Номер провадження: 11-кп/813/1691/21

Номер справи місцевого суду: 522/13129/15-к

Головуючий у першій інстанції Попревич В.М.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя Артеменко І.А.,

судді:        Кравець Ю.І., Журавльов О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Гасанової Л.Я.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Потопальського С.М., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року, якою був продовжений строк тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, у кримінальному провадженні №12015160500002297 від 27.03.2015 року,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено строк на 60 (шістдесят) днів тобто до 29 серпня 2021 року.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, може переховуватися від суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім цього, суд першої інстанції вказав, що , обвинувачений в порушення вимог чинного законодавства, при зміні місця проживання не зареєстрував своє місце проживання. Крім того, ОСОБА_1 будучи неодноразово судимим за умисні злочини, без постійного джерела доходів, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу захисник Потопальський С.М., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, містить істотні порушення кримінального процесуального закону, та посилається на такі обставини:

- в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які докази спроб ОСОБА_1 ухилитись від суду, переховуватись від органів слідства та суду , реальних можливостей та бажання вчиняти такі дії;

- ризики, на які посилається суд в оскаржуваному рішенні відсутні;

- судом взагалі не розглянуті можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу;

- судом не взято до уваги дані про особу обвинуваченого, зокрема того, що він має постійне місце проживання та не має жодних інших повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень.

Посилаючись на викладене, захисник просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Позиції учасників судового розгляду.

Учасники справи, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги, у судове засідання, призначене на 14.07.2021 року, не з`явились, причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення судового засідання до апеляційного суду не подавали.

Відповідно до положення ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Мотиви апеляційного суду.

Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, його висновки про необхідність відносно ОСОБА_1 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

Щодо висновку суду першої інстанції про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину, апеляційний суд звертає увагу на таке.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою

Слідчий суддя, а також апеляційний суд, незалежні у своїй діяльності, суб`єктивно оцінюють наявність достатніх умов та обґрунтованих належних доказів, що особа ймовірно могла вчинити інкримінований їй злочин.

Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 злочину, який є особливо тяжким, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним (позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки, виходячи з вищевикладеного, є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Водночас, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не прийнято, існує ризик того, що останній може незаконно впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Що стосується доводів захисника відносно не розгляду судом першої інстанції можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд звертає увагу на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання її винним у вчиненні кримінальному правопорушенні, яке йому інкримінуються, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого діяння те, що обвинувачений в порушення вимог чинного законодавства, при зміні місця проживання не зареєстрував своє місце проживання, те, що ОСОБА_1 є неодноразово судимим та не працевлаштований, а тому не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Посилання ж апеляційної скарги неврахування судом першої інстанції наявних у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, а саме того, що підозрюваний має постійне місце проживання та не має жодних інших повідомлень про підозру, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

На думку апеляційного суду, наявність постійного місця проживання та відсутність судимості не є настільки міцними та впливовими на поведінку обвинуваченого щоб гарантовано забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_1 , у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу, слідчому судді, як і апеляційному суду надано не було.

Посилання апелянта на недоведеність спроб ОСОБА_1 ухилитись від суду, переховуватись від органів слідства та суду не свідчить реальних можливостей та бажання вчиняти такі дії апеляційний суд також до уваги не приймає з огляду на встановлені вище, передбачені ст. 177 КПК України, ризики.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за наявності ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, неможливим є застосування жодного із більш м`яких запобіжних заходів забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, тому застосування тримання під вартою, на даному етапі є виправданим.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи вищевикладені обставин в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді – без змін.

Керуючись статями 331, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника Потопальського С.М., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року, якою був продовжений строк тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, у кримінальному провадженні №12015160500002297 від 27.03.2015 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

І.А. Артеменко                        Ю.І. Кравець                                О.Г. Журавльов