p

                                                              УХВАЛА

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» січня 2010 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого        – Овсяннікової А.І.      

суддів          – Довгаль Г.П.

                               – Ситнік О.М.

при секретарі      – Черниш К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Харківської міської ради та третім особам-Шостій Харківській держнотконторі, ТОВ «Нестандартна Електроніка Комп’ютерні Системи»- про визнання права власності на 1/3 частину жилого будинку у порядку спадкування за законом як спадкоємців четвертої черги; про визнання спадкоємців за законом першої, другої та третьої черги такими, що не мають права на спадкування майна та усунення їх від прийняття спадщини; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДПІ Дзержинського району м. Харкова, Харківській міській раді, Шостій Харківській держнотконторі, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», третій особі ТОВ «Нестандартна Електроніка Комп’ютерні Системи» - про визнання права власності на самочинне будівництво, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова та третій особі Шостій Харківській держнотконторі про встановлення факту постійного місця проживання ; про визнання їх спадкоємцями четвертої черги та визнання інших спадкоємців такими, що не мають права на спадщину.

У наступному позивачі  уточнили та доповнили свої вимоги та вказали, що с травня 1999 року вони вселились до ОСОБА_6 в жилий

АДРЕСА_1 Підставою для вселення стала домовленість між ними, згідно якої вони доглядають ОСОБА_6 та утримують його, а після його смерті вони успадковують все майно, яке йому належить, а саме частину цього будинку.

При цьому ОСОБА_6 вказував, що будинок належить його матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті він є єдиним спадкоємцем. Спадщину прийняв, але на себе не оформив.

Вказував, що у нього є два сина, які з ним не проживають і взагалі ним не цікавляться, а тому він заселяє їх до себе, щоб вони його доглянули і оформили будинок на себе після його смерті.

Вони виконали умови договору, оскільки доглядали ОСОБА_6; ремонтували будинок, вкладаючи свої кошти.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Вони є спадкоємцями четвертої черги, оскільки проживали зі спадкодавцем більше п’яти років до його смерті однією сім’єю.

Просять визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину цього будинку, яка зареєстрована за його матір’ю ОСОБА_7

Визнати спадкоємців першої, другої та третьої черги такими, що не мають права на спадщину та усунути їх від прийняття спадщини.

Визнати за ними – позивачами – право власності на 1/3 частину жилого АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 як спадкоємців четвертої черги.

У липні 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на майно.

Вказують, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 є їх батьком. Їх сім’я проживала в 1/3 частини спірного домоволодінням, що є будинком під літ. В-1. Цей будинок належав матері батька – ОСОБА_7, яка померла у 1986 році.

Інші 2/3 частини домоволодіння, що складає будинок під літ. А-1, належить сім’ї ОСОБА_8. Цей будинок знищений пожежею і де проживають ОСОБА_8 – невідомо.

Їх батьки: мати та батько – шлюб розірвали у 1980 році. До 1987 року мати проживала у цьому будинку, а після переїхала у квартиру, яку отримала ще у 1985 році.

Батько зловживав спиртними напоями, здавав частину будинку стороннім особам, а з 2002 року здав частину будинку позивачам. Вони з братом приходили до батька, але у будинок попасти не могли, оскільки у дворі був злий собака.

У січні 2005 року батько помер. Поховали його вони. ОСОБА_4 в шестимісячний строк звернувся до нотконтори з заявою про прийняття спадщини.

Оскільки 1/3 частина домоволодіння є самовільною забудовою просять узаконити цей будинок «В-1» та визнати за батьком право власності на цю частину після смерті його матері ОСОБА_7

Визнати за ними – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – право власності на 1/3 частину домоволодіння після смерті батька, тобто, по 1/6 частині та зобов’язати БТІ зареєструвати будинок за ними.

Зобов’язати  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 звільнити самовільно зайнятий жилий будинок.

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся з окремим позовом про визнання за ним право власності на 1/3 частину домоволодіння, тобто, на жилий будинок літ. «В-1», посилаючись на ті ж самі обставини, але вказуючи, що спадщину прийняв тільки він. Брат ОСОБА_9 спадщину після смерті батька не приймав.

Позивач ОСОБА_9 за зустрічною позовною заявою в особісвого представника ОСОБА_10 від позову про визнання за ним права власності на 1/3 частину спірного домоволодіння після смерті ОСОБА_6 та визнання права власності на самочинне будівництво відмовився і ухвалою суду від 01 жовтня 2009 року провадження по справі за позовом ОСОБА_5 закрито.

Відповідачі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Харківська міська рада у судове засідання не з’явились.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов ОСОБА_4 не визнали.

Відповідач за основним позовом ОСОБА_4 проти позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечує.

Представники третіх осіб – Шостої Харківської державної нотаріальної контори та ТОВ «НЕКС» в судове засідання не з’явились.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду про відмову їм у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що вони з 1999 року проживають у спірному будинку, а цим рішенням їх – літніх людей – позбавляють право на житло.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи домоволодіння №4 по вулиці Дергачівській в м. Харкові складалося з двох жилих будинків: «А-1» та «Б-1» та зареєстровано в 2/3 частках за ОСОБА_8 та ОСОБА_8 і 1/3 частині – за ОСОБА_7

Рішенням суду 2-ї дільниці народного суду Дзержинського району м. Харкова від 25.09.1947 року встановлено, що ця 1/3 частина – флігель та літня кухня (т.1 а.с. 74). На підставі цього рішення актом інженера РЖУ від 25.01.1948 р. в натурі визначено відповідну земельну ділянку ОСОБА_7 площею 302,3 кв.м., ОСОБА_8 – пл.604,7 кв.м. (а.с.75, т.1)

Жилі будинки  А-1 та Б-1 знаходяться в стадії руйнування (т.1 а.с.10). На земельній ділянці знаходиться самовільно побудований у 1951 році жилий будинок В-1.

Як пояснили сторони в судовому засіданні жилих будинків А-1 та Б-1 взагалі немає, а будинок В-1 – руйнується. Саме в цьому будинку проживала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті у будинку залишився проживати її син ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано доказів щодо дотримання забудовником при будівництві будинку відповідних норм та правил; що будинок придатний для проживання та зданий в експлуатацію, тобто, що є об’єкт спадщини – жилий будинок літ. В-1.

За таких обставин рішення суду про відмову у задоволенні позову є законним та обґрунтованим; постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                   УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

                   Головуючий:           /підпис/                      

                   Судді:                      /підпис/

                   Копія вірна