490/2329/21

нп 1-кп/490/361/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року                                                                             м. Миколаїв          Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:                                                головуючого судді   Мамаєвої О.В.,                                                                        за участю секретаря Малявіної Т.В.,                                                                                провівши відкрите судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 62021150000000180, за обвинуваченням:

  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка, Миколаївського району, Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, який перебуває на посаді старшого водія 1 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0224 у військовому званні «солдат»,-

       у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

             З участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор Спінатій В.В.,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 року ОСОБА_1 призваний Малиновським РТЦК та СП м.Одеси для проходження військової служби за контрактом.

27.09.2019 року ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А3211 контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах рядового та сержантського складу, строком на 3 (три) роки.

Наказом командира військової частини А3211 №229 від 27.09.2019 громадянина ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта військової частини А3211.

Пізніше громадянин ОСОБА_1 був направлений для продовження проходження військової служби до військової частини А0224 та відповідно до наказу командира військової частини А0224 №342 від 27.12.2019 року призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 9 десантно штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону, зарахований до списків особового складу частини та поставлений на всі види забезпечення.

Пізніше відповідно до наказу командира військової частини А0224 від 01.123.2020 №220-РС ОСОБА_1 призначено на посаду старшого водія 1 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0224.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відтак, з 27.09.2019 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини А3211, останній набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.

Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_1 , достеменно було відомо, і до часу не з`явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог

ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, 28.01.2021 року о 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на старшого водія 1 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0224 у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не з`явився вчасно на військову службу без поважних причин до розташування військової частини А0224, яка дислокується за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр. Героїв України, 60, та перебував за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків з військової служби до 10 год. 00 хв. 29.03.2021 року.                                                                                                        29.03.2021 року солдат ОСОБА_1 самостійно добровільно з`явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та повідомив про себе, як про військовослужбовця, який незаконно ухиляється від проходження військової служби.

На підставі викладеного, солдат ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, тобто у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

       Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.                                                                                У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин за вище викладених обставин, і зазначив, що жодних обставин здобутих в ході досудового слідства, він не оспорює, у вчиненому щиро кається.        Дослідивши обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, і кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України.                При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, раніше не судимий.

       Як обставини справи, що пом`якшують покарання, суд враховує щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.                                                                                                        Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.407 КК України, оскільки саме таке покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.                      Одночасно, зважаючи на наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України, із покладенням на нього обов`язків передбачених п.п.1,2, ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.                        Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає, запобіжний захід не обирався.                                                                                                                                        Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -                

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням на нього обов`язків передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.                                                                Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.                                                        Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.                                               Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

               Суддя                                                                                                        О.В. Мамаєва