Справа № 22-ц- 4388/09р. Головуючий 1-ї інстанції – Божко В.В.
Категорія : договірні Доповідач - Кіпенко І.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2009 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Шаповал Н.М.
суддів - Кіпенка І.С., Кружиліної О.А.,
при секретарі - Татаріновій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Повного товариства «ХН-Ломбард» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2008 року по справі за позовом Повного товариства «ХН-Ломбард» до ОСОБА_1 про визнання фактів невиконання боргових зобов'язань та стягнення боргу за договорами позики, -
В С Т А Н О В И Л А :
02 жовтня 2007 року Повне товариство «ХН-Ломбард» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики. Позивач зазначив, що в період з 17 квітня 2003 року до 05 жовтня 2004 року відповідач отримав 4 позики, які повинен був повернути у 2004 році. У вересні 2007 року ОСОБА_1 повідомив товариство про те, що грошові кошти повертати не буде.
У зв'язку з чим, просили стягнути з відповідача борг у сумі 258447 грн. 20 коп.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що гроші по видатковим ордерам отримав не він, а засновник товариства ОСОБА_2, для підприємницької діяльності.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2008 року у задоволенні позову ПТ «ХН-Ломбард» до ОСОБА_1 про визнання фактів невиконання боргових зобов'язань та стягнення боргу за договором позики відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ПТ «ХН-Ломбард» просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального закону.
Відповідач рішення суду не оскаржив.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з підстав, передбачених п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред’явлено після спливу позовної давності.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 сум боргу за договорами застави, виданим відповідачеві ПТ «ХН-Ломбард» у межах своєї підприємницької діяльності.
Судом установлено, що 17 квітня 2003 року між ПТ "ХН-Ломбард" та ОСОБА_1 укладено договір позики 29700 грн. строком на 12 місяців.
23 квітня 2004року позивачем надано відповідачу ссуду за договором застави у розмірі 1000 грн. строком на 30 днів під заставу майна.
Строк дії договорів закінчився відповідно 17 квітня 2004 р. та 23 травня 2004р.
ПТ «ХН-Ломбард» звернулось до суду з позовом після спливу позовної давності, -02 жовтня 2007 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач неодноразово обіцяв повернути гроші і ці його дії свідчать про визнання боргу та переривають перебіг позовної давності, - безпідставні. Матеріали справи не містять доказів дій відповідача ОСОБА_1, які б свідчили про визнання ним свого боргу. Не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності за вказаними договорами до пред’явлення позову, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.
Судом першої інстанції також установлено, що 2 вересня та 5 жовтня 2004 року між ПТ "ХН-Ломбард" та ОСОБА_1 укладено договори застави відповідно до яких відповідачеві надано ссуду в сумі 14 680 грн. та відповідно 17000 грн. строком на 30 днів кожен.
В обґрунтування своїх вимог щодо угод від 2 вересня та 5 жовтня 2004 року, Повним Товариством «ХН-Ломбард» представлені:
Копія квитанції № 4447 про визначення вартості застави на ім’я ОСОБА_1, копія Договору застави від 02 вересня 2004 року зв’язку з видачею ПТ «ХН-Ломбард» ОСОБА_1 ссуди у розмірі 14680 грн. та копія видаткового ордеру (а.с.13,14);
Копія квитанції № 4537 про визначення вартості застави на ім’я ОСОБА_1, копія Договору застави від 05 жовтня 2004 року зв’язку з видачею ПТ «ХН-Ломбард» ОСОБА_1 ссуди у розмірі 17000 грн. та копія видаткового ордеру (а.с.16,17).
З даних матеріалів випливає, що ОСОБА_1 отримав у позивача ссуду на суму 14680 грн. та на суму 17000 грн. під заставу майна, оціненого ломбардом на зазначені суми, строком на 30 днів, з оплатою за користування ссудою 7% від суми ссуди з розрахунку 30 календарних днів незалежно від часу знаходження застави в «Ломбарді».
Відповідно до договорів застави від 2 вересня та 5 жовтня 2004р. строк дії договорів застави встановлено 30 днів, та припиняється відповідно 2 жовтня та 5 листопада 2004р. Подальше нарахування відсотків, після закінчення строку дії договору, за користування ссудою не грунтується на вимогах закону та не передбачено умовами договорів застави.
Пунктом 6 договорів застави від 2 вересня та 5 жовтня 2004р. встановлено особливі умови, відповідно яких у випадку непогашення заборгованості по ссуді в установлений строк «Ломбард» реалізує заставлене майно без попереднього повідомлення клієнта. У випадку попередження про затримку в оплаті нараховується пеня 2% за кожен день прос рочки (не більш 3-х днів).
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що умовами договорів застави від 2 вересня та 5 жовтня 2004р., можливість видачі ссуди є лише за умови внесення майна під заставу. Факт отримання ссуди в межах оцінки отриманого під заставу майна підтверджується копіями квитанцій та договорів застави від 2 вересня та 5 жовтня 2004р.
Сума ссуди за цими договорами співпадає з сумами оцінки «Ломбардом» заставленого майна. Данні про викуп заставленого майна матеріали справи не містять.
Пунктом 6 договорів застави від 2 вересня та 5 жовтня 2004р. встановлено порядок вирішення спору у випадку непогашення заборгованості по ссуді в установлений строк, згідно якого «Ломбард» у разі невиконання заставодавцем зобов’язання, забезпеченого заставою, одержує задоволення за рахунок реалізації заставленого майна яка здійснюється без попереднього повідомлення клієнта.
Доводи представників ПТ «ХН-Ломбард», щодо недійсності зазначених договорів застави в частині неотримання предмету застави безпідставні.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільно-правових обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З позовом про визнання недійсними зазначених договорів сторони не звертались, та недійсними вони не визнавалися, у зв'язку з цим, відсутні підстави вважати ці договори неправомірними, чи не дійсними в якійсь частині.
Таким чином позовні вимоги ПТ «ХН-Ломбард» підлягають задоволенню в частині не забезпеченій заставленим майном, а саме 7% від суми ссуди з розрахунку 30 календарних днів, строку дії договорів, яка складає 14680 грн. плюс 17000 грн.= 31680грн., відповідно 7% складає 2217грн.60к.
За таких обставин судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПТ «ХН-Ломбард» заборгованість, - 7% від суми ссуди з розрахунку 30 календарних днів, строку дії договорів за договороми застави від 2 вересня та 5 жовтня 2004р. яка складає 2217грн.60к.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зазначені витрати складають : 2217грн.60к. *1% = 22грн.18к. у суді першої інстанції та 11грн.9к. у суді апеляційної інстанції, всього 33грн.27к.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України судова колегія
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Повного товариства «ХН-Ломбард» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2008 року змінити. Скасувати рішення в частині відмови ПТ «ХН - Ломбард» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення сум боргу за договорами застави від 02 вересня та 05 жовтня 2004 року.
Позовні вимоги Повного Товариства «ХН - Ломбард» до ОСОБА_1 про визнання фактів невиконання боргових зобов'язань та стягнення боргу за договорами застави від 02 вересня та 05 жовтня 2004року, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПТ «ХН - Ломбард» 2217грн.60к. та судові витрати 33грн.27к.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді