ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 807/230/16 пров. № А/857/11001/21

 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :                                                  Кухтея Р.В.,

суддів :                                                            Шевчук С.М., Шинкар Т.І.

з участю секретаря судового засідання:                     Лутчин А.М.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Вищиліним Р.О. у м.Ужгороді, повний текст судового рішення складено 05 травня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі №807/2188/15 в частині його поновлення на посаді начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі – Управління ДСНС, відповідач-1), зобов`язати Управління ДСНС нарахувати та виплатити йому, майору служби цивільного захисту, грошове забезпечення за посадою начальника Управління ДСНС, за період з жовтня 2015 року по дату ухвалення рішення в цій справі, з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням та підвищення посадового окладу, всіх надбавок, доплат і винагород, відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 23.04.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №544/26989 (далі – Інструкція №475) та вимог чинного законодавства та стягнути з Державної служби з надзвичайних ситуацій України (далі – ДСНС, відповідач-2) на його користь 200 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДСНС щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі №807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ДСНС та стягнуто з Управління ДСНС на користь позивача грошове забезпечення за період з 22.10.2015 по 19.01.2018 в сумі 67680 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 по справі №807/230/16 в частині визнання протиправною бездіяльності ДСНС щодо невиконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі №807/2188/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ДСНС скасовано та вирішено відмовити у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

За результатами касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 27.07.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 по справі №807/230/16 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 в частині залишення без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 по справі №807/230/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 залишено без змін.

У своїй постанові Верховний Суд вказав, що виплата грошового забезпечення в порядку, передбаченому Інструкцією №475 та стягнення грошового забезпечення на підставі ст.236 КЗпП України мають різну правову природу. При цьому, вказані обставини щодо виплати грошового забезпечення позивачу після його звільнення з посади, підстав та правомірності припинення виплати, дати, з якої припинена така виплата, а також наявність чи відсутність підстав для застосування положень Інструкції №475 судами попередніх інстанцій не досліджено та відповідної оцінки не надано.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 позов було задоволено частково. Стягнуто з Управління ДСНС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.10.2015 по 07.08.2019 у розмірі 113 880 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДСНС та ДСНС подали апеляційні скарги, в яких через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просять його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ГУ ДСНС зазначає, що позивач з 15.10.2020 втратив право на будь-які виплати, пов`язані з його поновленням на посаді у зв`язку із скасуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі №807/2188/15, яким його було поновлено на посаді начальника Управління ДСНС. Дана адміністративна справа є похідною від справи №807/2188/15, а тому рішення в такій повинно ґрунтуватися на обставинах, встановлених в такій. З огляду на що вважає даний позов передчасним. Окрім того, зазначає, що до спірних правовідносин взагалі не підлягають застосуванню норми КЗпП України, оскільки позивач проходив службу цивільного захисту, що регулюється спеціальними правовими нормами. Після звільнення з посади ОСОБА_1 було зараховано в розпорядження голови ДСНС, в результаті чого він продовжував проходити службу, а отже грошове забезпечення йому повинно виплачувати Управління ДСНС протягом 6-и місяців. Таким чином, позивач мав право на отримання грошового забезпечення до 30.09.2015. З огляду на зазначене, враховуючи неподання позивачем у спірний період рапортів про вихід на службу, призначення на посаду, невидання наказів про призначення на посаду, а також на те, що позивач до виконання обов`язків за будь-якою посадою не приступав, про місце свого перебування не повідомляв, вважає, що підстави для виплати грошового забезпечення після 30.09.2015 відсутні.

Апеляційна скарга ДСНС містить аналогічні доводи.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ГУ ДСНС Дору Н.І., яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що наказом голови ДСНС №348 від 01.07.2015 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Управління ДСНС та зараховано у розпорядження голови ДСНС до двох місяців.

Вважаючи вищевказане рішення протиправним ОСОБА_1 оскаржив його до суду та заявив вимогу про поновлення на посаді.

За результатами судового розгляду заявлених ОСОБА_1 позовних вимог постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі №807/2188/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016, було визнано протиправним та скасовано наказ голови ДСНС№348 від 01.07.2015«Про зарахування у розпорядження ОСОБА_1 » та поновлено позивача на займаній посаді начальника Управління ДСНС з 02.07.2015.

Відповідно до п.4 резолютивної частини постанови судове рішення в частині поновлення підлягає до негайного виконання.

30.10.2015 Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по справі №807/2188/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ДСНС з 02.07.2015.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на користь ОСОБА_1 підлягає виплаті середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.10.2015 по 07.08.2019 (тобто до моменту скасування постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015), оскільки у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Отже, зазначена правова норма підлягає застосуванню не тільки у разі вирішення трудового спору щодо поновлення незаконно звільненого працівника на роботі, але у разі незаконного переведення такого на іншу роботу. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні  позовної вимоги про стягнення з ДСНС України на користь ОСОБА_1 200000 грн у відшкодування моральної шкоди, оскільки обов`язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

В частині рішення суду першої інстанції, що не оскаржено сторонами, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.308 КАС України правової оцінки не надає та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності спірного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст.14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень вказаної норми, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Поновлюючи судовим рішенням особу на посаду, суд накладає обов`язок на роботодавця виконати таке рішення без жодних умов чи дій зі сторони працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 по справі №813/1017/16, від 16.10.2019 по справі №815/6107/17, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи.

Верховний Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі №807/2188/15 своєчасно виконана не була, зокрема, ОСОБА_1 на виконання вищезазначеного судового рішення був поновлений на посаді начальника Управління ДСНС тільки наказом ДСНС №194 від 05.06.2020.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення).

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в судовій практиці у подібних справах, зокрема, у постанові від 09.02.2018 по справі №П/811/218/14, від 16.02.2018 по справі №807/2713/13-а, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи видно, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 по справі №807/2188/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Управління ДСНС. Рішення суду першої інстанції було звернутодо негайного виконання.

У подальшому постановою Верховного Суду від 07.08.2019 було скасовано  постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду справи №807/2188/15 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 було задоволено позов ОСОБА_1 до ДСНС, Управління ДСНС (за участю третьої особи – ОСОБА_2 ). Визнано протиправним та скасовано наказ голови ДСНС №348 від 01.07.2015 та поновлено позивача на посаді начальника Управління ДСНС з 02.07.2015. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді начальника Управління з 02.07.2015 підлягає до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 було задоволено апеляційну скаргу ДСНС. Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 по справі №807/2188/15 та відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі №807/2188/15 було повернуто скаржнику.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судові рішення, які були ухвалені при новому розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , предметом якої було оскарження наказу про його звільнення та поновлення на роботі, не мають значення для вирішення даного спору, оскільки судом стягнуто суму середнього грошового забезпечення за час невиконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.10.2015 (день прийняття постанови, яка виконувалася негайно) по 07.08.2019 (день прийняття судом касаційної інстанції постанови, якою були скасовані рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції).

Більше того, відповідно до статті 381 КАС України, поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Щодо застосування положень Інструкції №475, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Вказана Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі – особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту.

Суд першої інстанції вірно вказав на помилковість доводів позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень розділу ХІІІ Інструкції №475, оскільки такий регламентує порядок виплати грошового забезпечення за час усунення від виконання службових обов`язків за посадою, відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді або відсторонення від посад, а також виплат поновленим на службі.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що вказаний розділ Інструкції №475 унормовує виплату грошового забезпечення військовослужбовцям служби цивільного захисту тільки у випадку відсторонення таких від виконання ними службових обов`язків відповідно до Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту або Кримінально-процесуального кодексу України та наступного поновлення на службі. У свою чергу, позивача було поновлено на службі у зв`язку з встановленням за результатами судового розгляду протиправності наказу про звільнення із займаної посади та зарахування у розпорядження, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вказаного розділу.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та проаналізувавши положення вищевказаної Інструкції дійшла висновку, що такою не врегульовано порядок виплати середнього грошового забезпечення за час невиконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на користь ОСОБА_1 підлягає виплаті середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.10.2015 по 07.08.2019.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок №100).

Так, відповідно до п.п.«з» п.1 цього Порядку, він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно п.3 Порядку№100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом п.8 Порядку №100,нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Управління ДСНС №3 від 16.01.2018, заробітна плата позивача за травень 2015 року складала 2280,00 грн, за червень 2015 року – 2280,00 грн. Відтак, середньоденна заробітна плата позивача становить 120,00 грн (2280,00 + 2280,00/38).

Отже, за період затримки виконання судового рішення у період з 22.10.2015 по 07.08.2019 позивачу підлягає до відшкодування грошове забезпечення у розмірі 113880,00 гривень (120,00 грн. х 949 днів).

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про несвоєчасне виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, що в свою чергу є підставою для стягнення на користь останнього середнього заробітку за час затримки його виконання за період з 22.10.2015 по 07.08.2019 у розмірі 113880,00  грн, з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Доводи ГУ ДСНС про вжиття усіх можливих заходів для працевлаштування позивача, зокрема, пропозиція інших вакантних посад, а також зарахування на посаду помічника ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, колегія вважає безпідставними, оскільки рішенням суду ОСОБА_1 був поновлений саме на посаді начальника Управління ДСНС України в Закарпатській області.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року по справі №807/230/16- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. М. Шевчук

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 22.07.2021.