справа № 369/14226/18

головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С.

провадження № 22-ц/824/5593/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Захарова Олексія Володимировича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , треті особа: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 , треті особа: АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», Державна архітектурно-будівельна інспекція України, у якому просила зобов`язати ФОП ОСОБА_2 знести за його рахунок самочинно збудоване нерухоме майно - паркан та будівлю невстановленого призначення розмірами у плані 8Х10,6 м, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118 за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2014 року № НОМЕР_1 .

Цей будинок розташований на земельній ділянці, кадастровий номер якої 3222410300:01:024:5005, яка їй належить на праві приватної власності на підставі Державного акту від 07 вересня 1998 року серії КВ № 038347. Будинок газифіковано. Вказала, що відповідач зайняв земельну ділянку площею 0,0393 га на території АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118.

Відповідачем на цій земельній ділянці зведено капітальну, поєднану із землею залізобетонним фундаментом, будівлю невстановленого призначення з газобетонного блоку, накриту дахом, розмірами в плані по зовнішньому контуру 8X10,6 м.

При цьому, червоні лінії по АДРЕСА_3 від осі вулиці, а земельна ділянка відповідача майже повністю перебуває в межах червоних ліній. Таким чином, в межах червоних ліній перебувають землі загального користування, забудовувати які відповідач не має права. Враховуючи наведене, зведені відповідачем паркан та будівля 8X10,6 м є «забудовою на земельній ділянці, що не 6ула відведена для цієї мети» в контексті статті 376 ЦК України.

Зазначене порушує права ОСОБА_1 , яка позбавлена можливості користуватись землями загального користування, забудованими відповідачем, не може організувати виїзд зі своєї ділянки.

Щодо відповідача складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № Т-0409/2 від 04 вересня 2018 року.

Припис № 0409/06 від 04 вересня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, Припис про № 0409/07 від 04 вересня 2018 року про зупинення підготовчих або будівельних робіт.

В цих приписах містяться адресовані відповідачу обов`язкові для нього в силу закону вказівки припинити порушення і привести будівництво у відповідність до діючих норм.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року зобов`язано ОСОБА_2 знести за його рахунок самочинно збудоване нерухоме майно - будівлю розмірами 8х10,6м, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118, за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2020 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів суду їх переконливість, а також обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог. А також тим, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту як знесення об`єкту будівництва, на яке зареєстровано право власності, з підстав самочинності будівництва.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Захаров О.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що за повідомленням відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 17-05/157 від 06 вересня 2018 року та виконавчого комітету Боярської міської ради № 02-10/1982 від 17 серпня 2018 року, - відповідачу не видавались ані будівельний паспорт, ані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118.

Відповідно до листа Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області від 06 серпня 2018 року № 10/10-1/0608/03 документи, що дають право на виконання будівельних робіт, об`єкту будівництва на території АДРЕСА_2 - не видавались.

Відповідно до листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 23 серпня 2018 року № 10/10-7/2308/06/02 відповідач не реєстрував дозвільні документи щодо початку виконання будівельних робіт з адресою АДРЕСА_2 .

Отже, позивач вважає, що будівля невстановленого призначення розміром 8Х10,6 м зведена відповідачем без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, в контексті частин 1, 7 статті 376 ЦК України.

Однобічність судового розгляду у першій інстанції полягала також і у тому, що стосовно будівництва відповідачем будівлі в охоронюваній зоні газопроводу, доцільно взяти до уваги, що «проектом» в контексті статті 376 ЦК України є не лише будівельний паспорт, а й технічні умови, про що роз`яснював пленум ВССУ у Постанові «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6.

Суд першої інстанції проігнорував доводи щодо розміщення будівництва в червоних лініях та не надав оцінку твердженням позивача про те, що, - на відміну від земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, - існування і дійсність обмежень у використанні земель не залежить від того, чи зареєстровано в Державному земельному кадастрі такі обмеження.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Сидоренко О.О. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Інші учасники, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц).

Враховуючи зміст статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за наявності двох умов: доведеності факту порушення прав; будівництво є самочинною забудовою.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка, кадастровий номер якої 3222410300:01:024:5005, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Державного акту від 07 вересня 1998 року серії КВ № 038347 (а.с. 17-23 т. 1).

Відповідно до поданого робочого проекту ДП Києво-Святошинське УЕГГ будинок позивача газифіковано (а.с. 24,25 т. 1).

Відповідач ОСОБА_2 є сусідом позивача, та йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0393 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118. Розміри земельної ділянки 40,3*9,78 (м), що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру від 20 червня 2018 року № НВ- 0001710902018 (а.с. 195-204 т. 1).

Звертаючись з позовом про знесення самочинного будівництва, позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що в межах червоних ліній перебувають землі загального користування, земельна ділянка відповідача майже повністю перебуває в межах червоних ліній, отже забудовувати її відповідач не мав права.

Забудова земельної ділянки, що не була відведена для цієї мети, в контексті статті 376 ЦК України, порушує права позивача, яка позбавлена можливості користуватися землями загального користування, забудованими відповідачем, не може організувати виїзд зі своєї ділянки. Безпечна експлуатація газопроводу, безперебійне газопостачання позивача поставлене під загрозу самочинним будівництвом відповідача, а в разі виникнення аварійних ситуацій на цій ділянці газопроводу небезпека для людей, зокрема - і для позивача, не зможе бути локалізована і ліквідована.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог посилається на лист ДП Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» №3-23-18 від 02 жовтня 2018 року (а.с. 33-36 т. 1).

Зі змісту вказаного листа вбачається, що у відповідності до чинного генерального плану м. Боярка (1969 року) ця територія (забудова по АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ) не була забудована і не входила в межі населеного пункту.

В роботі «Внесення змін до проекту генерального плану м. Боярка, Київської області», яка була виконана інститутом «Діпромісто» у 2017 році та зараз знаходиться на стадії погодження, червоні лінії АДРЕСА_3 (див. додаток №2).

Для більш чіткого визначення проходження червоних ліній по АДРЕСА_4 , необхідно розробити план меж червоних ліній із визначенням координат їх поворотних точок у прийнятій системі координат.

Також, поставлено до відома, що інститутом «Діпромісто» план зонування м. Боярка не розроблявся і детальний план території в районі будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 не виконувався.

До вказаного листа додано фрагменти викопіювання з генерального плану м. Боярка Київської області за 1969 та 2017 років.

Отже, наданий позивачем лист ДП Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» №3-23-18 від 02 жовтня 2018 року не підтверджує доводи позивача про те, що земельна ділянка відповідача, на якій розташований об`єкт нерухомості щодо якого заявлено позов про знесення, знаходиться майже повністю в межах червоних ліній, отже забудовувати її відповідач не мав права.

Цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118 є «Будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», що підтверджується вказаним вище Витягом з Державного земельного кадастру від 20 червня 2018 року № НВ- 0001710902018 (а.с. 195-197 т. 1) та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 18 липня 2018 року (а.с. 27-32 т. 1).

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 136819718 від 06 вересня 2018 року слідує, що відповідач придбав спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 198-199 т. 1).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001710902018 від 20 червня 2018 року слідує, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, здійснена 02 лютого 2012 року ДП «Інституту землеустрою», державна реєстрація земельної ділянки проведена 23 вересня 2015 року.

Відповідно до частин 2,3 статті 111 Земельного кодексу України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

З вказаного Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку слідує, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, не зареєстровані.

Отже, доводи позивача про те, що встановлення некапітального паркану по межі ділянки становить загрозу, оскільки порушує режим охоронної зони магістрального газопроводу, не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Крім того, зі змісту статей 4, 5, 9,10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», частини першої статті 188 Земельного кодексу України, вбачається, що державний контроль за цільовим використання земельних ділянок здійснюють відповідні органи Держгеокадастру, які в рамках своїх повноважень можуть встановлювати факти порушення земельного законодавства, давати обов`язкові для виконання вказівки, в тому числі встановлювати факт нецільового використання земельних ділянок.

Колегія апеляційного суду встановила, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів щодо того, що відповідачу надавалися вказівки відповідних органів Держгеокадастру стосовно нецільового використання належної йому на праві власності земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» 17 лютого 2011 року № 3038-VI (надалі по тексту - Закон № 3038-VI) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (стаття 39 цього Закону № 3038-VI).

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (надалі по тексту - Порядок №461).

Відповідно до пункту 2 Порядку №461

повнота даних - інформація, зазначена замовником у поданих за встановленою формою документах, що за змістом достатня для прийняття рішення про реєстрацію декларації;

реєстрація - внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Згідно пункту 3 Порядку №461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Пунктом 4 Порядку №461 встановлено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України.

Відповідно до пункту 11 Порядку №461 датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Згідно з пунктів 18-22 Порядку №461 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

У разі подання декларації через електронний кабінет перевірка повноти даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру під час її заповнення замовником.

У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку адміністративного оскарження Мінрегіоном або оскаржено до суду.

У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держсервісбуд не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації декларації вносить до реєстру відповідний запис.

Окрім того, у разі виявлення недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом реєстрація декларації скасовується.

Згідно з Реєстру зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації Декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії КС № 141183250815 на об`єкт: будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд. Будівництво житлового будинку; АДРЕСА_2 , зареєстрована та є чинною.

В декларації відповідача зазначено, що вона видана на підставі повідомлення про початок будівельних робіт від 24 вересня 2018 року серії КС № 061182740825 (а.с. 39-41 т. 2).

Після закінчення будівництва ОСОБА_2 подав до державного реєстратора документи, в тому числі декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серії та номер КС 141183250815 від 21 листопада 2018 року.

За результатами розгляду заяви та документів відповідача, державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 152788276 від 16 січня 2019 року (а.с. 200,201 т. 1).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Закінченні будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», пунктом першим якого передбачено, що прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I - III категорії складності та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті до експлуатації у встановленому порядку.

Як вбачається з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 152788276 від 16 січня 2019 року, що відповідач зареєстрував право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222410300:01:024:0118, що належить йому на праві приватної власності (а.с. 200-210 т. 1).

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що позивачем не доведено жодної з трьох ознак, встановлених частиною першою статті 376 ЦК України, з огляду на таке.

Об`єкт нерухомості щодо якого заявлено позов про знесення, збудований відповідачем на земельній ділянці, що належить йому на праві приватної власності та була відведена в установленому порядку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У матеріалах справи відсутні та позивачем не надано докази того, що право власності відповідача на земельну ділянку зареєстровано з порушенням чинного законодавства.

Об`єкт нерухомості щодо якого заявлено позов про знесення, збудований відповідачем відповідно до чинних будівельних норм, що підтверджується введенням в експлуатацію вищезазначеного будинку, отриманням технічного паспорту (а.с. 2040210 т.1) та реєстрацією права власності на цей будинок за відповідачем.

У матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів того, що право власності відповідача на об`єкт нерухомості зареєстровано з порушенням чинного законодавства.

А також, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо того, що об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

А також, звертаючись з позовом про знесення самочинного будівництва, позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що допущені відповідачем порушення перешкоджають використанню земельної ділянки позивача за цільовим призначенням, оскільки перешкоджають її забудові (позивач вимушена відсувати будівлі, що проектуються, вглиб своєї території з метою дотримання протипожежних норм). Окрім цього, зазначені порушення зумовлюють відведення атмосферних опадів з будівлі відповідача на ділянку позивача, затіняють ділянку позивача. Каналізаційна споруда відповідача є джерелом забруднення, яке загрожує колодязю позивача і розміщена ближче допустимих відстаней.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Стаття 103 Земельного кодексу України встановлює, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 зазначено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав, яке може бути усунено шляхом знесення самочинне будівництво.

Відповідно до статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші. Відповідно до статті 104 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Докази на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача в порядку статей 99, 104 Земельного кодексу, - відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів суду обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Захарова Олексія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 липня 2021 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді А.С. Сержанюк

Є.М. Суханова