Справа № 263/7753/21

Провадження № 1-кс/263/3756/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Федоренко Т.І., за участю секретаря судового засідання Філянець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі заяву слідчого судді Томіліна О.М. про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність т.в.о. начальника Маріупольського РУП ГУ НП в Донецькій області Моженого Я. щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність т.в.о. начальника Маріупольського РУП ГУ НП в Донецькій області Моженого Я. щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 26 липня 2021 року дане клопотання визначено до розгляду слідчому судді Томіліну О.М.

26 липня 2021 року від слідчого судді Томіліна О.М. на підставі ст. 75 КПК України надійшла заява про самовідвід від розгляду указаної скарги, на обґрунтування якої вказано, що ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського РУП ГУ НП в Донецькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ст.367 КК України за фактом того, що секретар судового засідання ОСОБА_2, судді Донецького апеляційного суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та судова охорона апеляційного суду не перевірили посвідчення прокурора нового зразку, чим вчинили кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя Томілін О.М. свою позицію щодо заяви про самовідвід не висловив.

Вирішуючи заявлений відвід, суддя враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід (Постанова Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа № 277/599/15-к, провадження № 51-9889км18).

На підставі викладеного, враховуючи, що Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області знаходиться у межах територіальної юрисдикції Донецького апеляційного суду, питання про внесення відомостей до ЄРДР на суддів якого порушується у вказаній скарзі ОСОБА_1 , з метою забезпечення неупередженості, недопущення недовіри та для усунення будь-яких сумнівів, необхідно дійти висновку про наявність підстав для задоволення заяви слідчого судді Томіліна О.М. про самовідвід у справі за вказаною скаргою.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 369, 372 КПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву слідчого судді Томіліна О.М. про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність т.в.о. начальника Маріупольського РУП ГУ НП в Донецькій області Моженого Я. щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.І.Федоренко