Справа № 22-ц - 4972/2009 рік. Головуючий І інстанції: - Довготько Т.М.
Категорія: стягнення боргу. Суддя - доповідач: - Кокоша В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 жовтня 2009 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді : - Ізмайлової Г.Н.,
суддів: - Котелевець А.В., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Остапович Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 - про стягнення грошового боргу,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 19 грудня 2005 року вона передала в борг ОСОБА_6 15 800 грн., що стверджується виданою ним розпискою, які відповідач зобов’язався повернути протягом двох тижнів.
У визначений розпискою строк ОСОБА_6 борг не повернув.
Неодноразові її вимоги про повернення боргу, залишені відповідачем без задоволення.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_7 просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь грошовий борг в сумі 15 800 грн., 3% річних в сумі 1 303 грн., та судові витрати в сумі 201 грн.
Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав.
При цьому посилався на те, що грошей у ОСОБА_7 в борг він не брав, а розписку про їх одержання написав на прохання позивачки, яка обіцяла посприяти йому у бізнесових справах.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2009 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 борг за договором позики у сумі 15 800 грн., 3% річних у сумі 1 303 грн., судовий збір у сумі 171 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягаю з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не виконав зобов’язання за договором позики та не повернув позивачці грошовий борг, а тому він підлягає стягненню за рішенням суду.
Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали між собою договір позики у простій письмовій формі, згідно з яким позивачка передала, а відповідач отримав в борг 15 800 грн., які зобов’язався повернути позивачці протягом двох неділь.
На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_6 19 грудня 2005 року видав ОСОБА_7 письмову розписку (а. с 4).
В обумовлений договором строк відповідач грошовий борг позивачці не повернув. Неодноразові вимоги позивачки про повернення боргу залишені ним без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач безпідставно не виконав умов договору позики та не повернув позивачці грошовий борг, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошовий борг в сумі 15 800 грн., 3% річних у сумі 1 303 грн., а також понесені нею судові витрати.
Посилання ОСОБА_6 на те, що насправді він не одержував грошей в борг від позивачки, не може бути прийнято судовою колегією до уваги.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши суду докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Матеріали справи не містять належних доказів того, що за договором позики, укладеним 19 грудня 2005 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, гроші у сумі 15 800 грн. не були насправді передані відповідачу.
Не надані такі докази ОСОБА_6 та його представником і судовому засіданні апеляційної інстанції.
Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :