ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 липня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/989/18

Головуючий у першій інстанції – Данько О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/907/21

                ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

                    головуючого  судді – Губар В.С.,

                    суддів – Онищенко О.І., Скрипки А.А.

                    із секретарем судового засідання – Поклад Д.В.

Стягувач – ОСОБА_1

Боржник – ОСОБА_2

  розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката судового наказу,

місце ухвалення судового рішення – м. Борзна Чернігівської області

                                           ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила видати дублікат судового наказу на підставі рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2018 року у справі №730/989/18 за її заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2   на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви посилалась, що надісланий на виконання до Борзнянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області оригінал судового наказу від 08 серпня 2018 року був повернутий без виконання  як такий, що не відповідав вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

На момент повернення виконавчого документа вона не проживала за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 , а тому і не отримувала вказаний судовий наказ.

Посилається на те, що не має можливості повторно звернути до виконання судовий наказ, оскільки він втрачений.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 року заява ОСОБА_1 задоволена.

Видано дублікат судового наказу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 8 серпня 2018 року в цивільній справі №730/989/18 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 у видачі дубліката судового наказу, посилаючись на невідповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що усупереч вимогам ст. 81 ЦПК України заявником не надано суду належних і допустимих доказів, які підтверджують втрату виконавчого документу – судового наказу, а тому заява про видачу дублікату судового наказу не підлягає задоволенню.

Державним виконавцем дотримано процедури та вимог законодавства щодо повернення виконавчого документу стягувачу за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .

Апелянт не погоджується з посиланням суду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 263/4331/18,  як такий, що стосується інших правовідносин. Разом з тим,  ОСОБА_2 посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.10.2019 року у справі № 2-6471/06.

Вказує, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для справи та відмовив у прийнятті і дослідженні доказів його добровільного виконання судового наказу, оскільки його дочка ОСОБА_4 майже весь час з моменту видачі судового наказу проживала у м. Борзна і була на його утриманні, за виключенням часу 14 днів, коли ОСОБА_1 її забирала до себе.

У встановлений судом строк учасники судового  розгляду відзиви не подали.

В судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи, відповідно до приписів ч.11 ст. 128, ч.1 ст. 223 та ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

08 серпня 2018 року Борзнянським районним судом Чернігівської області  видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ? частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.08.2018 року до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням того, що розмір аліментів не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (а.с. 11).

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2018 року  задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки у вказаному судовому наказі, у зв`язку з тим, що нею було невірно вказане місце проживання боржника  та внесено виправлення із зазначенням правильної адреси ОСОБА_2 (а.с. 26).

Згідно інформації Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 01.02.2021 року та Борзнянського РВ ДВС Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 632 від 9.04.2021 року та від 14.04.2021 року,  державним виконавцем  31.10.2018 року повідомлено про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідав вимогам п.6 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, у виконавчому документі відсутні дані, що ідентифікують боржника - реєстраційний номер облікової картки платника або серія та номер паспорта. Виконавчий документ 06.12.2018 року повернуто рекомендованим листом  за адресою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за вихідним номером 5803.  За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 08.04.2021 року на виконання до Борзнянського РВ ДВС Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) не надходив та на виконанні не перебуває (а.с. 47, 48, 49).

В обгрунтування підстав для видачі дубліката судового наказу, ОСОБА_1 посилається, що про повернення виконавчого документа без виконання вона повідомлення не отримувала, оскільки проживала не за місцем реєстрації.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката судового наказу, суд першої інстанції виходив з необхідності забезпечення як найкращих інтересів дитини та права на утримання від батьків. За висновком суду, оскільки оригінал виконавчого документа втрачений, строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, тому наявні підстави для видачі дубліката виконавчого документа.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку із статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Судовий порядок видачі дубліката та апеляційне оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є гарантією права кожного на судовий захист, стабільності та законності у виконанні судових рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом встановлений факт відправлення на адресу стягувача  оригіналу виконавчого документа без виконання, проте належні і допустимі документальні докази отримання його стягувачем в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Із змісту п.п. 17.4 п.1 Перехідних положень ЦПК України вбачається, що у разі втрати виконавчого документа саме суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікатом є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені виконавчі листи. Оскільки метою отримання дубліката виконавчого листа є забезпечення виконання, що є можливим лише в межах встановлених законом строків пред`явлення виконавчих документів, нормами ЦПК України не заборонено подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа разом із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Разом з тим, видача дубліката виконавчого листва є окремим процесуальним питанням, вирішення якогог залежить від наданих заявником відповідних доказів.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини повернутий 06 грудня 2018  року на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі документальні докази вручення ОСОБА_1 поштового відправлення, а саме оригіналу виконавчого документа (судового наказу), а тому нема підстав вважати, що кореспонденція  отримана стягувачем.

Зазначені обставини боржником в суді першої інстанції та в апеляційному суді  не спростовані.

Апеляційний суд враховує, що оригінал виконавчого документа втрачено, стягнення аліментів за вказаним виконавчим документом, виданим Борзнянським районним судом Чернігівської області від 08 серпня 2018 року, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , – не проводиться, відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2 – на виконанні не перебувають.

За приписами ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі, – суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката судового наказу, обґрунтовано задовольнивши, таким чином, заяву стягувача відповідно до п. 17.4 розділу XIII ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги  не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на  правильність вирішення  питання по суті.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.  367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391  ЦПК України, апеляційний суд,

                                 П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:                                     Судді: