печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36999/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. за участю секретаря судових засідань Зінченко М.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, встановлення порядку користування квартирою та поділ спільного сумісного рухомого майна подружжя,

установив:

ОСОБА_1 у серпні 2020 р. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , просить припинити право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на Ѕ частину означеної квартири, визнати на відповідачем право власності на Ѕ частину цієї квартири; визначити порядок користування цією квартирою, виділивши йому у користування житлові кімнати площами 13,9 кв.м, 20,3 кв.м, санвузол площею 5,0 кв.м, балкон площею 1,1 кв.м, залишити у користуванні ОСОБА_4 житлові кімнати площами 23,7 кв.м, 14,0 кв.м, санвузол площею 2,5 кв.м; залишити у їх спільному користуванні кухню площею 12,7 кв.м, коридор площею 7,0 кв.м, кладову площею 0,9 кв.м, тамбур площею 1,4 кв.м; здійснити поділ спільного сумісного рухомого майна, виділивши йому в натурі та визнати його право власності на майно, яке знаходиться у кімнаті площею 13,9 кв.м: вмонтовану шафу-купе вартістю 1 500 грн, двоспальне ліжко з ортопедичним матрацом вартістю 4 500 грн, світильник стельовий вартістю 300 грн, світильник настінний вартістю 200 грн, тумбу для речей вартістю 1 500 грн, тумбу при ліжку вартістю 1 000 грн, стілець до тумби із дзеркалом вартістю 500 грн, килим Flora 150х150 вартістю 500 грн, торшер вартістю 300 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 20,3 кв.м: диван Річард вартістю 5 000 грн, світлодіодний світильник стельовий, два світлодіодні світильники настінні вартістю 3 000 грн, вмонтовану шафу-купе, тумбу під телевізор вартістю 2 000 грн, кондиціонер вартістю 2 000 грн, письмовий стіл вартістю 500 грн, навісну тумбу для книг вартістю 350 грн, килимове покриття вартістю 500 грн, ноутбук ASUSх550сс вартістю 3 000 грн, стілець для роботи за комп`ютером вартістю 300 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 23,7 кв.м: стіл письмовий Леон вартістю 500 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 14,0 кв.м: крісло для роботи за комп`ютером вартістю 300 грн; майно, яке знаходиться у санвузлі площею 5,0 кв.м: пральну машину LG F2J6NMOW вартістю 6 000 грн, бойлер Electrolux EWX 30 Quantum Slim вартістю 400 грн, шафу настінну для білизни вартістю 200 грн, дзеркало вартістю 200 грн, електричну сушарку для рушників вартістю 300 грн, електричний фен вартістю 200 грн; майно, яке знаходиться на балконі площею 1,1 кв.м: обігрівач масляний Delonghi вартістю 400 грн, конвертор Atlantic F17_1999 вартістю 300 грн, електричний прилад для приготування шашликів вартістю 300 грн, сушарку для білизни навісну вартістю 200 грн, сушарку для білизни напільну вартістю 150 грн, холодильник Gorenye RK 41295 W вартістю 2 000 грн, фритюрницю вартістю 500 грн, ультразвуковий зволожувач повітря Orion вартістю 300 грн, електричний віник Karcer вартістю 300 грн, всього майна на загальну суму 42 740 грн; відповідачу виділити в натурі та визнати її право власності на майно, яке знаходиться у кімнаті площею 20,3 кв.м: пилосос LG VK 71189HC вартістю 400 грн, пилосос Philips вартістю 400 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 23,7 кв.м: диван вартістю 5 000 грн, меблевий гарнітур (тубу під телевізор, дві тумби) вартістю 5 000 грн, кондиціонер LG A 12 AW1 A 12 AWU вартістю 2 500 грн, два крісла вартістю 3 000 грн, світильник стельовий, два настінні світильника вартістю 2 000 грн, телевізор LED LG 42SL9000 вартістю 5 000 грн, килим Flora 250х350 вартістю 1 000 грн; майно, яке знаходиться у кімнаті площею 14,0 кв.м: вмонтовану шафу-купе, тумбу трьохсекційну вартістю 5 000 грн, світлодіодний світильник вартістю 2 000 грн, диван Самба вартістю 5 000 грн, письмовий стіл вартістю 500 грн, пуф червоного кольору вартістю 250 грн, килимове покриття вартістю 500 грн, настільну лампу вартістю 200 грн, годинник настінний вартістю 200 грн, принтер Canon PiXMA G1411 вартістю 2 000 грн, крісло для роботи за комп`ютером ортопедичне вартістю 600 грн, принтер-сканер НР вартістю 500 грн, настінний світильник вартістю 300 грн; майно, яке знаходиться у санвузлі площею 2,5 кв.м: шафу для речей вартістю 200 грн, дзеркало вартістю 150 грн, електричну сушарку для рушників вартістю 250 грн; майно, яке знаходиться на балконі площею 1,1 кв.м: електричну швейну машину вартістю 1 000 грн, всього майна на загальну суму 42 750 грн; залишити у спільному користуванні: майно, яке знаходиться у кімнаті площею 13,9 кв.м: Wi-Fi роутер вартістю 2 000 грн; майно, яке знаходиться у кухні площею 14,0 кв.м: вмонтований кухонний меблевий гарнітур вартістю 3 000 грн, електричну варочну поверхню з духовою шафою вартістю 2 500 грн, вмонтований холодильникWhirlpool вартістю 2 000 грн, посудомийну машину Bosch SMV50E90EU вартістю 1 500 грн, телевізор Samsung UE 28J4100AKXUA вартістю 1 500 грн, обідній стіл вартістю 1 000 грн, чотири стільці вартістю 600 грн, кухонний диван вартістю 500 грн, електричний чайник Delonghi вартістю 500 грн, тостер Delonghi вартістю 500 грн, мікрохвильову піч LG NS-2349H вартістю 700 грн, килимове покриття вартістю 300 грн, електричну соковижималку для цитрусових вартістю 150 грн, кухонне приладдя, посуд, вази вартістю 5 450 грн, мультиварку Panasonic SR-TMХ18/SR-TMX10 вартістю 750 грн, кухонний комбайн Moulinex вартістю 600 грн, електричну соковижималку для овочів, фруктів вартістю 500 грн; майно, яке знаходиться у коридорі площею 7,0 кв.м, кладовій площею 0,9 кв.м, тамбурі площею ,4 кв.м: вмонтовану шафу-купе вартістю 1 000 грн, вмонтовану тумбу для речей і взуття вартістю 500 грн, килим Rubin Oriental 150х150 вартістю 300 грн, килим Rubin Oriental 100х200 вартістю 300 грн, люстру вартістю 300 грн, чотири світильника вартістю 400 грн, домофон вартістю 100 грн, лавку вартістю 150 грн, лавку вартістю 150 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 29.08.1999 р. між ними було укладено шлюб, від шлюбу мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , означене майно належить їм на праві спільної сумісної власності, загальна вартість придбаного в період шлюбу майна становить 112 950 грн, ціни вказані ним на підставі цін в торгівельній мережі на аналогічне майно та з урахуванням його зносу. Оскільки згоди стосовно визначення їх часток у квартирі та спільного користування квартирою між ними не досягнуто, на будь-які розумні та справедливі для обох сторін компроміси відповідач йти відмовляється, змушений звернутися до суду за захистом свого майнового права.

Ухвалою суду від 04.09.2020 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.10.2020 р. закрито підготовче провадження.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 29.08.1999 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29.08.1999 р. Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва.

Предметом спору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2012 р. зареєстрована за ОСОБА_4 , договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., зареєстровано в реєстрі за № 3262.

Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не має з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власність дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто.

За змістом статтей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Означені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі і судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 372/504/17.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства під час вирішення справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя Пленум Верховного Суду України у пунктах 23, 24 постанови № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» дав судам такі роз'яснення: вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належать до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належать одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Відповідач ОСОБА_4 , викладаючи заперечення проти позову ОСОБА_1 , звертає увагу суду, що станом на жовтень 2020 р., або дату підписання відзиву, шлюб не розірвано, спір про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини знаходиться у провадженні Печерського районного суду м. Києва; що ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі № 757/27894/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення в поряду поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суми грошової компенсації - Ѕ частини вартості відчуженого майна і у даному провадженні нею подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя; що ОСОБА_1 , заявляючи позов про визнання права власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , встановлення порядку користування квартирою і поділ спільного сумісного рухомого майна подружжя, що знаходиться у вказаній квартирі, свідомо не повідомляє суд про наявність інших спорів про поділ спільного майна подружжя, свідомо не повідомляє про наявність придбаної нею у шлюбі ще однієї квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також рухомого майна, яке знаходилось в приміщенні вказаної квартири, доступу у вказану квартиру вона не має, оскільки у ній проживає позивач ОСОБА_1 . У суду відсутні підстави не довіряти означеним твердженням відповідача, оскільки будь-яких доказів в їх спростування суду не надано, означені обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні: в примірнику позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя суми грошової компенсації - Ѕ частини вартості відчуженого майна (автомобіля) (а.с. 103-109), ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2020 р. про відкриття провадження у цивільній справі № 757/27894/20-ц (а.с. 110), примірнику позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ квартири та рухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 112-124), інформації з сайту Судової влади про дату надходження означеної позовної заяви до Печерського районного суду м. Києва, присвоєння справі Єдиного унікального номера 757/44753/20-ц.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановлено сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини першої статті 77 ЦПУ України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України у абзаці першому пункту 22 постанови № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» дав судам такі роз`яснення: поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсності його вартості на час розгляду справи, та у другому абзаці пункту 30 означеної постанови роз`яснив: у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Суд, враховуючи викладене, вважає, що без встановлення обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, неможливо вирішити спір, який ініціював ОСОБА_1 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вважає у задоволенні позову в частині визнання права власності на нерухоме майно та поділ рухомого майна слід відмовити. До того ж відповідач ОСОБА_4 заперечує проти позову ОСОБА_1 , отже заперечує і вартість спірної квартири, що визначена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 , заперечує відповідач і вартість рухомого майна, що підлягає поділу, отже суду не надано дійсності вартості квартири на час розгляду справи, а консультаційний висновок фізичної особи-підприємця від 03.08.2020 р. свідчить про те, що оцінювач не проводив особистого огляду об`єкту аналізу (а.с. 32). Позивач, висуває вимоги про залишення у спільному користуванні майно, яке знаходиться у кухні площею 14,0 кв.м, втім у спірній квартирі відсутня кухня такого розміру, крім того, ані позивачем, ані його представником не надано жодного доказу того, що зазначене у позовні рухоме майно, є наявним на час розгляду справи, не надано жодного доказу дійсної вартості такого майна на час розгляду справи, а у позовній заяві позивачем зазначено, що вартість майна вказана ним на підставі цін в торгівельній мережі на аналогічне майно та з урахуванням його зносу.

Відповідач ОСОБА_4 , заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , звертає увагу суду, що позивач не зазначив інформацію про те, що у придбаній ними квартирі попередніми власниками було проведено ремонт, у ході якого було майже вдвічі збільшено розмір балкону, частково зруйновано та змонтовано внутрішні перегородки, внаслідок чого площа кухні збільшилась, а кімнат - зменшилась, таким чином, ані загальна, ані житлова площа квартири не відповідає даним технічного паспорта; до того ж одна велика (центральна) кімната з`єднана з кухнею і прохід на кухню інакше як через кімнату неможливий. Саме прохідну кімнату, через яку існує вхід на кухню, та іншу маленьку кімнату, що знаходиться поруч, а також санвузол площею 2,5 кв.м ОСОБА_1 пропонує виділити в користування їй та двом дітям різної статті: дочці ОСОБА_7 віком 20 років та сину ОСОБА_6 віком 11 років, при цьому бажає залишити у своєму користуванні дві ізольовані кімнати, великий балкон, великий санвузол, у якому знаходиться пральна машинка, доступу до яких у них, на думку позивача, бути не повинно.У суду відсутні підстави не довіряти означеним твердженням відповідача, оскільки будь-яких доказів в їх спростування суду не надано, означені обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, зокрема, суду надано докази, що спірна квартира була обстежена фахівцями Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Сервіс «Нерухомість», за наслідками виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 29.10.2020 р., що є додатком до технічного паспорта на житловий будинок. Керівник означеного товариства повідомляє, що згідно з даними технічного обліку на дату обстеження площа означеної квартири складає: загальна площа - 109,2 кв.м, житлова площа - 71,5 кв.м. Згідно з даними договору купівлі-продажу від 29.11.2012 р. площа даної квартири складала: загальна площа - 102,50 кв.м, житлова площа - 71,90 кв.м. Зміна загальної та житлової площі відбулася в результаті демонтування та влаштування перегородок; відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» отримання дозвільних документів не потребує. Округлення лінійних розмірів виконується з точністю до одного десяткового знака; повідомляє, що загальна площа збільшилась за рахунок влаштування балкону, дозвільна документація на влаштування якого не надана (а.с. 140-145).

Позивач ОСОБА_1 , висуває вимоги про виділення йому у користування санвузол площею 5,0 кв.м, балкон площею 1,1 кв.м, втім у спірній квартирі санвузла, балкону таких розмірів немає; він же висуває вимоги про виділення у користування відповідача ОСОБА_4 житлову кімнату площею 23,7 кв.м, санвузол площею 2,5 кв.м, втім у спірній квартирі житлової кімнати, санвузла таких розмірів немає; висуває вимоги залишити у спільному користуванні коридор площею 7,0 кв.м, тамбур площею 1,4 кв.м, при цьому у спірній квартирі коридору такого розміру немає, тамбур взагалі відсутній. Крім того, ОСОБА_1 , висуваючи вимоги про виділення у користування відповідача житлову кімнату площею 23,5 кв.м, кухню площею 12,7 кв.м просить залишити у спільному користуванні, втім ця житлова кімната є прохідною, кухня є запрохідною, і таким чином ОСОБА_1 також матиме можливість користуватися означеною житловою кімнатою.

При цьому згідно статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Означена норма свідчить, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість, і очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правому природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 р. у справі № 363/928/16-ц.

Суд, враховуючи викладене, знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частини безпідставними і необґрунтованим, у їх задоволенні слід також відмови.

Керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, встановлення порядку користування квартирою та поділ спільного сумісного рухомого майна подружжя.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач:ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено 26.07.2021 р.

Суддя Волкова С.Я.