстави для заміни боржника у наказі Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 з АТ "Київенерго" на двох боржників: АТ "К.Енерго" (до перейменування - АТ "Київенерго"), як основного боржника та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржника в частині заборгованості.

АТ "Київгаз" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення заборгованості на підставі договору № 295905/17 від 29.12.2016 у розмірі 138 328 329,16 грн, з яких: 86 344 614, 98 грн боргу, 29 072 152,07 грн пені, 6 639 113,57 грн 3 % річних, 16 272 448,54 грн інфляційних втрат. Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 провадження у справі № 910/4417/20 закрито, оскільки заявлені АТ "Київгаз" вимоги були предметом розгляду у справі № 910/2615/18. Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що АТ "Київгаз" має право звернутися до Господарського суду міста Києва в межах господарської справи № 910/2615/18 із заявою про заміну основного боржника - АТ "Київенерго" на двох боржників: АТ "К.Енерго" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" у наказі, що був виданий Господарським судом міста Києва у справі № 910/2615/18 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 в межах відповідного виконавчого провадження.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 25.03.2021 у справі № 910/11030/18 виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 334 ГПК України).

За приписами ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, підставою звернення АТ "Київгаз" з позовом у справі № 910/2615/18 стало неналежне виконання АТ "Київенерго" зобов`язань за договором від 29.12.2016 № 295905/17 розподілу природного газу, на умовах якого оператор ГРМ зобов`язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Під час розгляду справи судами з`ясовано, що позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ "Київенерго", оформленими протоколом № 3/2017 від 13.11.2017 про реорганізацію ПАТ "Київенерго", на виконання п. 13 Розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо обов`язку вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (ПАТ "Київенерго") вжити заходи для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання, прийнято рішення про реорганізацію ПАТ "Київенерго" шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - оператора системи розподілу, а саме - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", статутний капітал якого становить 21 672 856,00 грн.

В подальшому, позачерговими загальними зборами ПАТ "Київенерго", оформленими протоколом № 4/2017 від 22.12.2017 прийнято рішення, яким затверджено розподільний баланс між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПАТ "Київенерго" станом на 30.09.2017 та затверджено план виділу (що є додатком до рішення), відповідно до п. 2.3 якого, встановлено, що згідно з ч. 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині прав та обов`язків, а саме:

- пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;

- за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж;

- за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;

- за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;

- за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

- за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;

- за зобов`язаннями, пов`язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов`язаннями, пов`язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Пунктами 2.5, 2.6 рішення визначено, що до моменту отримання ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відповідних ліцензій та затвердження для нього відповідних тарифів, діяльність, права та обов`язки (зобов`язання) у правовідносинах, визначених у п. 2.3 цього рішення, здійснюватиме ПАТ "Київенерго", але в будь-якому разі не пізніше ніж до 11.12.2018 (з огляду на вимоги абз. 14 ч. 13 розділу ХVІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії"). ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго" також в частині прав та обов`язків (зобов`язань) у цивільних та господарських правовідносинах з розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", які виникли або були набуті у період між датою, на яку складено розподільний баланс ПАТ "Київенерго", та датою фактичної передачі прав та обов`язків (зобов`язань) за актами приймання-передачі майна. Майнових і немайнових прав та обов`язків (зобов`язань).

Загальними зборами акціонерів ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", оформленими протоколом № 1/2017 від 22.12.2017, засновано нове акціонерне товариство - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а 16.02.2018 проведена державна реєстрація ПАТ "ДТЕК Київські електромережі", що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судами, 28.02.2018 між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПАТ "Київенерго" складено та підписано підсумковий (завершальний) розподільний баланс, яким визначено обсяг майна та зобов`язань ПАТ "Київенерго", що переходять до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Відповідно до ст. 109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Згідно зі ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства" виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна прав та обов`язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Наглядова рада акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, виносить на затвердження загальних зборів акціонерів питання про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства самим товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, ухвалюють рішення про виділ, порядок і умови виділу, створення нового товариства (товариств), конвертацію частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції створюваного товариства (розподіл акцій створюваного товариства серед акціонерів товариства, з якого здійснюється виділ, та/або придбання акцій створюваного товариства товариством, з якого здійснюється виділ) і порядок такої конвертації (розподілу та/або придбання), затвердження розподільного балансу. Загальні збори акціонерів кожного створюваного акціонерного товариства ухвалюють рішення про затвердження статуту і утворення органів товариства. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

Відповідно до п.п. 2.3, 4.2 статуту ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", затвердженого загальними зборами акціонерів ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі"(протокол № 1/2017 від 22.12.2017), товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго", в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії". Предметом діяльності товариства є, в тому числі, розподілення (передача (розподіл) місцевими (локальними) електричними мережами) електричної енергії, постачання електричної енергії, що також відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де в розділі "Види діяльності" товариства зазначено: "Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний)".

Відповідно до ч. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Як встановлено судами при розгляді справи, на підставі наявних у справі розподільних балансів станом на 30.09.2017 та станом на 28.02.2018 всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували у ПАТ "Київенерго" до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а саме, зобов`язання, які передаються до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", визначені в додатках до балансу, зокрема, в Додатку 2 П (Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги) та в Додатку 6 П (Інші поточні зобов`язання), однак, серед даних розшифрувань відсутні зобов`язання за публічним договором № 295905/17, стягнення заборгованості по якому є предметом спору у даній справі, а отже зобов`язання по вказаному договору не були передані від ПАТ "Київенерго" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а тому не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов`язки особи після виділу.

З розподільних балансів станом на 30.09.2017 та станом на 28.02.2018 судами встановлено, що всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, які існували у ПАТ "Київенерго" до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а саме, зобов`язання, які передаються до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", визначені в додатках до балансу, зокрема, в Додатку 2 П (Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги) та в Додатку 6 П (Інші поточні зобов`язання), однак, серед даних розшифрувань відсутні зобов`язання за публічним договором № 295905/17, стягнення заборгованості по якому є предметом спору у даній справі, а отже зобов`язання по вказаному договору не були передані від ПАТ "Київенерго" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а тому не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов`язки особи після виділу.

Таким чином виділ ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" був здійснений на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", АТ "Київенерго" використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії на "ТЕЦ-5", "ТЕЦ-6" та котельнях, вказані об`єкти генерації електричної та теплової енергії були передані ПАТ "Київенерго" на підставі рішень Київської міської ради № 128/1105, № 129/1106, та № 131/1108 від 21.12.2000 про передачу комунального майна територіальної громади міста Києва в управління Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго", з подальшим укладенням 29.09.2001 між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва. В свою чергу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" не використовує вказані об`єкти і не є стороною Угоди.

Таким чином, у справі № 910/2615/18 при винесенні судових рішень господарськими судами всіх інстанцій досліджувались та оцінювались обставини правонаступництва у спірних правовідносинах за публічним договором № 295905/17, за результатом встановлення яких було відмовлено АТ "Київгаз" у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як правонаступника АТ "Київенерго".

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Колегія суддів завважує, що з часу набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/2615/18 до моменту звернення стягувача із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не відбулось жодної зміни у правовому статусі учасників спору, які б можна було розцінити як вибуття боржника із виконавчого провадження та вважати підставою для заміни боржника правонаступником (субсидіарними боржниками).

Аналізуючи доводи скаржника, колегія суддів погоджується, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі 905/1956/15 викладено правову позицію, згідно з якою, за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками). Після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

Хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).

Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої ст. 619 ЦК України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду прийшла до вказаного правового висновку, врахувавши те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.

Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

У постанові від 16.06.2020 № 922/4519/14 (12-34гс20) Велика Палата Верховного Суду уточнила правову позицію, викладену в постанові від 26.06.2019 у справі 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

Тобто, викладені Великою Палатою Верховного Суду правові висновки

стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після винесення остаточного рішення в судовому спорі з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

Колегія суддів наголошує на відмінності правовідносин, які полягають насамперед в наявності судового рішення у справі № 910/2615/18 про відмову в задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як правонаступника АТ "Київенерго".

При цьому колегія суддів вказує на помилковість ототожнення скаржником правової кваліфікації обставин справи з підставами позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, оскільки суд в повній мірі з`ясував всі обставини, необхідні для правильного вирішення спору та вірно застосував норми матеріального права. Судове рішення у даній справі не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 та від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, оскільки правовідносини не є подібними.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження двома боржниками відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвали місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 267-271, 275-276, 281-284, 334 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/2615/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/2615/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2615/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук