Справа № 192/68/21

Провадження № 2/192/262/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2021 року смт. Солоне

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кітова О.В.,

секретаря судового засідання - Біжко Ю.М.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Темченко С.Л.,

відповідача 1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - 1 - адвоката Булкіної О.І.,

відповідача 2 - ОСОБА_3 ,

законного представника відповідача -2, відповідача - 3 - ОСОБА_4 ,

відповідача - 4 - ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Солонянської селищної ради, треті особи Солонянська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області та Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Гойняк Г.В про визнання недійсним заповіту посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В 24.10.2014 року за реєстровим №2627, визнання недійсним заповіту посвідченого Привільнянською сільською радою 29.05.2018 року за реєстровим №07, встановлення нікчемності заповіту посвідченого Привільнянською сільською радою 29.05.2018 року за реєстровим №07, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Солонянської селищної ради, треті особи Солонянська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області та Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Гойняк Г.В про визнання недійсним заповіту посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В 24.10.2014 року за реєстровим №2627, визнання недійсним заповіту посвідченого Привільнянською сільською радою 29.05.2018 року за реєстровим №07, встановлення нікчемності заповіту посвідченого Привільнянською сільською радою 29.05.2018 року за реєстровим №07.

В обґрунтування позову із врахуванням поданих уточнень зазначивши, що на виконання ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20.04.2021р. про витребування доказів, Солонянська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області надала копію Спадкової справи № 397/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (т.1 а.с. 84 - 123), надалі - «Спадкова справа».

Відповідно да заяв, що містяться у Спадковій справі, спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняли:

1.спадкоємець за законом, дружина померлого - ОСОБА_8 (заява міститься на а.с. 85 т.1);

2.спадкоємець за заповітом, посвідченим Привільнянською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 29 травня 2018 року за реєстровим № 07 - ОСОБА_3 (заява міститься на а.с. 86 т.1);

3.спадкоємець за заповітом, посвідченим Привільнянською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 29 травня 2018 року за реєстровим № 07 та заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. 24 жовтня 2014 року за реєстровим № 2627, від­повідач - ОСОБА_9 (заява міститься на а.с. 87 т.1);

4.спадкоємець за законом, дочка померлого, Позивач - ОСОБА_1 (заява міститься на а.с. 85 т.1);

5.спадкоємець за законом, син померлого, який проживав із спадкодавцем на момент смерті - ОСОБА_5 (довідки про реєстрацію місця проживання особи - спадкоємця та спадкодавця міститься на т.1 а.с. 145, 146).

На момент розгляду справи, один із спадкоємців за законом, дружина померлого - ОСОБА_8 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, що міститься у Спадковій справі ( т.1 а.с. 122).

Відповідно до Свідоцтва про народження, що міститься у Спадковій справі на (т.1 а.с. 109), законним представником відповідача - 2, ОСОБА_3 (є неповнолітньою, на цей момент їй виповнилось 17 років), є її матір - ОСОБА_4 ­на.

На виконання ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20.04.2021р. про витребування доказів, Виконавчий комітет Солонянської селищної ради Дніпропетровської області надав Заяву та документи (т.1 а.с. 124 - 137), із яких вбачається, що Солонянська селищна рада є правонаступником прав та обов`язків Привільнянської сільської ради, розпочато процедуру реорганізації Привільнянської сільської ради шляхом приєднання до Солонянської селищної ради.

Вважав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. 24 жовтня 2014 року за реєстровим № 2627 недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Зазначив, що 26 жовтня 2014 року ОСОБА_6 (заповідачу) у Відділенні ка­таракти Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП «Придніпровська залізниця», ідентифікаційний код 01111836, місцезнаходження: прову­лок Січовий, 1А у м. Дніпро (сучасна назва), було проведено операцію по видаленню ка­таракти. Оскільки заповідач хворів катарактою на обидва ока, а грошей на операцію на дру­гому оці в нього не вистачало, його дочка - ОСОБА_4 здійснила вплив на батька з метою складення заповіту на земельну ділянку площею 7,410га, розта­шовану на території Привільнянської сільської ради на користь її дочки - ОСОБА_9 (Відповідач - 1) за умови, що вона сплатить за операцію на другому оці. Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нота­ріального округу Гойняк Г.В. 24 жовтня 2014 року за реєстровим № 2627 (т.1 а.с. 110). За цим заповітом ОСОБА_6 заповів земельну ділянку площею 7,410га, роз­ташовану на території Привільнянської сільської ради дочці ОСОБА_4 ­ни - ОСОБА_9 (Відповідач - 1). Після складення заповіту ОСОБА_4 свою обіцянку не виконала, грошей на операцію з видалення катаракти на другому оці батьку не надала.

Позивач вказує, що заповіт не відповідав внутрішній волі заповідача, оскільки був складений під впливом тяжкої обставини (в заповідача була хвороба очей - катаракта, грошей на операцію на другому оці не вистачало).

Вважає заповіт, посвідчений Привільнянською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 29 травня 2018 року за реєстровим № 07 (т.1 а.с. 112) нікчемним, оскільки він не містить часу його складення та недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

4-5 травня 2018 року ОСОБА_6 (заповідач) було діагносто­вано важке захворювання - рак шлунку. Діагноз було встановлено у Комунальному закла­ді «Солонянська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради, ідентифікаційний код 25771721, місцезнаходження: смт. Солоне, вул. Усенко, 13А Солонянського району Дніпропетровської області (сучасна назва).

Лікування ОСОБА_6 здійснював лікар загальної практики сімейної медицини Солонянської АЗПСМ Лущік Андрій Володимирович, місце роботи: Комунальне некомерційне підприємство «Солонянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Со­лонянської селищної ради Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 37916075, мі­сцезнаходження: смт. Солоне, вул. Усенко, 13 Солонянського району Дніпропетровської області (сучасна назва).

Оскільки грошей на лікування від раку шлунку у ОСОБА_6 (заповідача) не вистачало, його мучили страшні болі, рак був у невиліковній стадії, пішли метастази, його дочка - ОСОБА_4 пообіцяла надати необхідні кошти якщо батько заповість житловий будинок АДРЕСА_1 дочкам ОСОБА_4 - ОСОБА_10 (Відповідач - 1) та ОСОБА_3 (Відповідач - 2) в рівних частинах кожній.

Заповіт був посвідчений Привільнянською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 29 травня 2018 року за реєстровим № 07 (т.1 а.с. 112). За цим заповітом ОСОБА_6 заповів житловий будинок із господарськими спорудами АДРЕСА_1 , що розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,3288га, дочкам - ОСОБА_9 (Відповідач - 1) та ОСОБА_3 (Відпові­дач - 2).

Позивач вказує, що заповіт не відповідав внутрішній волі заповідача, оскільки був складений під впливом тяжкої обставини (заповідач перебував у безпорадному стані, був невилі­ковно хворий, страждав на сильні болі у шлунку).

Також зазначає, що свою обіцянку допомогти батьку ОСОБА_4 виконувала неналежним чином, грошей на лікування постійно не вистачало, ліки та обезболювання не надавались, або надавались у мінімальній кількості, недостатній для лікування та обезболювання.

На підставі викладеного, просила суд визнати недійсним заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. 24 жовтня 2014 року за реєстровим № 2627; визнати недійсним заповіт, посвідчений Привільнянською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 29 травня 2018 року за реєстровим № 07; встановити нікчемність заповіту, посвідченого Привільнянською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 29 травня 2018 року за реєстро­вим № 07;

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року витребувано від Солонянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_6 (Заповідача), від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. - документи отримані під час заповіту оформлення заповіту під №56694468, копію заповіту та копію журналу вчинення нотаріальних дій з відповідним записом, від Солонянської селищної ради, як правонаступника Привільнянської сільської ради Солонянського району: заповіт оформлений від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 у Привільнянській сільській раді; документи, які надавались ОСОБА_6 при оформленні даного заповіту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка була призначена та/або мала право посвідчувати заповіти в Привільнянській сільській раді; копії документів, отриманих особою, яка виконувала функції нотаріуса під час оформлення заповіту під № 63318567 (у Спадковому реєстрі), журнал реєстрації заповітів, або інший журнал, або книга, у яких зареєстрована дія по посвідченню заповіту.

28.04.2021 року на адресу суду від Солонянської державної нотаріальної контори надійшли витребувані матеріали - спадкова справа відкрита після смерті ОСОБА_6

29.04.2021 року на адресу суду від Солонянської селищної ради надійшли матеріали щодо оформлення заповіту ОСОБА_6 від 29.05.2018 року.

Ухвалою суду від 27.05.2021 року прийнята подана позивачем уточнена позовна заява, залучено в якості співвідповідачів у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Солонянську селищну раду та в якості третіх осіб - Солонянську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області та Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В.

Ухвалою суду від 24 червня 2021 року витребувано від Солонянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_8 , від КНП «Солонянський центр первинної медико-санітарної допомоги» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області та відповідача ОСОБА_4 - медичну картку та всі інші медичні документи, складених на імя померлого ОСОБА_6

02.07.2021 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи після померлої ОСОБА_8

07.07.2021 року на адресу суду із супровідним листом надійшла копія медичної картки померлого ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 13 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, вирішено питання про виклик та допит свідків.

16 липня 2021 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

Розгляд справи в суді.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 (донька заповідача) допитана в якості свідка, позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити, пояснивши, що коли здійснювалось оформлення заповітів, відповідач ОСОБА_4 здійснювала постійний психологічний тиск на батьків. Сказала, що провідувала батька в лікарні. Зазначила, що через 2-2,5 місяця після того, як батькові зробили операцію на оці в 2014 році, він повідомив їй що потрібно зробити аналогічну операцію на другому оці і ОСОБА_4 разом з ОСОБА_9 обіцяли зробити другу операцію але не зробили. Також зазначила, що першу операцію на оці батько зробив за свої кошти. Точна вартість операції на оці їй не відома. Підтвердила, що на операцію і назад з операції на оці заповідача привозила та відвозила ОСОБА_9 . Також повідомила що з приводу захворювання шлунку батько звернувся в лікарню в травні 2018 року. З лікарями безпосередньо вона не спілкувалась. Яку саме операцію треба було робити вона не знає. Вказала, що приїзжала до батька п`ять разів і пропонувала йому їхати в лікарню, але батько кожен раз відмовлявся. Підтвердила, що за фактом крадіжки її сином ОСОБА_11 металу з подвір`я заповідача була порушена кримінальна справа, щодо притягнення його до кримінальної відповідальності, та він був засуджений, внаслідок чого вона не їздила, в минулому, та не відвідувала батьків. Вважала, що відповідач ОСОБА_4 (донька заповідача - відповідач) здійснювала психологічний тиск на батька та примушувала його підписати заповіти. На запитання головуючого повідомила, що допомоги грошовими коштами вона (позивач) батькам не надавала. Вказала, що свого мобільного телефона у її померлого батька - ОСОБА_6 , не було.

Представник позивача адвокат Темченко С.Л. просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з мотивів наведених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_9 (внучка заповідача) проти позову заперечувала і просила у його задоволенні відмовити. Суду пояснила, що вона 08.07.2021 року зареєструвала шлюб і що їй присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ». Також надала суду пояснення в яких зазначила, що позовні вимоги вона заперечує в повному обсязі. Вказала, що в 2014 році вона мешкала безпосередньо в м. Дніпропетровську разом зі своїм співмешканцем, в село Привільне до батьків та дідуся з бабцею їздила не часто, оскільки займалась вихованням маленької дитини, більше спілкувалась з матір`ю та дідом і бабцею по телефону, під час однієї із розмов мати повідомила їй що у діда - ОСОБА_6 (заповідача) впав зір і йому потрібно зробити операцію на оці. З метою проведення даної операції вона дізналась, що таку можна зробити в Залізничній лікарні у м. Дніпро. В той же час в травні 2014 році вона разом із співмешканцем продали будинок в м. Дніпропетровську та переїхали проживати в с. Трудолюбівка Солонянського району Дніпропетровської області, яке знаходиться на відстані 1,5-2 кілометра від с. Привільне, в якому проживали на той момент її мати та дід з бабцею і вона почала регулярно відвідувати родичів. Дідусь повідомив їй що майже втратив зір на одне око і у вересні 2014 року в м. Дніпро за її гроші зробили дідусеві операцію. В той самий день коли була зроблена операція дідуся забрали додому. Вартість операції становила близько 10000,00 грн. При виписці лікарі повідомили, що дідусеві потрібно буде з`явитись до лікарні на післяопераційний огляд через 1,5 місяця для того, щоб перевірити чи прижився хрусталик. Зазначила, що коли вони збирались їхати на даний плановий огляд в лікарню через півтора місяця, дідусь сказав їй щоби вона взяла з собою паспорт. Після огляду на зворотньому шляху дідусь попросив заїхати до нотаріуса. По дорозі вони заїхали до нотаріуса на АДРЕСА_2 , де дідусь запитав у нотаріуса, як оформити договір дарування на земельну ділянку (пай) на неї. На що нотаріус повідомила, що на даний момент діє мораторій і подарувати таку земельну ділянку неможливо. Після чого дідусь зробив заповіт на земельну ділянку на її ім`я. Через півроку після того дідусь усім повідомив, що він заповів земельну ділянку мені.

Також повідомила суду, що орієнтовно в травні 2018 року дідусь почав скаржитись на болі в шлунку, з`явилась гикавка. Її мати ОСОБА_4 разом з дідусем поїхали в Солонянську лікарню на огляд до лікаря де після огляду їм повідомили, що це може бути рак шлунку. Після приїзду мати дуже розхвилювалась і багато плакала з цього приводу, з огляду на що відповідач ОСОБА_9 продовжила займатись цією справою, забрала результати аналізів з Солонянської лікарні, які підтвердили наявність ракового захворювання, після чого вони разом із дідусем поїхали в лікарню у АДРЕСА_3 , щоб дізнатись що робити, оскільки було близько 17 см метастаз. Під час спілкування з лікарем лікар повідомив дідові що у нього рак, на що дідусь відреагував дуже емоційно - сказав що рак не лікується, робити він нічого з цим не буде і він проживе скільки йому залишилось. Дідусь підписав відмову від лікування. Після повернення гострих болів не було. Болі у діда почалися у вересні 2018 року на що йому лікарі призначили і кололи препарат кетанов. Про другий заповіт відповідач дізналась орієнтовно у травні 2018 року, коли ходила разом з дідом в сільську раду, де дідусь складав заповіт, оскільки він брав її паспорт.

Відповідач ОСОБА_4 (донька заповідача) в судовому засіданні повідомила, що позовні вимоги вона заперечує. Повідомила, що вона проживала в будинку навпроти батьків. Також зазначила, що у 2014 році, коли потрібно було робити батькові операцію на оці, грошима допомогла в цьому донька - ОСОБА_9 . В 2018 році коли дізнались, що у батька ракове захворювання, то цією справою почала займатись донька ОСОБА_9 . На запитання головуючого вказала, що про існування першого заповіту оформленого у 2014 році, вона тоді ж і дізналась від батька, другий заповіт оформлений у 2018 році її батько оформив фактично зразу після того, як дізнався що у нього ракове захворювання, про що повідомив їй сам батько (заповідач). Болі у батька з`явились сильні у вересні місяці. Свідомість батько не втрачав до смерті. Зазначила, що батько погано ставився до ОСОБА_1 , оскільки її діти крали у нього залізні вироби з подвір`я. Ліки батькові купував її чоловік та донька ОСОБА_9 . Жодного тиску на батька ніхто не чинив та ніяких умов йому ніхто не виставляв. Батько заповів землю та будинок її донькам з відчуття вдячності за турботу про нього. Допомогу батькам вона надавала все своє життя, оскільки мешкала навпроти них. За період коли у батька виявили ракове захворювання до його смерті, позивачка ОСОБА_1 відвідувала його тільки один раз.

Відповідач ОСОБА_3 повідомила що позовні вимоги вона заперечує, підтримала позицію свого законного представника.

Представник відповідача адвокат Булкіна О.І. проти задоволення позову заперечувала, вважала, що заповіти були посвідчені у відповідності до закону, а волевиявлення заповідача відповідало його бажанню і не було жодним чином обумовлене тиском на нього.

Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_5 (син заповідача - відповідач) допитаний в судовому засіданні повідомив, що позовні вимоги він заперечує в повному обсязі, повідомив суду, що він проживав з батьками з грудня 2017 року і до моменту їх смерті, інші діти проживали окремо. Повідомив, що позивачку ОСОБА_1 він бачив в гостях у батька тільки один раз в червні 2018 року, а після цього на похороні. За батьками постійно доглядала та допомагала їм донька ОСОБА_4 (відповідач). Зазначив, що пенсію батько отримував самостійно на пошті або від поштарки та самостійно здійснював розпорядження коштами на свій розсуд. Додатково зазначив, що батько жодного разу не скаржився йому на те, що його хтось до чогось примушує або шантажує, зазначив, що батько до самої смерті поводив себе адекватно та усвідомлював що відбувається навкруги нього.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 повідомив, що працює сімейним лікарем. В квітні 2018 року до нього звернувся ОСОБА_6 (заповідач) із скаргами на нудоту та блювоту після їжі. Після огляду сімейним лікарем, ОСОБА_6 був скерований на огляд до інших лікарів з метою проведення більш глибоких досліджень. Хворому ОСОБА_6 25.04.2018 року було діагностовано онкологічне захворювання та він 18.05.2018 року був скерований на проведення томографічного дослідження та на прийом до онколога у м.Дніпро. Також зазначив, що станом на травень 2018 року пацієнт ОСОБА_6 не потребував та не просив його виписати знеболювальні препарати. Повідомив також, що хворий ОСОБА_6 від лікування відмовився самостійно, на прийом хворий з`являвся разом із родичами, але на прийомі у нього знаходився один - родичі очікували в коридорі. За знеболювальними родичі хворого звернулись 24.09.2018 року, були призначені препарати Кетолонг і Фаніган , які є препаратами, які можливо вільно придбати в аптеці і вони не потребують додаткового дозволу та рецепту. Психічні захворювання у хворого були відсутні. Астенічно - тривожний синдром був встановлений хворому тільки незадовго до смерті. Вказав, що всіх подій лікування ОСОБА_6 не пам`ятає і покази дає спираючись на записи, які містяться в амбулаторній картці хворого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що станом на травень 2018 року вона була секретарем Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області і в її функції входило посвідчення заповітів мешканців села. Повідомила, що їй для підготовки проекту заповіту, на прохання батька, принесла документи ОСОБА_4 , через деякий час до неї прийшов ОСОБА_6 (заповідач) та підтвердив той факт, що він хоче скласти заповіт. Зазначила, що в її службовому кабінеті вони знаходились вдвох, ОСОБА_6 поводив себе абсолютно адекватно і висловив побажання заповісти будинок та земельну ділянку під будинком своїм внучкам ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Після оформлення заповіту як документа, ОСОБА_6 (заповідач) самостійно його прочитав та підписав, під час підписання заповіту повідомив свідку, що це його улюблені внучки, вони дбають про нього і купують йому ліки.

Допитана в якості свідка ОСОБА_16 повідомила, що вона є родичкою позивачки та відповідачів, зазначила, що за рік до смерті заповідача ОСОБА_6 , вона відвідувала його по місцю проживання в с. Привільне, при спілкуванні ОСОБА_6 розповідав їй що підписав заповіт на земельну ділянку на свою внучку ОСОБА_9 і скаржився, що він сподівався на щось інше.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 , повідомив суду, що він перебуває у фактичних шлюбних стосунках з позивачкою ОСОБА_1 , та повідомив що у нього з самого першого знайомства склались неприязні стосунки з відповідачами, пояснив, що відповідач ОСОБА_4 та її чоловік постійно здійснювали психологічний тиск на заповідача ОСОБА_6 , примушуючи все робити, так як вони йому вказують. Вказав, що взаємовідносини відповідачки ОСОБА_4 з її батьками носили ультимативний характер, в яких вона шантажом вимагала у них робити так, як вона їм вказує. На запитання головуючого повідомив, що ОСОБА_1 постійно допомагала батькам грошима, а також зазначив, що у померлого ОСОБА_6 був свій мобільний телефон.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_18 , повідомив суду, що він працює машиністом і належний йому будинок, який він використовує як дачу, залишаючись там по декілька днів на тиждень, знаходиться по сусідству з будинком в якому проживав померлий ОСОБА_6 . Свідок вказав, що він був в дружніх відносинах з померлим ОСОБА_6 і той майже до своєї смерті самостійно займався домашнім господарством, постійно дбала за нього і допомагала йому донька - ОСОБА_4 (відповідач). Жодних скарг про якийсь тиск або примушування до відчуження майна заповідач свідку ніколи не висловлював. Свідок також зазначив, що декілька років тому назад незадовго до дня народження відповідача ОСОБА_9 , між заповідачем ОСОБА_6 та свідком була розмова в межах якої свідок запитав ОСОБА_6 про те, що він планує подарувати внучці, на що останній відповів планує подарувати їй земельну ділянку (пай).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 повідомив суду, що останні 8 років проживає в с. Привільне поруч з будинком ОСОБА_6 . Оскільки вони були сусідами то регулярно спілкувались на різноманітні теми. Повідомив, що йому відомо, що у заповідача є діти на ім`я ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , підкреслив, що про батьків на постійній основі турбувалась ОСОБА_4 - відповідач ОСОБА_4 . На запитання сторін та головуючого повідомив, що померлий ОСОБА_6 жодного разу не скаржився на своїх дітей чи внуків та не вказував, що його до чогось примушують.

Солонянська державна нотаріальна контора до суду свого представника не направила, зазначивши про розгляд справи за їх відсутності та ухвалення рішення на свій розсуд (т.1 а.с.26).

Солонянська селищна рада до суду свого представника не направила, зазначивши про розгляд справи за їх відсутності та ухвалення рішення на свій розсуд.

Приватний нотаріус Гойняк Г.В. до суду не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи без її участі.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частинами першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За положеннями статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 ЦК України).

Порядок посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування передбачений Порядком № 296/5 від 22.02.2012 затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядку №296/5).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Виконавчим комітетом Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, актовий запис №28 (а.с.7).

За своє життя ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. 24.10.2014, реєстровий номер №2627, яким належне йому нерухоме майно - земельну ділянку площею 7,410 га, яка розташована на території Привільнянської сільської ради, він заповів ОСОБА_9 (внучці заповідача).

Також за своє життя ОСОБА_6 (заповідач) склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області ОСОБА_15. 29.05.2018, реєстровий номер №07, яким належне йому майно - житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,3288 гектарів, він заповів ОСОБА_9 (внучці заповідача) та ОСОБА_3 (внучці заповідача) в рівних частинах.

Із заявам про прийняття спадщини до Солонянської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_8 - дружина померлого, ОСОБА_3 - внучка померлого, ОСОБА_9 - внучка померлого, ОСОБА_1 - донька померлого (т.1 а.с.85-88).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (т.1 а.с. 104).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_24 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 109).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 10.11.1990 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_25 та ОСОБА_23 уклали шлюб 10 листопада 1990 року і гр. Мажара присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » (т.1 а.с.103).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_9 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є ОСОБА_25 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 102).

Згідно медичної картки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що 23 квітня 2018 року він звернувся до сімейного лікаря зі скаргами на відчуття нудоти, дискомфорту в животі, блювоти після їжі. Був оглянутий сімейним лікарем та скерований на дообстеження: УЗД ОБП, ФЕГДС, Рентгенографія ОЧП та ОГП. За результатами обстеження встановлено діагноз: злоякісне новоутворення середньої третини стравоходу, стадія ІІ, відмова від лікування (з 24.04.2018 року). Пролонгація з прогресуванням ракової кахексії (17.10.2018) та больового синдрому помірного ступеня. (19.06.2018) Астенічно-тривожний синдром (з 19.06.2018 року). Клінічна група IV. (т.2 а.с.19-27).

Так, сторона позивача зазначає, що ОСОБА_6 хоч підписав оскаржувані заповіти, проте вказує, що заповіт посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. 24.10.2014, реєстровий номер №2627,не відповідав внутрішній волі заповідача, оскільки був складений під впливом тяжкої обставини (в заповідача була хвороба очей - катаракта, грошей на операцію на другому оці не вистачало). Також сторона позивача вважає заповіт, посвідчений Привільнянською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області 29 травня 2018 року за реєстровим № 07 нікчемним, оскільки він не містить часу його складення та недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, а також позивач одночасно вказує, що заповіт не відповідав внутрішній волі заповідача, оскільки був складений під впливом тяжкої обставини (заповідач перебував у безпорадному стані, був невилі­ковно хворий, страждав на сильні болі у шлунку).

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Шевченківським районним у місті Дніпро відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро» від 08 липня 2021 року, відповідач ОСОБА_9 та ОСОБА_27 зареєстрували шлюб 08 липня 2021 року і гр. ОСОБА_9 після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ».

Рішенням другої сесії сьомого скликання Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 19.11.2015 № 5-2/VII виконання обов`язків секретаря виконавчого комітету Привільнянської сільської ради покладено на секретаря сільської ради - ОСОБА_15 (т.1 а.с. 128).

Рішенням виконавчого комітету Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 19.11.2015 № 3 призначено відповідальною за вчинення нотаріальних дій по Привільнянській сільській раді секретаря виконавчого комітету Привільнянської сільської ради - ОСОБА_15 (т.1 а.с. 128).

Згідно реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Привільнянської сільської ради на 2018 для ОСОБА_6 29.05.2018 вчинено нотаріальну дію під номером 07, а саме посвідчено заповіт. За вчинення вказаної нотаріальної дії 29.05.2018 ОСОБА_6 сплачено 0,85 грн. (т.1 а.с. 131-134).

Під час судового розгляду встановлено, що сторони не оспорюють той факт, що саме заповідач ОСОБА_6 підписав оскаржувані заповіти.

Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , оскільки вбачає по перше неприязне відношення до відповідачів, а по друге зацікавленість у результаті розгляду справи та отримання частини майна позивачем ОСОБА_1 , суд також вважає, що покази даних свідків не узгоджуються та суперечать матеріалам справи в цілому та показам інших свідків по справі, а також із врахуванням того, що покази свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_17 суперечать один одному.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Згідно ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою визначеною ст.ст. 1251-1252 ЦК України.

За вимогами частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

До тяжких обставин відповідно до частини першої статті 233 ЦК України може бути віднесено тяжку хворобу особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загрозу втратити житло чи загрозу банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Проте, зазначені в позові обставини не свідчать про існування тяжких обставин, в контексті ст.233 ЦК України, внаслідок яких ОСОБА_6 був вимушений підписати оспорювані заповіти, оскільки сам він не був обмежений у свободі укладення заповіту та виборі спадкоємців.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.

Частина 2 ст. 1257 ЦК України встановлює, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Виходячи із показів свідків та даних зазначеної вище медичної документації, не вбачається, що ОСОБА_6 хворів на таку хворобу, яка позбавляла його можливості на момент підписання оспорюваного заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними або він був вимушений підписувати оскаржувані заповіти під загрозою того, що в противному випадку він буде позбавлений можливості лікуватися. Суд вважає що, позивачем не доведено факт того, що на заповідача ОСОБА_6 чинився тиск щодо складання заповіту з боку відповідачів.

Враховуючи наведене, підстав для визнання недійсності оспорюваних заповітів через невідповідність волі та волевиявленню заповідача ОСОБА_6 , суд не вбачає.

Щодо посилання позивача на визнання недійсним заповіту через порушення вимог його форми та посвідчення, суд зазначає наступне.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1251 ЦК України передбачає, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

У даному випадку особу громадянина ОСОБА_6 та його дієздатність перевірено уповноваженою на те особою - по заповіту 2014 року - приватним нотаріусом, по заповіту 2018 року - секретарем сільської ради під час складання заповіту, він ( ОСОБА_6 ) власноручно підписав заповіти і ця обставина позивачем не оспорювалася, а відсутність зазначення часу в якому складено заповіт є технічною опискою, оскільки дата та місце зазначені у посвідчувальному написі. Відсутність часу посвідчення заповіту із врахуванням того, що заповідач помер майже через 6 (шість) місяців після цього, на переконання суду, не може бути підставою для визнання його недійсним. Позивач не ставив під сумнів та не доводив факт того, що складання заповіту та його посвідчення відбувалося поза межами адміністративної будівлі сільської ради, а також з іншими грубими порушеннями, які мають наслідком визнання заповіту недійсним.

Тобто, суд приймає до уваги, що заповіт дійсно містить технічні помилки, але такі помилки не можуть бути підставами для визнання його недійсним

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання заповітів від 24.10.2014 та 29.05.2018 недійсним, оскільки позивачем не доведено обставин відсутності волевиявлення заповідача щодо складання заповіту на користь відповідачів та підписання даних заповітів під впливом тяжкої для нього обставини, та справжність підпису заповідача ОСОБА_6 не спростовано, тому підстави для визнання спірного заповіту недійсним відсутні.

Враховуючи результат розгляду справи, вимоги ст.141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Солонянської селищної ради, треті особи Солонянська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області та Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В про визнання недійсним заповіту посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В 24.10.2014 року за реєстровим №2627, визнання недійсним заповіту посвідченого Привільнянською сільською радою 29.05.2018 року за реєстровим №07, встановлення нікчемності заповіту посвідченого Привільнянською сільською радою 29.05.2018 року за реєстровим №07 - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Солонянська селищна рада, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 7, ЄДРПОУ 04339652.

Третя особа Солонянська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Задернюка, 5

Третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Ганна Василівна, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Титова, буд.1 прим. 35.

Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2021 року.

Суддя О.В.Кітов