П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  560/8327/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.   

Суддя-доповідач -  Франовська К.С.   

22 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Франовської К.С.

суддів:  Боровицького О. А.  Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши  в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія  Пікуса (військова частина А 9938) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3 - го прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина А 9938) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 3 - го прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина А 9938) з наступними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність 3 прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 9938) щодо невиплати  індексації грошового забезпечення з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року включно;

- стягнути з 3-го прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 9938)  індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року у сумі 14 109,05 гривень.

Позов мотивований тим, що відповідачами протиправно не нараховувалася та не виплачувалася  в період проходження військової служби з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року включно індексація грошового забезпечення відповідно до законодавства. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених  прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2020 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 3-го прикордонного загону ім. Героя України полковника Є. Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 9938) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року включно.

Зобов`язано 3-й прикордонний загін ім. Героя України полковника Є. Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 9938) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року включно, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач - 3-й прикордонний загін ім. Героя України полковника Є. Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 9938) та подав апеляційну скаргу. Вважає, рішення постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права. Зокрема зазначено, що при звільненні позивача з посади йому було виплачено всі належні суми.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що військова частина 9938 відповідно до наданої Харківським прикордонним загоном довідки від 14.08.2020 №375 розраховувалась повністю з позивачем, іншої заборгованості стосовно індексації грошового забезпечення не має. Оскільки за спірний період позивач проходив службу в Харківському прикордонному загоні та перебував на його грошовому забезпеченні, тому розрахунок індексації грошового забезпечення проведений Харківським прикордонним загоном, з визначенням відповідних базових місяців. Війська частина 9938 лише перерахувала кошти позивачу, оскільки позивач звільнився з військової служби саме з військової частини 9938.

Крім того, виплата індексації грошового забезпечення відбулась 15.12.2020, позивач звернувся з позовом до суду 24.12.2020, в якому  не зазначає, що військова частина 9938 перерахувала кошти у розмірі 2933,23 грн.

Таким чином, військова частина 9938 розрахувалась повністю за спірний період з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року у розмірі 2933,232 грн.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України якщо згідно положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 9938.

21 листопада 2019 року наказом начальника загону від 21 листопада 2019 року №567-ос позивача звільнено з військової служби за підпунктом «ж» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

21 листопада 2019 року наказом начальника 3 прикордонного загону №568-ос від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

На звернення позивача листом №11/4515 від 07.05.2020 Харківський прикордонний загін надав довідку про не нараховану та невиплачену індексацію, з якої позивачу стало відомо про заборгованість по індексації грошового забезпечення у сумі 14109,05 гривень.

Також, на звернення позивача листом №11/10318 від 09.09.2020 3 прикордонний загін ім. Героя України полковника Є.Пікуса зазначив, що нарахування та виплата належної ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення буде здійснено після відкриття відповідних асигнувань.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок №1078).

Положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

При цьому, статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Приписами статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, проведення індексації у зв`язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на статтю 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункт 6 Порядку №1078, згідно з якими проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.

Крім цього, відсутність механізму виплати індексації за попередні періоди також не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд також враховує, що при розгляді справи "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення від 08.11.2005 зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Наведене свідчить, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Отже, враховуючи викладене та норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового у період з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року включно, є протиправною, а тому належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 фіксованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі 14 109,05 гривень за період з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року включно, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, з аналізу норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Отже, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини Військової частини 9953 щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення та зобов`язання 3 прикордонний загін ім. Героя України полковника Є. Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 9938) нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період  з 01 січня 2015 року по 28 листопада 2018 року включно.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що індексація позивачу нарахована та виплачена, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до довідки №375 від 14 вересня 2020 року, на яку посилається відповідач, вбачається, що дійсно за окремі періоди липень 2015 року - березень 2016, грудень 2016 - квітень 2017,  листопад 2017 - лютий 2018 є нарахування та виплата. Однак, позивач вважає, що має право на індексацію за весь період, на що і звернув увагу суд першої інстанції при прийняті рішення.

Крім того, що стосується розміру сум яка підлягає виплаті, то вказане залежить від базового місяця, який визначається відповідачем, оскільки це його дискреційні повноваження, а тому суд вказав саме про зобов`язання нарахувати та виплатити з врахуванням виплачених сум.

Зокрема, якщо позивач не буде згідний з нарахуванням за цим рішенням, має право звернутися в суд в порядку ст. 383 КАС України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у випадку коли особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, не погоджується з діями вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідача, вчинених ним на виконання рішення суду, норми чинного процесуального законодавства, зокрема положеннями ст. 383 КАС України встановлений певний порядок захисту прав такої особи - позивача та регламентовано певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача виконати належним чином рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія  Пікуса (військова частина А 9938) залишити без задоволення, а  рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі   22 липня 2021 року.

Головуючий Франовська К.С.

Судді Боровицький О. А.  Матохнюк Д.Б.