Справа № 127/18808/18

Провадження № 22-ц/801/1617/2021

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 рокуСправа № 127/18808/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С.К., Рибчинського В.П.,

з участю секретаря судового засідання: Очеретної М.Ю.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажпроект»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Семенчук Оксаною Антонівною на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року, постановлену у складі судді Сичука М.М., в залі суду,

встановив:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року у цивільній справі №127/18808/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажпроект» про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна.

Заява мотивована тим, що вищевказаним рішенням суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Будмонтажпроект» про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна задоволено повністю. Визнано об`єктом спільної власності подружжя майнові права на квартири (проектний номер АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ майнових прав на квартири (проектний номер АДРЕСА_1 .

Вказане вище рішення ухвалене на підставі висновків зроблених у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня

2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Будмонтажпроект» про поділ майна подружжя, визнання угод частково недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, визнання правочинів недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_7 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автомобіля, зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

Дане рішення суду містить виклад обставин щодо внесення коштів за придбане спірне нерухоме майно та отримання позики.

Однак, постановою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково; рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Будмонтажпроект» про визнання угод частково недійсними та стягнення судового збору в сумі 7 165,61 грн; в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_7 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автомобіля, і в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, скасовано і ухвалено нове рішення в цих частинах, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Будмонтажпроект» про визнання інвестиційного договору №33 від 22 вересня 2015 року та інвестиційного договору №34 від 22 вересня 2015 року недійсними в частині сторони договору та визнання ОСОБА_1 покупцем по інвестиційному договору №33 від 22 вересня 2015 року, укладеним з ТОВ «Будмонтажпроект», та інвестиційному договору №34 від 22 вересня 2015 року, укладеним з ТОВ «Будмонтажпроект», відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_7 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автомобіля, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 42 200,00 доларів США, що еквівалентно 1 090 870,00 грн на момент пред`явлення позову, неоплаченого залишку за договором купівлі-продажу від 16 червня 2014 року автомобіля TOYOTA Land Cruiser 200, днз. НОМЕР_1 , та судовий збір у розмірі 6 400 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 45 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 192 500,00 грн неповернутого боргу та судовий збір в розмірі 6 400,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

Заявник вважає, що нововиявленими є обставини, встановлені у постанові Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, яким не лише скасовано судове рішення, яке слугувало підставою для ухвалення рішення у даній справі, але й встановлено ті обставини, що спірні майнові права на квартири не є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, та відповідно не підлягають поділу.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 звернувшись в суд із даною заявою, просила задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2018 у справі №127/18808/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року у цивільній справі №127/18808/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажпроект» про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві підстави,  не можуть бути підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2018 було залишено без змін постановою Верховного Суду від 09.02.2021, і Верховний Суд за результатом розгляду даної справи був обізнаний з результатом розгляду справи №127/26398/16-ц, адже судове рішення Вінницького апеляційного суду від 18.06.2019 вже було прийняте і набрало законної сили.

Крім того, судом зроблено посилання на положення ст. 173 Сімейного Кодексу України щодо прав батьків і дітей на майно.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 , діючи через свого представника, подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її необгрунтованість та допущені порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2018 року і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що нововиявленими обставинами, на підставі яких рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2018 підлягає перегляду, є обставини, встановлені в постановах Вінницького апеляційного суду від 18.06.2019 та Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №127/26398/16-ц. Вказаними постановами суди апеляційної та касаційної інстанції встановили, що спірні майнові права на квартири не є об`єктами спільної сумісної власності подружжя та не підлягають поділу, а докази, які б підтверджували використання ОСОБА_1 таких коштів на оплату інвестиційних договорів у матеріалах справи відсутні.

В апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції повторно наголосив на тому, що спірні квартири були придбані за спільні кошти, однак доказів цьому не існує, а позовні вимоги позивача ґрунтувалися виключно на висновках судів у справі №127/26398/16-ц, які спростовані. Також, суд в ухвалі не наводить посилання на докази, які б доводили те, що спірні квартири придбані за спільні кошти подружжя та в інтересах останнього, що, відповідно, вказує на необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені в ній обставини.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23.04.2019, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Будмонтажпроект» про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна задоволено повністю. Визнано об`єктом спільної власності подружжя майнові права на квартири (проектний номер АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ майнових прав на квартири (проектний номер АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Семенчук О.А. залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року залишено без змін.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано інвестиційний договір від 22 вересня 2015 року №33 та інвестиційний договір від 22 вересня 2015 року №34 недійсними в частині покупця. Визнано ОСОБА_1 покупцем за інвестиційним договором від 22 вересня 2015 року №33, укладеним з ТОВ «Будмонтажпроект», та інвестиційним договором від 22 вересня 2015 року №34.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позов ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу автомобіля задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках на користь ОСОБА_5 42 200,00 доларів США, що еквівалентно 1 090 870,00 грн, як неоплаченого залишку грошових коштів за договором купівлі-продажу автомобіля «Тoyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладеного 16 червня 2014 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Позов ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках на користь ОСОБА_7 суму боргу у розмір 45 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 192 500,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інвестиційних договорів частково недійсними скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інвестиційних договорів частково недійсними. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_8 задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року у частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інвестиційних договорів недійсними та вирішення зустрічних позовів ОСОБА_5 і ОСОБА_7 скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року скасовано у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Будмонтажпроект» про визнання угод частково недійсними та стягнення судового збору; у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_7 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автомобіля, та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ТОВ «Будмонтажпроект» про визнання інвестиційних договорів від 22 вересня 2015 року № 33 та №34 недійсними в частині сторони договору та визнання ОСОБА_1 покупцем за інвестиційними договорами від 22 вересня 2015 року №33 та №34, укладеними з ТОВ «Будмонтажпроект», відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_7 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автомобіля, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 42 200,00 доларів США, що еквівалентно 1 090 870,00 грн на момент пред`явлення позову, неоплаченого залишку за договором купівлі-продажу від 16 червня 2014 року автомобіля «Тoyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та судовий збір у розмірі 6 400,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 45 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 192 500,00 грн на момент пред`явлення позову, неповернутого боргу та судовий збір у розмірі 6 400,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишено без змін.

Враховуючи вищевказані судові рішення, суд першої інстанції при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами встановив, що 22 вересня 2015 року між ОСОБА_4 (дочкою сторін) та ТОВ «Будмонтажпроект» було укладено два інвестиційні договори №33 та №34, згідно з якими ОСОБА_4 як інвестор дає згоду на прийняття участі в інвестуванні об`єкта будівництва, а Товариство як забудовник за рахунок внесків інвесторів зобов`язується організувати спорудження об`єкта будівництва, ввести його в експлуатацію, передати інвестору квартири, які обумовлені договорами.

Згідно з умовами вказаних договорів об`єктами інвестицій були дві однокімнатні квартири в 10-ти поверховому житловому будинку по АДРЕСА_2 (номери 69, 70).

На виконання інвестиційних договорів згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера від 22 та 25 вересня 2015 року №298, №307 внесено кошти в сумі 550 550 грн та 446 284 грн.

На час розгляду судами справи, вказані у договорах квартири, не були передані інвестору за актом прийому-передачі.

Під час укладення вказаних договорів ОСОБА_4 була неповнолітньою, не мала власних доходів, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є її батьками, перебували у шлюбі, що свідчить про те, що майнові права за інвестиційними договорами є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 , а зазначення в цих договорах ОСОБА_4 як «Інвестора» має формальний характер.

Підставою для перегляду судового рішення у порядку передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України, можуть бути лише обставини, передбачені в статті 423 цього Кодексу.

Відповідно до статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом рішення (п. 1 ч. 2).

Перевіряючи обґрунтованість заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду.

Такий висновок ґрунтується на роз`ясненнях, які містяться у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», указується, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Згідно з п. 5 згадуваної Постанови Пленуму, процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що наведені у заяві підстави, не можуть бути підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги обставини, встановлені постановами Вінницького апеляційного суду від 18.06.2019 та Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №127/26398/16-ц, які заявник вважає нововиявленими, є необґрунтованими, оскільки при ухваленні Вінницьким міським судом Вінницької області рішення від 21.12.2018, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Будмонтажпроект» про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23.04.2019 та Постановою Верховного Суду від 09.02.2021 року, судом зокрема було враховано і те, що на час заключення інвестиційних договорів ОСОБА_4 була неповнолітня, власних коштів на придбання квартир не могла мати і доказів того, що вона мала власні доходи для придбання квартир вказаних у договорах, в матеріалах справи не має.

Відповідно до частини першої статті 173 Сімейного кодексу України (далі – СК України) батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Положення вказаної частини цієї статті мають характер презумпції і встановлюють загальні засади правового режиму майна, яке знаходиться у власності батьків і дітей. Метою такого позитивного регулювання є внесення визначеності у майновий статус зазначених осіб з тим, щоб не допустити виникнення спорів про належність майна між батьками і дітьми.

Згідно з частиною другою статті 173 СК України при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Зазначена презумпція заснована на тому, що за загальним правилом малолітні та неповнолітні діти, як правило, не мають самостійного заробітку чи іншого доходу, який дозволяв би їм претендувати на частку у майні сім`ї.

В свою чергу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які на час укладення інвестиційних договорів перебували у шлюбі та є батьками ОСОБА_4 , яка на час укладення договорів була неповнолітньою, що відповідно свідчить про те, що майнові права за інвестиційними договорами є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 , а зазначення в цих договорах ОСОБА_4 як «Інвестора», наведених вище обставин не спростовує.

Вказані обставини встановлені постановами Вінницького апеляційного суду від 23.04.2019 та Верховного Суду від 09.02.2021 у даній справі і не знаходять свого спростування у постановах Вінницького апеляційного суду від 18.06.2019 та Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №127/26398/16-ц.

Доводи апеляційної скарги про ненаведення судом в оскаржуваній ухвалі посилання на докази, які б доводили те, що спірні квартири придбані за спільні кошти подружжя не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи могли б вказувати лише на процесуальні недоліки під час розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів і вони не вважаються нововиявленими обставинами.

Крім того, такі доводи могли бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку і як вбачається з матеріалів справи, своїм процесуальним правом на перегляд судового рішення ОСОБА_2 скористалась, що підтверджується постановами Вінницького апеляційного суду від 23.04.2019 року та Верховного Суду від 09.02.2021 року у даній справі.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що як підтвердила в судовому засіданні представник заявника, що обставини на які зроблено посилання у вказаній заяві, були відомі заявнику до ухвалення судового рішення, про перегляд якого подано заяву.

Отже, підстави для перегляду рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року у даній справі за нововиявленими обставинами відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду у порядку його перегляду.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до іншого тлумачення норм права, ніж здійснене судом та до переоцінки доказів, на правильність висновків суду першої інстанції викладених у рішенні, яке залишено без змін згідно постанов Вінницького апеляційного суду від 23.04.2019 та Верховного Суду від 09.02.2021 року, не впливають та їх не спростовують, у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції не порушені норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Семенчук Оксаною Антонівною залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: В. В. Оніщук

Судді: С. К. Медвецький

В. П. Рибчинський