печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12235/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. за участю секретаря судових засідань Зінченко М.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , третьої особи: ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дульської Тетяни Володимирівни, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним та скасування запису про прав власності,

установив:

17.03.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, з урахуванням заяви від 19.01.2021 р. просить визнати недійсним договір № 82-інв12 (нф) про інвестування будівництва від 02.10.2012 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» та ОСОБА_4 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50510019 від 27.12.2019 р. 12:18:40, приватний нотаріус Дульська Тетяна Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2000630880000); скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50511880 від 27.12.2019 12:57:10, приватний нотаріус Дульська Тетяна Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2000711480000). Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що є власником майнових прав за інвестиційним договором на будівництво машиномісця (гаража) № 2-47 по АДРЕСА_1 та є власником майнових прав за інвестиційним договором на будівництво машиномісця (гаража) № 2-48 по АДРЕСА_1 , натомість, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що на підставі записів про право власності №№ 34910322, 34908567 його машиномісця (гаражі) № 2-47, 2-48 було зареєстровано за ОСОБА_4 , і у реєстрі зазначено, що підставою виникнення права власності став договір № 84-ін12 (нф) про інвестування будівництва від 02.10.2012 р., укладений із Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс».

Ухвалою суду від 24.03.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

14.07.2020 р. від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.07.2020 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.01.2021 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 01.03.2021 р. закрито підготовче провадження у справі.

Відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем Приватним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» відзив на позовну заяву не подано.

Відповідачем приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дульською Т.В.

Третьою особою: ОСОБА_3 подано пояснення щодо позову.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_5 , третю особу: ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини справи, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.

Надані суду документи свідчать про те, що 02.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (виконавець) та ОСОБА_6 (інвестор) укладено договір № 84-інв12 (нф) про інвестування будівництва, за умовами якого інвестор зобов`язується здійснити інвестування будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями та підземних гаражем (місцем для паркування машин) на земельній ділянці, що розташована на розі АДРЕСА_2 , та прийняти у власність майнові права на об`єкт інвестування, виконавець зобов`язується здійснити капітальне будівництво будинку своїми силами або залученими силами за власні або залучені кошти, передати майнові права на об`єкт інвестування, визначеного пунктом 1.2 договору, за умови виконання інвестором інвестиційних зобов`язань за даним договором у повному обсязі (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2 договору об`єктом інвестування за цим договором є машиномісця загальною площею 39 кв.м; згідно пункту 2.1 договору загальна вартістю об`єкту інвестування складає 124 800,00 грн, в тому числі ПДВ - 20 800,00 грн. Наявна в матеріалах справи довідка Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»№ 1887 від 05.06.2018 р. свідчить, що відповідно до умов договору № 84-інв12 (нф) про інвестування будівництва від 02.10.2012 р. (зі змінами і доповненнями), укладеного із Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс», ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повністю виконав умови даного договору, сплатив вартість об`єкту інвестування в сумі 124 800,00 грн, в тому числі ПДВ - 20 800,00 грн, що відповідає повній вартості об`єкту інвестування, а саме: машиномісця АДРЕСА_3 , та машиномісця АДРЕСА_4 , розташованого в підземному гаражі (підвалі), рівень - 2, будинку по АДРЕСА_1 .

28.12.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дульською Т.В. зареєстровано право власності на машиномісце № НОМЕР_2 , розташованого в будинку по АДРЕСА_1 , та машиномісце № НОМЕР_3 , розташованого в будинку по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дульська Т.В., викладаючи заперечення проти позову ОСОБА_1 , звернула увагу суду, що вчинені нею реєстраційні дії законні, здійсненні на підставі наданих належним заявником ( ОСОБА_4 ) всіх необхідних документів, сумнівів у законності правочину, що підлягає реєстрації (договір № 84-інв12 (нф) про інвестування будівництва від 02.10.2012 р.) у неї не виникало. При вчиненні реєстраційних дій нею, як державним реєстратором, виконано всі передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заходи, серед яких: встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; проведено перевірку документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав; відкрито розділи в Державному реєстрі прав, внесено до розділу відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; присвоєно за допомогою реєстру реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна; виготовлено електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщено їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав; проведено формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв. Державна реєстрація прав проводилась в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем та наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав ля зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу в Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатами розгляду заяви. У випадку з даними реєстраційними діями в інтересах ОСОБА_4 підстав для відмови у державній реєстрації прав (стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), її зупинення чи зупинення розгляду заяви про державну реєстрації (стаття 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») не було. Звернула увагу суду, що згідно частини п`ятої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. Зважаючи на зазначені обставини, нею було прийнято документи від заявника ОСОБА_4 для державної реєстрації права власності, встановлено його особу за паспортом громадянина України та проведено процедуру реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: машиномісць №№ 2-47, 2-48 у підземному гаражі, рівень - 2, будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність», який діяв на час укладення договору про інвестування будівництва, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, в тому числі, кошти; суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути юридичні особи України; інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України. Основним правовим документів, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківській та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб). Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду за захистом своїх прав, просить визнати укладений договір недійсними.

Так, згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже в силу наведених норм процесуального права суд захищає виключно порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси особи.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). Оспорюваний правочин Цивільний кодекс України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочину є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, в силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Отже при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статтей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не тільки наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного право, якщо воно мало місце.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду за захистом своїх прав, просить визнати договір про інвестування будівництва недійсним, свої вимоги обґрунтовує частиною першою статті 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частиною першою статтею 215 ЦК України, і стверджує, що укладена угода суперечить Закону України «Про інвестиційну діяльність», оскільки він виконав свої зобов`язання за інвестиційними договорами №№ 2п від 20.10.2006 р., 3п від 20.10.2006 р., укладеними із Товариством з обмеженою відповідальність «Центроінвестбуд-2000», Акціонерним комерційним банком «Київ», забудовник Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» втратив право розпоряджатися машиномісцями, а тому не міг буди укладений оспорений договір.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог про визнання договорів недійсними і застосування наслідків їх недійсності ОСОБА_1 надано суду в якості письмових доказів копії: договору № 3-20006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин), укладений 07.09.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрінвестбуд-2000», додаткові угоди №№ 1, 2, 3 до нього, відповідно, від 20.03.2009 р., 28.02.2011 р., 10.10.2012 р., акт прийому-передачі від 11.10.2012 р., Сертифікат серії КВ № 16412053310 від 06.04.2012 р., розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 34 від 24.02.2013 р., інвестиційний договір № 2п від 20.10.2006 р., додаткові угоди №№ 1, 2, 3 до нього, відповідно, від 28.05.2009 р., 02.06.2006 р., 15.04.2013 р., довідку від 27.12.2006 р., квитанції від 20.10.2006 р., 26.12.2006 р., платіжне доручення від 17.04.2013 р., довідку від 15.04.2013 р., акт прийому-передачі від 15.04.2013 р., технічний паспорт, виготовлений станом на 10.05.2012 р., інвестиційний договір № 3п від 20.10.2006 р., додаткові угоди до нього №№ 1, 2, 3, відповідно, від 28.05.2009 р., 02.06.2006 р., 15.04.2013 р., договір № 3-п-В/МП від 09.09.2009 р., довідку від 27.12.2006 р., квитанції від 20.10.2006 р., 26.12.2006 р., платіжне доручення від 17.04.2013 р., довідку від 17.04.2013 р., акт прийому-передачі від 17.04.2013 р., технічний паспорт, виготовлений станом на 10.05.2012 р.

І надані позивачем документи свідчать про те, що 07.09.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (інвестор) укладено договір № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування машин), за умовами якого інвестор зобов`язується здійснити інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування машин), що розташоване на АДРЕСА_2 , виконавець зобов`язується здійснити капітальне будівництво паркінгів своїми або залученими силами за власні або залучені кошти і надати інвестору всі необхідні документи для оформлення у власність об`єкту інвестування за умови виконання інвестором інвестиційних зобов`язань за договором у повному обсязі (пункт 1.2 договору).

20.10.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (товариство), Акціонерним комерційним банком «Київ» (повірений) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено інвестиційний договір № 2п, за умовами якого інвестор за рахунок власних та/або залучених грошових коштів здійснює інвестування будівництва місця для паркування автомашини, що будується на розі АДРЕСА_2 , з метою отримання права власності на об`єкт після введення будинку в експлуатацію (пункт 1.1 договору); характеристики об`єкта інвестування визначені пунктом 1.4 договору: країна - Україна, місто - АДРЕСА_2 , № місця для паркування автомашини 2, рівень 3.300, загальна площа - 18,90 кв.м; запланована дата введення об`єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2009 р., термін заселення - ІІІ квартал 2009 р., загальна вартість об`єкта на момент укладення договору становить 153 090,00 грн (пункт 2.2 договору).

28.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору № 2п від 20.10.2006 р., за умовами якої сторони виключили з договору пункти 1.3, 3.3, інші виклали в наступній редакції: інвестор здійснює інвестування об`єкту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства (пункт 2.4 договору); у випадку, якщо загальна площа об`єкту згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації, буде менша, ніж загальна площа згідно даного договору, то ця різниця виплачується товариством інвестору за ціною вимірної одиниці загальної площі об`єкта, встановленої пунктом 2.1 цього договору, протягом двадцяти календарних днів з моменту проведення технічної інвентаризації об`єкта (пункт 2.5 договору); у випадку, якщо загальна площа об`єкта згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації, буде перевищувати загальну площу згідно даного договору, то ця різниця виплачується інвестором товариству за ціною вимірної одиниці загальної площі об`єкта, встановленої пунктом 2.1 цього договору протягом двадцяти календарних днів з моменту проведення технічної інвентаризації об`єкта (пункт 2.6 договору); у разі оформлення зміни об`єкту сплатити товариству винагороду у розмірі 1% від загальної вартості об`єкта (підпункт 3.1.3 договору); у випадку розірвання даного договору за власною ініціативою сплатити товариству штраф у розмірі 5% від загальної вартості об`єкту. У випадку розірвання інвестором даного договору за власною ініціативою по причині невиконання товариством взятих на себе зобов`язань за цим договором штрафні санкції інвестором не сплачуються (підпункт 3.1.4 договору); у разі відступлення інвестором майнових прав на об`єкт за даним договором на користь третіх осіб сплатити товариству винагороду у розмірі 5% від загальної вартості об`єкта (підпункт 3.1.5 договору); у випадку дострокового розірвання даного договору повернути інвестору фактично проінвестовані ним кошти на момент розірвання даного договору протягом 90 календарних днів з моменту розірвання (підпункт 3.2.9 договору); при інвестуванні 100 % загальної площі об`єкта отримати від товариства «Довідку про інвестування інвестором 100% загальної площі об`єкта» (підпункт 4.1.1 договору); у випадку, якщо інвестор порушить строки оплати згідно з підпунктом 2.4.2 та/або пункту 2.6 даного договору більше ніж на п`ять робочих днів, товариство має право розірвати даний договір в односторонньому порядку та стягнути з інвестора на свою користь штраф в розмірі 5% від загальної вартості об`єкта (пункт 5.6 договору).

02.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено додаткову угоду № 2 до інвестиційного договору № 2п від 20.10.2006 р., за умовами якої пункти 4.4, 2.2 викладені в наступній редакції: характеристика об`єкта інвестування: країна - Україна, місто - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , № місця для паркування автомашини 2-47 (в осях 11-12, И-К), рівень 3,15, загальна площа - 18,90 кв.м; запланована дата введення об`єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2010 р., термін заселення - ІІІ квартал 2010 р. (пункт 1.4 договору); загальна вартість об`єкту на момент укладення цієї додаткової угоди становить 153 090,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 25 515,00 грн (пункт 2.2 договору).

15.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено додаткову угоду № 3 до інвестиційного договору № 2п від 20.10.2006 р., за умовами якої пункти 1.4, 2.2 викладені в наступній редакції: характеристика об`єкта інвестування: АДРЕСА_1 , № місця для паркування автомашини 2-47, рівень 2, загальна площа - 19,50 кв.м (пункт 1.4 договору); загальна вартість об`єкту на момент укладення цієї додаткової угоди становить 157 938,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 808,00 грн (пункт 2.2 договору).

10.05.20212 р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна виготовлено технічний паспорт на машиномісце АДРЕСА_5 , відповідно до якого загальна площа паркомісця становить 19,50 кв.м.

20.10.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (товариство), Акціонерним комерційним банком «Київ» (повірений) та ОСОБА_7 (інвестор) укладено інвестиційний договір № 3п, за умовами якого інвестор за рахунок власних та/або залучених грошових коштів здійснює інвестування будівництва місця для паркування автомашини, що будується на розі АДРЕСА_2 , з метою отримання права власності на об`єкт після введення будинку в експлуатацію (пунктом 1.1 договору); характеристика об`єкта інвестування визначені пунктом 1.4 договору: країна - Україна, місто - АДРЕСА_2 , № місця для паркування автомашини 2, рівень 3.300, загальна площа - 18,90 кв.м; запланована дата введення об`єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2009 р., термін заселення - ІІІ квартал 2009 р., загальна вартість об`єкта на момент укладення договору становить 153 090,00 грн (пункт 2.2 договору).

28.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_7 (інвестор) укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору № 3п від 20.10.2006 р., за умовами якої виключили з договору пункти 1.3, 3.3, інші виклали в наступній редакції: інвестор здійснює інвестування об`єкту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства (пункт 2.4 договору); у випадку, якщо загальна площа об`єкту згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації, буде менша, ніж загальна площа згідно даного договору, то ця різниця виплачується товариством інвестору за ціною вимірної одиниці загальної площі об`єкта, встановленої пунктом 2.1 цього договору, протягом двадцяти календарних днів з моменту проведення технічної інвентаризації об`єкта (пункт 2.5 договору); у випадку, якщо загальна площа об`єкті згідно технічного паспорту, виданого Бюро технічної інвентаризації, буде перевищувати загальну площу згідно даного договору, то ця різниця виплачується інвестором товариству за ціною вимірної одиниці загальної площі об`єкта, встановленої пунктом 2.1 цього договору, протягом двадцяти календарних днів з моменту проведення технічної інвентаризації об`єкта (пункт 2.6 договору); у разі оформлення зміни об`єкту сплатити товариству винагороду у розмірі 1% від загальної вартості об`єкта (підпункт 3.1.3 договору); у випадку розірвання даного договору за власною ініціативою сплатити товариству штраф у розмірі 5% від загальної вартості об`єкту. У випадку розірвання інвестором даного договору за власною ініціативою по причині невиконання товариством взятих на себе зобов`язань за цим договором, штрафні санкції інвестором не сплачуються (підпункт 3.1.4 договору); у разі відступлення інвестором майнових прав на об`єкт за даним договором на користь третіх осіб сплатити товариству винагороду у розмірі 5% від загальної вартості об`єкта (підпункт 3.1.5 договору); у випадку дострокового розірвання даного договору повернути інвестору фактично проінвестовані ним кошти на момент розірвання даного договору протягом 90 календарних днів з моменту розірвання (підпункт 3.2.9 договору); при інвестуванні 100 % загальної площі об`єкта отримати від товариства «Довідку про інвестування інвестором 100% загальної площі об`єкта» (підпункт 4.1.1 договору); у випадку, якщо інвестор порушить строки оплати згідно з підпунктом 2.4.2 та/або пункту 2.6 даного договору більше ніж за п`ять робочих днів, товариство має право розірвати даний договір в односторонньому порядку та стягнути з інвестора на свою користь штраф в розмірі 5% від загальної вартості об`єкта (пункт 5.6 договору).

02.06.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_7 (інвестор) укладено додаткову угоду № 2 до інвестиційного договору № 3п від 20.10.2006 р., за умовами якої пункти 1.4, 2.2 викладені в наступній редакції: характеристика об`єкта інвестування: країна - Україна, місто - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , № місця для паркування автомашини 2-48 (в осях 11-12, И-К), рівень 3,15, загальна площа - 18,90 кв.м; запланована дата введення об`єкта в експлуатацію - ІІ квартал 2010 р., термін заселення - ІІІ квартал 2010 р. (пункт 1.4 договору); загальна вартість об`єкту на момент укладення цієї додаткової угоди становить 153 090,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 25 515,00 грн (пункт 2.2 договору).

09.09.2009 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір № 3-пВ/МП, яким ОСОБА_8 було відступлено право вимоги за інвестиційним договором № 3п від 20.10.2006 р.

15.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центроінвестбуд-2000» (товариство) та ОСОБА_1 (інвестор) укладено додаткову угоду № 3 до інвестиційного договору № 3п від 20.10.2006 р., за умовами якої пункти 1.4, 2.2 викладені в наступній редакції: характеристика об`єкта інвестування: АДРЕСА_1 , № місця для паркування автомашини 2-48, рівень 2, загальна площа - 19,50 кв.м (пункт 1.4 договору); загальна вартість об`єкту на момент укладення цієї додаткової угоди становить 157 938,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 808,00 грн (пункт 2.2 договору).

10.05.20212 р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна виготовлено технічний паспорт на машиномісце АДРЕСА_6 , відповідно до якого загальна площа паркомісця становить 19,50 кв.м.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 5 Постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» дав судам такі роз`яснення: відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можу бути заявлена як однією зі сторін правочину, та й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 р. у справі № 6-605цс16 зазначив, що «..з огляду на зазначені приписи, правила статтей 15, 16 ЦК України, а також статтей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав».

Втім, незалежно від того чи є позивач стороною оспорюваного правочину, чи заінтересованою особою в розумінні частини третьої статті 215 ЦК України для задоволення позову він повинен довести не лише існування формального порушення при укладенні договору вимоги закону, але і порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі № 6-94цс13: «…Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнанні або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішили питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.».

Суд вбачає, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду за захистом своїх прав, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виконання пункту 2.6 інвестиційного договору № 2п, зокрема, в частині сплати різниці площ об`єкту інвестування суду не надав, оскільки, як слідує з технічного паспорту на машиномісце АДРЕСА_7 на АДРЕСА_1 , виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, загальна площа машиномісця складає 19,50 кв.м, отже його загальна площа збільшилася з 18,90 кв.м до 19,50 кв.м; технічну інвентаризацію машиномісця 2-47 проведено 10.05.2012 р., ОСОБА_1 з урахуванням вимог пункту 2.6 інвестиційного договору № 2п зобов`язаний був не пізніше ніж 30.05.2012 р. сплатити різницю площ об`єкту інвестування.

Суд також вбачає, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду за захистом своїх прав, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виконання пункту 2.6 інвестиційного договору № 3п, зокрема, в частині сплати різниці площ об`єкту інвестування суду також не надав, оскільки, як слідує з технічного паспорту на машиномісце АДРЕСА_4 на АДРЕСА_1 , виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, загальна площа машиномісця складає 19,50 кв.м, отже його загальна площа збільшилася з 18,90 кв.м до 19,50 кв.м; технічну інвентаризацію машиномісця 2-47 проведено 10.05.2012 р., ОСОБА_1 з урахуванням вимог пункту 2.6 інвестиційного договору № 2п зобов`язаний був не пізніше ніж 30.05.2012 р. сплатити різницю площ об`єкту інвестування. Між тим відповідно до пункту 5.6 інвестиційного договору №2п та пункту 5.6 інвестиційного договору № 3п із подальшими змінами та доповненнями Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрінвестбуд-2000» у випадку, якщо інвестор порушить строки оплати згідно з підпунктом 2.4.2 та/або пункту 2.6 договору більше ніж на п`ять робочих днів, має право розірвати укладений договір в односторонньому порядку та стягнути з інвестора на свою користь штраф в розмірі 5% від загальної вартості об`єкта.

Отже позивач ОСОБА_1 не довів порушення своїх прав або охоронюваних законом інтересів укладеним договору про інвестування будівництва; доводи ОСОБА_1 що договір про інвестування будівництва суперечить Закону України «Про інвестиційну діяльність», а тому має бути визнаний недійсним, не підтверджені належними доказами, тому суд, враховуючи, що позивачем не доведено не тільки існування формального порушення при укладенні договору про інвестування будівництва вимоги закону, а і порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів, відсутні підстави для визнання означеного договору недійсним.

При цьому ОСОБА_1 , стверджуючи, що він виконав свої зобов`язання за інвестиційними договорами №№ 2п від 20.10.2006 р., 3п від 20.10.2006 р., укладеними із Товариством з обмеженою відповідальність «Центроінвестбуд-2000», Акціонерним комерційним банком «Київ», тому, на його думку, забудовник Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» втратив право розпоряджатися машиномісцями, жодних вимог до Товариства з обмеженою відповідальність «Центроінвестбуд-2000» yt dbcedf', з особистих підстав вимоги висуває саме до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», отже позов заявлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а, оскільки позивач пов`язує недійсність договору із скасуванням рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і в цій частині.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення від 10.02.2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дульської Тетяни Володимирівни, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним та скасування запису про прав власності.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Відповідач:ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 83-А, ЄДРПОУ: 22890514).

Відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дульська Тетяна Володимирівна (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-А, офіс 216-А).

Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Повне рішення складено 26.07.2021 р.

Суддя Волкова С.Я.