22-ц/804/1976/21

                                                                                265/5292/20

Головуючий у 1 інстанції Костромітіна О.О. Єдиний унікальний номер 265/5292/20

Номер провадження 22-ц/804/1976/21

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 липня 2021 року  м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів   Зайцевої С. А.,

   Ткаченко Т.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гаврилова Ганна Олександрівна на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, посилаючись на те, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2015 року по справі 265/4326/15-ц з нього утримуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини з усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 02 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Враховуючи те, що він 19 лютого 2019 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 та у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , вважав що його матеріальний стан змінився, а тому просив зменшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_1 з ? на 1/6 частину з усіх видів доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття, відкликавши з Лівобережного відділу держаної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління МЮУ (м. Харків) виконавчий лист.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, адвокат Гаврилова Г. О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не звернув уваги на те, що позивач сплачує аліменти на свою другу неповнолітнього дитину сина ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 20 серпня 2020 року та до досягнення ним повноліття, що вказує на суттєві зміни сімейного стану ОСОБА_1 . Крім того, вважає, що судом було ухвалене рішення на підставі припущень, без дослідження належних доказів по справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч.ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням суду.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2015 року по цивільній справі № 265/4326/15-ц з ОСОБА_1 , працюючого в ПАТ «МК «Азовсталь» електромонтером, на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуті аліменти у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 02 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с. 4-5). За вказаною справою було відкрито виконавче провадження.

19 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Центральним районним у місті Маріуполі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 75 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 9)

Від цього шлюбу ОСОБА_1 має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 10)

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 лютого 2021 року по цивільній справі № 265/5417/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20 серпня 2020 року та до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 серпня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с32).

Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син від іншого шлюбу з ОСОБА_3 .

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини від другого шлюбу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Крім того, позивач всупереч вимогам ч. 3 ст.12 ЦПК України не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів погіршення свого майнового стану, оскільки позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували його доходи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Крім того, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не повідомляв суд про неможливість надання вказаних у клопотанні копій письмових доказів, які стосуються періоду до ухвалення оскаржуваного рішення. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про долучення додаткових доказів.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів суттєвої зміни його матеріального стану, які не дозволяють йому сплачувати аліменти на сина ОСОБА_8 в розмірі, який встановлений що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 липня 2015 року.

Відтак висновок суду про те, що позивачем не було доведено суттєві зміни матеріального стану є правильним, і доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність постійного доходу у позивача у зв`язку із відсутністю запропонованих контрактів є припущенням та висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно оцінив докази, що надані сторонами, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Гаврилова Ганна Олександрівна – залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2021 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року.

Судді       В. М. Барков

С. А. Зайцева

Т. Б. Ткаченко