ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року                                                                     Справа №902/168/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. ,  суддя Тимошенко О.М.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.04.2021 р. у справі №902/168/21 (суддя Тварковський А.А., повний текст рішення складено 19.04.2021 р.)

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до: Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба"

про стягнення  3 947,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.04.2021 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 947,16 грн. основного боргу за надані послуги з теплопостачання та 2 270 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати в сумі 5405,00 грн, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, а саме: судовий збір в розмірі 3405,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи наявний поштовий конверт з номером поштового відправлення №2101803191016, яким було направлено на адресу відповідача ухвалу від 25.03.2021р., якою повідомлялось відповідача про призначене судове засідання у справі на 13.04.2021р., а на а/с 31 наявна роздруківка із офіційного сайту ПАТ Укрпошта про рух поштового відправлення під №2101803191016 - той самий номер відправлення, що й на поштовому конверті, яким відправлялась ухвала суду від 25.03.2021р., на який суд посилається у рішенні суду, як на доказ вручення даного поштового відправлення відповідачу.

Із даної роздруківки (відстеження шляху поштового відправлення) вбачається, що поштове відправлення №2101803191016 прийнято 31.03.2021р. у відділенні зв`язку, яке територіально обслуговує адресу, де знаходиться суд першої інстанції (21018).

02.04.2021р. вказане поштове відправлення надійшло до поштового відділення, яке територіально обслуговує адресу, де знаходиться відповідач (21030), однак в той же самий день, з невідомих нам причин, це відправлення було перенаправлено в зворотному напрямку-до поштового відділення 21018 із зазначенням причини перенаправления - за місцем обслуговування.

Як наслідок - у матеріалах справи знаходиться поштовий конверт (а/с 30), яким відправлялась дана ухвала відповідачу та повернулась на адресу суду.

З метою з`ясування причини перенаправления даного поштового відправлення на інше поштове відділення, адвокатом відповідача Гордійчук А.М. було направлено адвокатський запит до Вінницької дирекції Укрпошти (вх.№844 від 28.04.21р.) та 06.05.2021р. отримано відповідь про те, що поштове відправлення №2101803191016 02.04.2021р. надійшло до поштового відділення 21030 та в той же день помилково було повернуто працівником ВПЗ 21030 відправнику - Господарському суду Вінницької області, де 06.04.2021р. відправлення вручено представнику Господарського суду Вінницької області - уповноваженій особі Степановы Л.П.

Апелянт вважає, що неотримання ним ухвали Господарського суду Вінницької області від 25.03.2021р. відбулось через незалежні від відповідача причини та не по причині неналежних дій відповідача щодо отримання поштового відправлення - не через закінчення терміну зберігання, а внаслідок того, що вказане поштове відправлення було перенаправлено до іншого поштового відділення в день його надходження.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки результатам відстеження поштового пересилання, яке чітко вказує на те, що не відповідачем, а саме представником суду було отримано вказане поштове відправлення, і не по причині закінчення терміну зберігання, а через помилку працівників поштового відділення №30 м. Вінниця.

А отже, суд першої інстанції розглянув справу у відсутність відповідача, який не був повідомлений про дату та час розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права, та у відповідності до ч.3 статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Також апелянт посилається на відсутність будь-якої заборгованості перед позивачем, оскільки відповідно до акту звірки взаємних розрахунків з контрагентом КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго", станом на грудень 2015 заборгованість МКП "АДС" перед КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" складає 0,00 грн, в той час, коли заборгованість КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" перед "МКП "АДС" складає 4077,37грн.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції надано не належну оцінку доказам позивача на предмет наявності боргу у відповідача, а саме дублікатам актів та журналу нарахувань, оскільки такі докази не вказують на беззаперечну наявність у відповідача заборгованості.

А отже, судом першої інстанції при розгляді справи, не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що через його відсутність при розгляді справи в суді першої інстанції, він не мав можливості заявити про пропущення позивачем строку позовної давності щодо будь-яких зобов`язань відповідача, що могли виникнути в 2011 році, а тому відповідач додає таку заяву до апеляційної скарги.

В обґрунтування заяви про застосування строку позовної давності апелянт посилається на те, що вимогу про стягнення заборгованості з договором №906 від 01.10.2010 позивачем заявлено в 2021 році, тобто після закінчення строку позовної давності, який сплив у 2014 році, а в матеріалах справи відсутні докази переривання позовної давності та клопотання про поновлення такого строку.

А тому, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості  слід відмовити, у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Також апелянтом подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в обґрунтування зазначеного клопотання зазначає, що він не приймав участі в судовому засіданні, в якому проголошувалось оскаржуване рішення, повний текст рішення складено 19.04.2021 р., вказане рішення отримано відповідачем засобами поштового зв`язку 22.04.2021 р., що підтверджується роздруківкою із сайту "Укрпошта".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 поновлено Міському комунальному підприємству "Аварійно-диспетчерська служба" строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" на рішення господарського суду Вінницької області від 13.04.2021р. у справі №902/168/21, зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 13.04.2021р. у справі №902/168/21, запропоновано позивачу надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання скаржнику в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Апелянт наголошує на порушенні своїх прав з огляду на неналежне повідомлення його про час та дату розгляду справи, в зв`язку з чим він не зміг скористатися своїм правом на захист прав та інтересів.

Частиною 2 статті 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За умовами частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 42 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Колегія суддів зазначає, що під час перебування справи у провадженні місцевого суду, суд повинен забезпечувати дотримання балансу між процесуальними правами сторін щодо права бути обізнаним про судову справу та своєчасним розглядом справи і вживати всіх можливих заходів для розгляду справи з дотриманням розумних строків.

Розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.  Суд повідомляє учасників справи  про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Як свідчать матеріали справи, 25.02.2021 Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" подано позов до Міського комунального підприємства "Аврійно-диспетчерська служба" про стягнення  3 947,16 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №906 від 01.10.2010 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено до стягнення з Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" 3947,16 грн за надані послуги з теплопостачання.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/168/21 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.03.2021. Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

За результатами проведеного судового засідання 25.03.2021 за участю представника позивача суд першої інстанції у протокольній формі ухвалив відкласти розгляд справи до 13.04.2021, враховуючи відсутність доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

На визначену дату та час у судове засідання учасники справи не з`явилися. Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений під розписку від 25.03.2021, яка міститься у матеріалах справи.

Окрім того, 13.04.2021 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

Приймаючи 25.03.2021 рішення про розгляд справи за відсутністю представника відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами відстеження поштового пересилання на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта", направлену відповідачу ухвалу суду від 25.03.2021 вручено останньому 05.04.2021.

Суд першої інстанції виходив з того, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

А тому, суд першої інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, вважаючи повідомлення останнього судом належним чином.

Юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що було здійснено судом першої інстанції. Натомість, ураховуючи приписи пункту 12  (розділ ІІ)  Інструкції  з діловодства в місцевих та апеляційних судах України від 20.08.2019 №814, повідомлення про вручення поштового відправлення адресатові після повернення до суду долучаються до матеріалів судової справи. До Автоматизованої системи діловодства суду вносяться відомості про факт вручення (не вручення) документів адресатові та дату повернення до суду повідомлення.    

З поштового конверта з номером поштового відправлення №2101803191016, яким було направлено на адресу відповідача ухвалу від 25.03.2021р., та роздруківки із офіційного сайту АТ "Укрпошта" про рух поштового відправлення під №2101803191016 вбачається, що поштове відправлення №2101803191016 прийнято 31.03.2021р. у відділенні зв`язку, яке територіально обслуговує адресу, де знаходиться суд першої інстанції (21018), 02.04.2021р.

Вказане поштове відправлення надійшло до поштового відділення, яке територіально обслуговує адресу, де знаходиться відповідач (21030).

Однак, в той же самий день, з невідомих нам причин, це відправлення було перенаправлено в зворотному напрямку до поштового відділення 21018 із зазначенням причини перенаправления - за місцем обслуговування.

З вище викладеного вбачається, що поштовий конверт, яким відправлялася ухвала Господарського суду від 25.03.2021 на адресу відповідача відповідачу та повернулася на адресу суду.

Як вбачається із відповіді Вінницької дирекції Укрпошти від 06.05.2021р. №01-20-522, поштове відправлення №2101803191016 02.04.2021р. надійшло до поштового відділення 21030 та в той же день помилково було повернуто працівником ВПЗ 21030 відправнику - Господарському суду Вінницької області, де 06.04.2021р. відправлення вручено представнику Господарського суду Вінницької області - уповноваженій особі Степановій Л.П.

З вище викладеного вбачається, що неотримання відповідачем ухвали від 25.03.2021р. відбулось внаслідок того, що вказане поштове відправлення було перенаправлено до іншого поштового відділення працівники якого не повідомляючи відповідача про необхідність отримання поштового відправлення.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що в довідці на поштовому конверті в якій не зазначено жодних причин повернення поштового відправлення (адресат відсутній за вказаною адресою, адресат відмовився від отримання, за закінченням терміну зберігання, тощо), а також результатам відстеження поштового пересилання які вказують на те, що поштове відправлення №2101803191016 не було вручено відповідачу та було повернуто АТ "Укрпошта" відправнику - Господарському суду Вінницької області без зазначення причин його повернення.

Таким чином, за відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного та завчасного повідомлення відповідача  про судове засідання 13.04.2021 суд першої інстанції мав вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі й відклавши, за необхідності, розгляд справи (пункт 1 частини другої  статті 202 ГПК України).

Господарський суд, здійснивши розгляд справи без участі відповідача за відсутності інформації про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, не звернув уваги на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним; це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що питання з`ясування належного повідомлення учасника справи, є обов`язком суду, який повинен з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами. Особа вважається належним чином повідомленою, коли суд "мав інформацію про отримання адресатом" процесуального документу.

У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення ЄСПЛ "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 № 54111/07).

У цьому контексті суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 08.11.2018 у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. На національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами    та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (рішення ЄСПЛ у справі "Заводнік проти Словенії" (Zavodnik v. Slovenia) від 21.05.2015 № 53723/13).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими аргументи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема приписів статті 120 ГПК України, оскільки суд розглянув справу за відсутності учасника справи, а саме відповідача без належного повідомлення останнього про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача без належного його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, а також те, що відповідач був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо предмету спору та докази в обґрунтування своїх заперечень, колегією суддів приймаються до уваги докази які долучені відповідачем до апеляційної скарги, а саме адвокатський запит від 28.04.2021 №04/21, відповідь АТ "Укрпошта", Акт звірки взаєморозрахунків за 2015 рік від 31.12.2015, заява про застосування строків позовної давності.

Як свідчать матеріали справи 01.10.2010 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник, позивач) та Міським комунальним підприємством "Аварійно-диспетчерська служба" (Споживач, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №906 (Договір). За даним Договором Постачальник бере на себе зобов`язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та за параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.4. Договору остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011. В частині розрахунків - до їх повного проведення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.1., 10.4. Договору).

Позивачем на виконання умов Договору оформлено акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період з лютого по квітень 2011 року на загальну суму 3947,7 грн (а.с. 14-16, том 1).

Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що відповідач повного погашення спожитої теплової енергії не здійснив, внаслідок чого станом на лютий 2021 року заборгував за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді в загальній сумі 3 947,16 грн відповідно до виписки з журналу нарахувань і оплати за період жовтня 2010 року - лютого 2021 по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

За своєю правовою природою він є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу з елементами договору про надання послуг (змішаний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За умовами ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватися вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи містять ряд актів здачі-прийняття виконаних робіт в дублікаті, що не містять підпису зі сторони відповідача.

Судом першої інстанції взято до уваги, що за умовами пунктів 6.5., 6.6. Договору передбачено, що по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому Договору.

У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

А тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленої теплової енергії і основний борг на дату прийняття рішення становить 3947,16 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків з контрагентом КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" вбачається, що станом на 31.12.2015 року заборгованість МКП "АДС" перед КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" складає 0,00 грн, в той час, коли заборгованість КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго” перед "МКП "АДС" складає 4077,37 грн.

Вказаний акт підписаний представниками МКП "АДС" та КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" при проведенні чергової інвентаризації звіряння розрахунків без жодних зауважень.

Доказів, які спростовують відсутність заборгованості у відповідача станом на 13.12.2015 позивачем не надано.

З вище викладеного вбачається, що на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня.

Разом з тим, заперечуючи проти заявлених вимог відповідач подав до Північно-західного апеляційного господарського суду заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно з ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності, слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження по захисту цього права.

Порівняльний аналіз термінів “довідався” та “міг довідатися”, що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4  ст. 267 ЦК України).

Так у випадку, коли господарський суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, при цьому стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Колегією суддів встановлено, що у даній справі між позивачем та відповідачем виникли відносини з Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №906 від 01.10.2010.           

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором за період з лютого по квітень 2011 року на загальну суму 3 947,7 грн (а.с. 14-16, том 1).

Враховуючи, що на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача за захистом якого він звернувся до господарського суду, не порушено, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Вінницької області від 13.04.2021 р. у справі №902/168/21 слід скасувати у зв`язку із порушення норм матеріального права, і прийняти нове  судове рішення про відмову у задоволенні позову Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" про стягнення  3 947,16 грн.

Розглянувши клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України      витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8      статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4      статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України  суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем долучено матеріалів справи належним чином завірену копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги №001/21 від 04.01.2021 укладений між відповідачем та адвокатським бюро "Алли Гордійчук".

Відповідно до умов Договору відповідач доручає, а адвокатське бюро "Алли Гордійчук" приймає на себе зобов`язання оплатити належно виконані послуги.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору адвокатське бюро "Алли Гордійчук" представляє інтереси відповідача в судах усіх інстанцій.

Колегією суддів враховано наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі послуг від 29.04.2021 відповідно до якого адвокатським бюро "Алли Гордійчук" надано Міському комунальному підприємству "Аварійно-диспетчерська служба" правові послуги з розгляду справи №902/168/21 у апеляційному провадженні у розмірі 2 000,00 грн. підписано сторонами без заперечень та зауважень.

Згідно платіжного доручення №6097 від 30.04.2021 Міським комунальним підприємством "Аварійно-диспетчерська служба" сплачено на рахунок адвокатського бюро "Алли Гордійчук" 2 000 грн.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"            договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті  126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України    розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі послуг підтверджується обсяг наданих послуг на професійну правничу допомогу, зміст послуг та виконаних робіт та їх вартість.

Вказане узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Міським комунальним підприємством "Аварійно-диспетчерська служба" доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 2 000 грн.                     Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

А тому, клопотання відповідача - Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Згідно платіжного доручення №6098 від 30.04.2021 апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 3 405 грн.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги у зв`язку з її задоволенням покладається на позивача.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.04.2021 р. у справі №902/168/21 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 13.04.2021 р. у справі №902/168/21  скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення:

В задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021 м.Вінниця, вул 600-річчя, 13, ідентифікаційний код 33126849) на користь Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" (21030, м.Вінниця, вул. А. Первозванного, 17 код 13328305) 3 405 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021 м.Вінниця, вул 600-річчя, 13, ідентифікаційний код 33126849) на користь Міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" (21030, м.Вінниця, вул. А. Первозванного, 17 код 13328305) 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Доручити Господарському суду Вінницької області видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №902/168/21 повернути до Господарського суду  Вінницької області.

Повний текст постанови складений "23" липня 2021 р.

Головуючий  суддя                                                                      Демидюк О.О.

Суддя                                                                                              Павлюк І.Ю.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.