Справа № 22-ц – 4332/ 2009р. Головуючий 1 інст. Саркісян О.А.
Категорія: поновлення на роботі Доповідач Кіпенко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді – Макарова Г.О.,
суддів - Кіпенка І.С., Швецової Л.А.,
при секретарі – Пуль С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Харківської спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська», ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Президента Харківської спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська» ОСОБА_1, Харківської спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська» про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення недоплаченої зарплати та спонукання видати довідку, -
в с т а н о в и л а :
02.09.2008р. ОСОБА_2 звернулася з вище зазначеним позовом до Президента Харківської спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська» ОСОБА_1
Ухвалою суду Харківську спеціалізовану приватну школу 1-3 ступенів «Салтівська» притягнуто в якості другого відповідача.
Посилаючись на те, що з роботи її звільнено з порушенням трудового законодавства ОСОБА_2, уточнивши в подальшому свої вимоги просила визнати своє звільнення з посади вчителя Харківської спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська» 12.08.2008 року за ст. 40п.4 КЗпП України у зв'язку з прогулом незаконним, наказ про звільнення №37-к від 12.08.2008 року скасувати, змінити формулювання звільнення на ст.40п.1 КЗпП України, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2008 року по 07.10.2008 року та з 07.01.2009 року по час винесення рішення, стягнути моральну шкоду в сумі 12000 грн., стягнути недораховану зарплату згідно тарифікації, за педстаж, перевірку зошитів та видачу коштів на оздоровлення в сумі 2656 грн., зобов'язати видати довідки про роботу та заробітну плату.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що з 7.12.2007р.прцювала у відповідача на посаді вчителя. Наказом №37-к від 12.08.2008 року звільнена за ст. 40п.4 КЗпП України у зв'язку з прогулом. Однак прогулу не здійснювала, звільнена через переслідування з боку Президента школи ОСОБА_1 який вимагав від неї забрати заяву, з якою вона звернулася до прокуратури Московського району м. Харкова з приводу порушень Президентом школи чинного законодавства.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини зазначені в позові; представник відповідача, - приватної школи та відповідач ОСОБА_1 позов не визнали вказавши, що звільнення було проведено на підставі діючого законодавства.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009р . позов задоволено частково.
Суд визнав звільнення ОСОБА_2 за ст.40п.4 КзпП України - незаконним, скасувавши наказ № 37-к від 12.08.2008 р., стягнув з Харківської спеціалізованої приватної школи 1 -3 ступенів «Салтівська»: - на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5033грн.31к. та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, на користь держави судовий збір, - 59 грн.50к. та витрати на ІТЗ розгляду справи 30 грн.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська» 5033.31грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, сторони оскаржили його в апеляційному порядку.
Позивачка ОСОБА_2, п осилаючись на невідповідність висновків суду обставинами справи просила рішення суду змінити задовольнивши її позов в частині стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди до 12000грн.; стягнення недорахованої зарплати згідно тарифікації, за педагогічний стаж, перевірку зошитів та видачу коштів на оздоровлення в сумі 2656 грн . покладення обов’язку відшкодування матеріальної і моральної шкоди на ОСОБА_1
Представник Харківської спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська» посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду змінити зменшивши суму виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 1217,74грн. та відмовити у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення з нього на користь школи 5033грн.31к. скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтова ність рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що з 07.12.2007р. ОСОБА_2 працювала в Харківській спеціалізованій приватній школі 1-3 ступенів «Салтівська» на посаді вчителя фізики та математики.
Позивач ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади наказом №37-к від 12.08.2008 року за ст. 40п.4 КЗпП України у зв'язку з прогулом.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо її звільнення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що її було звільнено з роботи незаконно, та про необхідність відмови у зміні формулювання причини звільнення позивачки, яка не бажала продовжувати працювати у відповідача, рішення суду в цій частині не оскаржено.
Доводи апеляційної скарги Харківської спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська» про те, що неправильне формулювання причини звільнення не перешкоджало працевлаштуванню позивачки, позивачка не просила про поновлення її на роботі, тому суд неправильно застосував положення ст. 235 КЗпП України щодо виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, - безпідставні.
Зі змісту ч. 3 ст. 235 КЗпП вбачається, що у разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв'язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
В даному випадку йшлося не про визнання формулювання причини звільнення неправильним, а про визнання звільнення незаконним, і в разі бажання позивачки її повинні були б поновити на роботі. За таких обставин суд обґрунтовано стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5033грн.31к .
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 як посадова особа на підставі п. 8 ст. 134 та ст. 237 КЗпП України несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну школі оплатою працівникам вимушеного прогулу при незаконному звільненні їх із роботи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, щодо порушення судом норм матеріального права, в частині покладення на нього обов’язку покрити заподіяну установі, шкоду з посиланням положеннями ст. 136 КЗпП України, - безпідставні, оскільки правовідносини, що виникли ст. 136 КЗпП України не врегульовано.
Відповідно до ст. 237 КЗпП обов'язок покрити заподіяну підприємству, установі, організації шкоду у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винну в незаконному звільненні службову особу, якщо його звільнення здійснено з порушенням закону.
Пленум Верховного Суду України у п. 33 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що повна матеріальна відповідальність винних у незаконному звільненні працівників, службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу настає у випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.
На підставі поданих сторонами доказів суд з'ясував фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та правильно визначив розмір відшкодування.
Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд також правильно керувався ст. 2371 КЗпП України, відповідно до якої у разі порушення законних прав працівника, що призвело до його моральних страждань, відшкодування моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом.
Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав прийти до висновку про неправильність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що привели, або могли привести до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317,319 ЦПК Україна, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, Харківської спеціалізованої приватної школи 1-3 ступенів «Салтівська», ОСОБА_2, - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009р . залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: