Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2021 року справа № 542/1046/21

провадження № 2/542/441/21

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Нестеренко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

01.07.2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно. Після уточнення та доповнення позову, вимоги звернення до суду мотивувала тим, що їй в рахунок майнового паю КСП «Маяк» с. Малий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області відповідно до рішення загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв від 28.02.2006 року було виділено 2 бокси овочевого складу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Маяк» від 14.03.2009 року було виділено приміщення столової тракторної бригади, що розташоване на земельній ділянці площею 0,2000 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В даний час позивачу потрібний правовстановлюючий документ на вищезазначене нерухоме майно, що і змусило її звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05.07.2021 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала письмову заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву № 2297/02-18 від 23.07.2021 року про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Давши оцінку матеріалам справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовленого ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» станом на 30.06.2021 року, вбачається, що по АДРЕСА_1 знаходиться громадський будинок (їдальня) літ. «А-1» загальною площею 110,3 кв.м та господарська будівля, а саме погріб літ. «а1». Замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 , позивач по справі.

Як вбачається з протоколу № 6 загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв членів колишнього КСП «Маяк» від 28.02.2006 року ОСОБА_1 в рахунок її майнового паю було виділено 2 бокси овочевого складу (а.с. 9-17).

Згідно довідки Новосанжарської селищної ради Полтавської області № 02-28/156 від 06.04.2021 року 2/5 частини нежитлового приміщення (овочевий склад), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у користуванні ОСОБА_1 (а.с. 23).

З протоколу № 9 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП «Маяк» від 14.03.2009 року, протоколу зборів четвертої групи співвласників від 14.03.2009 року та акту прийому-передачі майна у власність громадянам, які мають право на майновий пай ПАФ «Маяк», від 20.03.2009 року ОСОБА_1 та групі співвласників в рахунок її майнового паю було виділено столову, розміщену на території тракторної бригади (а.с. 18-22).

Згідно довідки Новосанжарської селищної ради Полтавської області № 02-28/155 від 06.04.2021 року нежитлове приміщення (столова тракторної бригади), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у користуванні ОСОБА_1 (а.с. 24).

Позивач звернулася до державного реєстратора з метою державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно, на що отримала відмову в усному порядку. Державний реєстратор пояснив, що на свідоцтві про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) відсутня відмітка підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника такого підприємства та печаткою, що суперечить п.п. 1 п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127.

Між тим судом встановлено, що ПАФ «Маяк» ліквідовано, про що свідчить інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 25-27).

Згідно п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 553 від 23.08.2016 року), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Таким чином, оскільки ПАФ «Маяк» ліквідовано, позивач не спроможна виконати вимоги щодо відмітки підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою.

На момент укладання позивачами договору купівлі-продажу на майновий пай та отримання свідоцтв про право на спадщину від 29.12.2005 року діяв Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України № 62 від 14.03.2001 року.

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім?ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

У пункті 9 цього Порядку зазначалося, що виділення із складу пайового фонду майна натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством - правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Реформування аграрного сектору економіки на засадах приватної власності розпочалося після прийняття Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» № 1529/99 від 03.12.1999 року.

Зокрема ст. 1 зазначеного Указу Президента України встановлено здійснити заходи щодо реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями і створення на їх основі інших суб`єктів господарювання. Також передбачена передача окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» № 2114-ХІ до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Крім того, питання виділення майнового паю урегульовано частково і в Указі Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Можна зробити висновок, що майновий пай - це частка кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства у пайовому фонді майна членів колективного сільськогосподарського підприємства, виражена у грошовій формі та визначена у відсотках до розміру пайового фонду, розмір якої залежить від трудової участі в діяльності цього підприємства. Право на майновий пай посвідчується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

За змістом ст. 7 Закону № 2114-ХІІ об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Вищезгадані норми закону зазначені і у постанові ВП ВСУ від 26.06.2019 року у справі № 2-448/2008.

Фактично позивач ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно розробленого ФОП ОСОБА_2 кадастрового плану земельної ділянки, земельна ділянка площею 0,2000 га, що розміщена за вищезазначеною адресою, призначена для ведення особистого селянського господарства та знаходиться у користуванні позивача для обслуговування нежитлової будівлі, яка їй належить.

Згідно висновку про вартість земельної ділянки площею 0,2000 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 21.07.2021 року становить 13400 грн.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Вищезгадана норма не містить поняття про те, що в Україні існує колективна власність на землю. Однак державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 0026, зареєстрований за № 1 від 25.12.1995 року, не скасовано.

Згідно п.п. «г» п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок комунальної власності.

Вказана норма Закону свідчить також про те, що державний акт на право колективної власності на землю є формальним та не породжує правових наслідків.

Таким чином, перебування земельної ділянки у колективній власності та відсутність правового механізму повернення земельної ділянки до державної форми власності, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

У зв`язку з тим, що державний акт на право колективної власності не скасовано, позивач ОСОБА_1 не має можливості реалізувати своє право на власність.

Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до постанови ВСУ по справі № 6-253цс16 щодо прав на земельну ділянку при відчуженні об`єкта нерухомості від 13.04.2016 року, зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 0026, зареєстрований за № 1 від 25.12.1995 року, виданий КСП «Маяк» на землю загальною площею 2868,4 га.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Тож, згідно вищезазначеної норми законодавства, позивач ОСОБА_1 має право отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами права.

За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться, у тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, суд дійшов до переконання, що позивач правомірно набула вищевказане майно, а відповідач позов визнає повністю, тому є підстави задовольнити даний позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 321, 328, 331, 373, 377, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 189-200, 206, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 78, 120 ЗК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на громадський будинок (їдальню) літ. «А-1» загальною площею 110,3 кв.м, господарську будівлю, а саме погріб літ. «а1», та на земельну ділянку площею 0,2000 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Малий Кобелячок, Новосанжарський район, Полтавська область, 39333;

відповідач: Новосанжарська селищна рада Полтавської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 41, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Стрельченко