Справа № 2-385/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2010 р. м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд в складі:
головуючого Романова П.Ф.,
при секретарі Алєксєєвій Н.Б.,
з участю представників сторін - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Могилеві-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1, укладеного 15.10.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, недійсним, посилаючись на те, що його дружина мала намір укласти договір довічного утримання, була введена в оману нотаріусом та відповідачем, підписала договір дарування не усвідомлюючи своїх дій, і наслідки договору їй роз’яснені не були. Вважає, що договір дарування був укладений в наслідок помилки щодо правової природи правочину зі сторони його померлої дружини. Після смерті ОСОБА_5, її племінниця змінила своє ставлення до нього: не доглядає за позивачем, не допомагає йому матеріально.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, пояснивши, що при укладанні договору дарування ОСОБА_5 діяла свідомо і наполягала на укладенні саме договору дарування, діяла добровільно, перебуваючи у здоровому розумі і ясній пам’яті та розуміла значення своїх дій, на неї не чинилося ніякого тиску, а позивач ОСОБА_3 підтримував її у цьому рішенні. Із людських спонукань до і після смерті ОСОБА_5 відповідач та її чоловік доглядали за позивачем, надавали йому допомогу матеріального і морального характеру. Однак, під впливом інших осіб позивач почав вимагати розірвання договору дарування і повернення йому будинку померлої ОСОБА_5 Просять відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 позов не визнала, заперечує проти тверджень позивача, що ОСОБА_5 була введена нею в оману, оскільки ОСОБА_5 після всіх роз’яснень наслідків укладення договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 зі своєю племінницею, наполягала на укладенні саме цього договору, усвідомлювала свої дії і вчиняла їх добровільно без жодного тиску, а позивач підтримував її. Оскільки вказаний будинок належав на праві особистої власності тільки ОСОБА_5, то згоди позивача на вчинення правочину не потрібно було, а тому така згода не відбиралася. Проте позивач дав особисту згоду на укладення договору про дарування нерухомого майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: земельних ділянок площею 0,0021 та 0,1000 гектарів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і власноручно підписав документально оформлену згоду. Вважає, що всі твердження позивача про недійсність договору дарування від 15.10.2009 року, укладеного між його дружиною і ОСОБА_4, є надуманими і не відповідають дійсності, просить відмовити йому у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши сторони, їх представників, допитану як свідка третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6, покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:
позивач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 20.06.1987 року, дітей від шлюбу не має. Останніх два роки дружина важко хворіла на цукровий діабет, часто знаходилася на стаціонарному лікуванні. 15.10.2009 року ОСОБА_5 уклала договір дарування зі своєю племінницею ОСОБА_4, згідно якого подарувала останній житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1. ОСОБА_4, її чоловік та мати допомагали позивачу в догляді за хворою ОСОБА_5, навідувалися до неї, привозили продукти, ліки, лікаря, оплачувала його послуги, ночували біля хворої.
Викладене підтверджене поясненнями сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні ОСОБА_3 стверджував, що договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями був складений в наслідок помилки зі сторони померлої дружини, оскільки на момент вчинення договору дружина була непрацездатна за віком та за станом здоров’я, потребувала постійного догляду, вважала, що укладає договір довічного утримання і відповідач по справі буде постійно утримувати дружину та позивача, лікувати і доглядати за ними. При укладенні договору нотаріусом їй не було роз’яснено правову природу правочину, права та обов’язки сторін. В підтвердження своїх пояснень послався на покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які пояснили, що останні два роки дружина позивача хворіла на ускладнений цукровий діабет та супутні хвороби. Нічого не змогли пояснити відносно укладення договору дарування між померлою та відповідачем ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що за три тижні до смерті ОСОБА_5 не впізнавала її, а тому вона зробила висновок, що остання не була при ясній пам’яті.
Таким чином, позивач не надав суду доказів, що обставини щодо яких помилилася сторона правочину дійсно мали місце і така помилка має істотне значення при вчиненні правочину.
Заперечуючи проти позову відповідач пояснила що померла ОСОБА_5 є її рідною тіткою, оскільки вона не мала своїх дітей, то 17.09.2007 року зробила заповіт на ім’я своєї рідної сестри ОСОБА_22, однак, згодом змінила свою волю, оскільки ОСОБА_22 відмовилася від заповіту і 15.10.2009 року уклала договір дарування з нею, скасувавши заповіт. При укладанні договору дарування ОСОБА_5 діяла свідомо і наполягала на укладенні саме договору дарування, діяла добровільно, а позивач ОСОБА_3 підтримував її у цьому рішенні. Померла ОСОБА_5 не бажала, щоб її нерухоме майно дісталося позивачу та його родичам, не мала наміру укладати договір довічного утримання, оскільки знала, що вона добровільно допомагає їй та її чоловікові. До і під час укладення правочину ОСОБА_5 не встановлювала її обов’язки по догляду за нею та її чоловіком, оскільки відповідач в добровільному порядку надавала таку допомогу і припинила її лише після того, як позивач звернувся до суду з даним позовом. В підтвердження своїх доводів послалася на покази свідків та матеріали справи.
Так, свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 суду підтвердили, що в серпні-вересні 2009 року ОСОБА_5 в розмові з ними висловлювала намір подарувати своє нерухоме майно племінниці ОСОБА_4, оскільки вона доглядала за нею. Не бажала, щоб будинок успадкував ОСОБА_3 та його родичі в зв’язку з тим, що він не брав ніякої участі в його облаштуванні і всю важку роботу звалював на неї. До самої смерті ОСОБА_3 була при ясній пам’яті і розуміла значення своїх дій. Була задоволена, що до смерті оформила договір дарування на племінницю. Про це було відомо позивачу по справі, який не заперечував проти волі своєї дружини.
Допитана в якості свідка третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 пояснила, що декілька раз пропонувала ОСОБА_5 та позивачу укласти з племінницею договір довічного утримання або заповіт, проте, ОСОБА_5 після всіх роз’яснень наслідків укладення договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 зі своєю племінницею, наполягала на укладенні саме цього договору, усвідомлювала свої дії і вчиняла їх добровільно без жодного тиску, а позивач підтримував її, говорячи, що ніхто краще ОСОБА_4 не догляне їх. Оскільки вказаний будинок належав на праві особистої власності тільки ОСОБА_5, то згоди позивача на вчинення правочину не потрібно було, а тому така згода не відбиралася. Проте позивач дав особисту згоду на укладення договору про дарування нерухомого майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: земельної ділянки площею 0,2000 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, і власноручно підписав документально оформлену згоду.
Свідок ОСОБА_17, яка працює державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори, суду показала, що 16.10.2009 року ОСОБА_5 звернулася до неї з заявою про скасування заповіту, посвідченого Могилів-Подільською державною нотаріальною конторою 17.09.2007 року, який був складений нею на ім’я ОСОБА_13 щодо спадкового майна, померла розуміла значення своїх дій, але не могла піднятися на другий поверх в приміщення нотаріальної контори. Свідок оформила її заяву відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування нерухомого майна ОСОБА_5 належить на праві приватної власності 100% житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 який вона подарувала 15.10.2009 року ОСОБА_4 відповідно до договору дарування.
Копіями згоди на укладення договорів про дарування нерухомого майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя від 15.10.2009 року підтверджено, що позивач ОСОБА_3 надав згоду своїй дружині ОСОБА_5 на дарування земельних ділянок площами 0,1000 та 0,0021 гектарів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що при укладенні договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 від 15.10.2009 ОСОБА_5 діяла добровільно, перебуваючи у здоровому розумі і ясній пам’яті та розуміла значення своїх дій, на неї не чинилося ніякого тиску, не бажала укладати договір довічного утримання, про що їй було роз’яснено нотаріусом при укладенні правочину, і, виражаючи свою волю, бажала, щоб її нерухоме майно перейшло у власність її родичів – племінниці ОСОБА_4, а не її чоловікові та його родичам, тому суд не вбачає допущення помилки щодо правової природи правочину з боку померлої ОСОБА_5, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Судом в процесі розгляду справи неодноразово роз’яснено позивачу та його представнику їх право змінити позовні вимоги про визнання частково недійсним договору дарування, оскільки під час тривалого проживання у шлюбі з дружиною міг вкладати свої кошти і працю в істотне поліпшення житлового будинку і надвірних будівель, які належали на праві приватної власності померлій ОСОБА_5, однак, позивач та його представник позовні вимоги не змінили. Таке право позивач має і на даний час, про що суд йому роз’яснює при винесені даного рішення.
Оскільки жодна із сторін не заявляла в судовому засіданні про стягнення судових витрат по справі, то суд не вирішував дане питання.
Керуючись ст. 229 ЦК України, п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 15,30,62, 202 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог за його позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 недійсним, укладеного 15.10.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
ОСОБА_20 про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: