Справа №22ц-771, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Прохоренко В.В.
Категорія: 46 Доповідач – Цуканова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця “13” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Цуканової І.В.
Суддів: Кузнєцової О.А., Полікарпової О.М.
при секретарі – Кримцевій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 13 січня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», про поділ майна подружжя, встановлення порядку користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, в якому просила поділити квартиру АДРЕСА_1 (далі спірна квартира), визнавши за нею право власності на її Ѕ частину, та визнати за нею право власності на Ѕ частину кухонних меблів загальною вартістю 2 500грн. При цьому покликалася на те, що квартира і меблі придбані нею та відповідачем під час зареєстрованого шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя.
В ході судового розгляду позивачка доповнила та уточнила позовні вимоги. Остаточно просила визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири та на верхню частину кухонних меблів, визнати за ОСОБА_2 право власності на нижню частину кухонних меблів, встановити порядок користування спірною квартирою з урахуванням інтересів малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки спірна квартира знаходиться під заставою за договором іпотеки від 05.08.2005 року, то суд протокольною ухвалою залучив сторону цього договору акціонерний комерційний банк «УкрСиббанк» (далі АКІБ) в якості третьої особи /а.с.51/.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 13 січня 2010 року позов задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, корп.2 в м. Херсоні.
Визнано за ОСОБА_3 та за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину вказаної квартири за кожним, залишено квартиру у їх спільній частковій власності.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на верхню частину кухонних меблів, вартістю 1 250грн.
Встановлено наступний порядок користування вказаною квартирою: виділено ОСОБА_3 у користування житлові кімнати площею 12,8кв.м та 9,2кв.м, з лоджією, а ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 17,3кв.м, з балконом. Кладові, коридор, кухню, ванну, туалет залишено в спільному користуванні сторін.
В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В письмових запереченнях ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнала, просила рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що сторони з 31.10.1998 року до 04.11.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі /а.с.4-5/.
З копії рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25.01.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про оспорення батьківства зазначено, що у ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02.08.2005 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та, згідно витягу з Херсонського ДБТІ від 03.08.2009 року, являється власником цієї квартири. При цьому вартість придбаної квартири становить 80 991грн /а.с.19,14/.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 05.08.2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 80 991,21грн. за продану квартиру та підтверджують факт відсутності до ОСОБА_2 будь-яких претензій майнового характеру /а.с.13/.
05.08.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, за яким останній отримав кредит в сумі 10 000 доларів США на строк до 05.08.2025 року.
На забезпечення вказаного договору 05.08.2005 року між тими ж особами укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 надав в іпотеку спірну квартиру /а.с.16-18/.
05.08.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (батьком ОСОБА_2.) укладено договір поруки, за яким ОСОБА_5 прийняв на себе обов’язок відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором від 05.08.2005 року /а.с.75-76/.
Задовольняючи позов щодо квартири, суд виходив з того, що квартира та меблі, як майно, набуте сторонами під час шлюбу, належать їм на праві спільної сумісної власності, частки в якому при поділі є рівними.
Виходячи з часток сторін у праві власності на квартиру та з урахуванням інтересів малолітньої дитини судом встановлено порядок користування квартирою.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи та судом неповно встановлено обставини справи, не доведено обставини, які суд вважав встановленими.
Так, судом не враховано, що предметом позову є квартира, продавцем і покупцем в якому одночасно виступає ОСОБА_3 /а.с.19/.
З наданої ОСОБА_3 в ході апеляційного розгляду копії договору купівлі-продажу від 11.12.2004 року вбачається, що спірна квартира придбана ОСОБА_3 і ОСОБА_4, причому ОСОБА_3 при цьому знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Цією ж нормою права обґрунтувала ОСОБА_3 свої позовні вимоги щодо поділу квартири.
З огляду на наведене за договором купівлі-продажу від 11.12.2004 року Ѕ частина квартири належала ОСОБА_3 та ОСОБА_2. на праві спільної сумісної власності, частки в якій при поділі мали бути рівними, тобто по ј частині.
Відповідно, виступаючи продавцем своєї частки у праві власності на квартиру при укладенні наступного договору купівлі-продажу квартири від 02.08.2005 року /а.с.19/, ОСОБА_3 розпорядилася належною їй ј часткою квартирою, шляхом продажу її ОСОБА_2., який залишався власником ј частини квартири. Оскільки останній на час укладення цієї угоди перебував з ОСОБА_3 у шлюбі, то придбана ним у ОСОБА_3 зазначена частка квартири є спільним сумісним майном сторін ( ј частка).
Що стосується придбаної у ОСОБА_4 частки квартири, то колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в суді першої інстанції, визнано позивачкою і представником відповідача, в т.ч. при розгляді справи апеляційним судом, за придбану у ОСОБА_4 02.05.2008 року Ѕ частку квартири сторони сплатили останній суму, еквівалентну 10 000 доларів США, отриману в кредит від АКІБ «УкрСиббанк» за договором кредиту від 05.08.2005 року, в забезпечення якого квартиру передано Банку в іпотеку за договором від 05.08.2005 року /а.с.75/.
В ході судового засідання апеляційного суду представник відповідача пояснив, що сторони припинили спільне проживання з жовтня 2007 року. Вказану обставину ОСОБА_3 визнала. Ця ж обставина встановлена і в рішенні Комсомольського районного суду м. Херсона від 25.01.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства.
З довідки АКІБ «УкрСиббанк» вбачається, що станом на 01.11.2007 року за кредитним договором від 05.08.2005 року ОСОБА_2 погашено 5 206,16 доларів США, тобто Ѕ частина кредиту.
Викладене свідчить про те, що з Ѕ частки квартири, придбаної у ОСОБА_4, на час припинення спільного проживання сторони за рахунок сімейних коштів сплатили Ѕ частину квартири, тобто сумісною власністю сторін є ј частина квартири ( Ѕ х Ѕ ).
Оскільки заборгованість за кредитним договором за іншу ј частину квартири з 01.11.2007 року сплачує ОСОБА_2, на якому в силу кредитного договору лежить обов’язок і подальшого погашення кредиту, то ця частина квартири, за думкою судової колегії, не є спільною сумісною власністю сторін і не підлягає поділу між ними на підставі ч.1 ст.60 СК України.
З огляду на вищенаведене спільною сумісною власністю сторін є Ѕ частина спірної квартири ( ј за договором купівлі-продажу від 12.11.2004 року + ј частина за договором купівлі-продажу від 02.08.2005 року).
Згідно ч.1 ст.70 СК України частка ОСОБА_3 у власності на квартиру складає ј частку ( Ѕ : 2), ОСОБА_2. ѕ частки ( ј як частина спільного майна подружжя + ј частина за договором купівлі-продажу від 12.11.2004 року + ј частина за договором купівлі-продажу від 02.08.2005 року).
Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, то колегія суддів виходить з наступного.
Визнання за сторонами права власності на ідеальні частки в квартирі означає виникнення у ОСОБА_3 і ОСОБА_2. права спільної часткової власності на квартиру, як це випливає з п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Згідно ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
З технічного плану спірної квартири загальною площею 69,6кв.м, жилою – 39,3кв.м вбачається, що вона має три ізольованих жилих кімнати площею 17,3кв.м (з балконом площею 1,1кв.м), 9,2кв.м (з лоджією площею 2,0кв.м), 12,8кв.м /а.с.77-78/.
Виходячи з наявності у ОСОБА_3 права власності на ј частину квартири, її частка в жилій площі квартири в натурі складає 9,83кв.м (39,3кв.м : 4).
З урахуванням тієї обставини, що з ОСОБА_3 проживає малолітня дитина, судова колегія вважає за можливе виділити їй у користування жилу кімнату площею 12,8кв.м, у користування ОСОБА_2. – дві інші жилі кімнати площею 17,3кв.м, з балконом, та площею 9,2кв.м, з лоджією.
Підсобні приміщення слід залишити у спільному користуванні сторін.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо реального поділу кухонних меблів, суд виходив з того, що це майно може бути поділено в натурі, тобто без втрати його цільового призначення.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи і не ґрунтується на вимогах закону.
Як вбачається з пояснень позивачки, представника відповідача, кухонні меблі придбано сторонами як єдиний комплект за 2 500грн. З огляду на функціональне призначення такого комплекту - користування кухнею як підсобним приміщенням, колегія суддів приходить до висновку, що такий комплект є неподільною річчю і в силу ч.2 ст.71 СК України має бути присуджений одному із подружжя.
Оскільки з позивачкою проживає малолітня дитина, суд вважає за необхідне кухонні меблі виділити ОСОБА_3, стягнувши з неї компенсацію Ѕ частину її вартості, тобто 1 250грн., на користь ОСОБА_2.
На підставі ст.ст.60,70 СК України, ч.3 ст.358 ЦК України, керуючись ст.ст.303,316, п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 13 січня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ѕ частини квратириАДРЕСА_1
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1.
Виділити в зазначеній квартирі у користування ОСОБА_3 з неповнолітнім сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, жилу кімнату площею 12,8кв.м, виділити ОСОБА_2 жилу кімнату площею 9,2кв.м, з лоджією площею 2,0кв.м, та жилу кімнату площею 17,3кв.м, з балконом площею 1,1кв.м.
Залишити в спільному користуванні сторін ванну кімнату площею 2,6кв.м, туалет площею 1,0кв.м, коридор площею 10,3кв.м, кладову площею 0,4кв.м
Визнати за ОСОБА_3 право власності на комплект кухонних меблів вартістю 2 500грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за вищезазначений комплект в сумі 1 250грн.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Цуканова
Судді: О.А.Кузнєцова, О.М.Полікарпова
Копія вірна: І.В.Цуканова