Справа № 22-ц-212/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Левченко Т.А.
Категорія: 32 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.,
суддів - Лузан Л.В., Дубровної В.В.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради та ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (далі-КП «Міськводоканал»), товариства з обмеженою відповідальністю «Хімік-Інвест-Сервіс» (далі-ТОВ «Хімік-Інвест-Сервіс») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я,-
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом та в його обґрунтування зазначала про те, що 23 червня 2007 року приблизно о 22 годині біля першого під'їзду АДРЕСА_1 вона провалилась у каналізаційний колодязь, на якому був відсутній люк, внаслідок падіння отримала тілесні ушкодження та тривалий час знаходилась на лікарняному. Бездіяльністю відповідачів їй заподіяна шкода, яку просила стягнути в солідарному порядку: витрати на ліки в розмірі 258 грн. 05 коп., вартість проїзду на таксі до лікувальних закладів - 208 грн. 10 коп.; втрачений заробіток 718 грн. 17 коп., витрати на догляд в розмірі 1500 грн., всього 2684 грн. 32 коп.; а також моральну шкоду з відповідача КП «Міськводоканал» - 18000 грн., з TOB «Хімік-Інвест-Сервіс» 2000 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 24 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з КП «Міськводоканал» на користь ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди 596 гривень 79 коп., у відшкодування моральної шкоди 4000 грн., судові витрати в розмірі 553 гривні 48 коп., всього 5150 грн. 27 коп.
Стягнуто з ТОВ «Хімік-Інвест-Сервіс» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування майнової шкоди 255 гривень 77 коп., 2000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, судові витрати в розмірі 237 гривень 20 коп., всього 2492 гривні 97 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення витрат на догляд в розмірі 1500 грн., витрат на ліки в розмірі 258 грн. 05 коп. та 73 грн. 71 коп. вартості проїзду на таксі відмовлено.
В апеляційній скарзі КП «Міськводоканал», посилаючись на неповноту з’ясування обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з цього підприємства майнової та моральної шкоди.
Зазначає, що суд факт падіння ОСОБА_3 в каналізаційний люк біля першого під’їзду АДРЕСА_1 та у зв’язку з цим отримання перелому ноги є не доведеним, КП «Міськводоканал» не є належним відповідачем, оскільки ТОВ «Хімік-Інвест-Сервіс» відповідно до діючих нормативних та локальних актів місцевого самоврядування несе відповідальність за освітлення прибудинкової території та зобов’язане забезпечувати цілісність обладнання комунальних водопроводів і каналізації, розміщених в межах їх володінь, не допускати їх пошкодження. Судом не обґрунтований розмір моральної шкоди, а кошти, витрачені позивачкою на таксі, виникли з її власної волі і не підлягають стягненню.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 доводить, що завдана їй майнова шкода повинна відшкодовуватись солідарно двома відповідачами через її заподіяння спільною бездіяльністю й крім того, ТОВ «Хімік-Інвест-Сервіс» визнано банкрутом, а тому ніякого відшкодування шкоди з ТОВ вона не отримає. Є заниженим розмір моральна шкоди, стягнений з КП «Міськводоканал», він не відповідає тій глибині страждань, які понесені нею внаслідок отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень, змін у її звичайному способі життя. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про стягнення вартості ліків, оскільки вони були придбані виключно за призначенням лікарів у травмпункті, а потім лікаря-ортопеда, що підтверджується записами у її медичній картці. Витрати на проїзд в таксі для проведення рентгенологічних досліджень поломаної ноги, а також витрати по догляду зумовлені та є наслідком протиправних дій відповідачів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КП «Місьководоканал» ОСОБА_4, ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_5, які підтримують подані апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи і перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП «Міськводоканал» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 – частковому задоволенню, а рішення суду – частковому скасуванню та постановленню нового рішення.
Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що через бездіяльність окремо кожного з відповідачів, КП «Міськводоканал», працівники якого не накрили відкритий каналізаційний колодязь, а також бездіяльності ТОВ «Хімік-Інвест-Сервіс», яке не забезпечило належне освітлення прибудинкової території АДРЕСА_1 в м.Суми та не вжило заходів по огородженню каналізаційного колодязя, з якого зник люк, сталося падіння позивачки у колодязь, внаслідок якого вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Суд визначив ступінь вини кожного з відповідачів: КП «Міськводоканал» в розмірі 70 % , ТОВ «Хімік-Інвест-Сервіс» - 30 % , з урахуванням ступеню вини кожного з відповідачів визначив до стягнення майнову шкоду та стягнув з кожного з відповідачів моральну шкоду, вважаючи, що позивачкою доведений факт її заподіяння.
Відмовляючи у відшкодуванні витрат на догляд та придбання ліків, суд виходив з того, що догляд не передбачався рекомендаціями лікаря, а придбання ліків позивачкою не доведено; частково стягуючи витрати на проїзд у таксі, суд враховував лише ті дні, в які зроблено записи у медичній картці про явку до лікаря.
З таким рішенням колегія суддів погодитись в повному обсязі не може.
У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У порушення вимог закону при вирішенні позову у частині витрат на догляд та витрат на таксі суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ч.1, п.1,4 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
З матеріалів справи вбачається та доведена позивачкою та обставина, що 23 червня 2007 року приблизно о 22 годині у дворі АДРЕСА_1, який не освітлювався, біля першого під'їзду вона лівою ногою потрапила в каналізаційний колодязь, на якому був відсутній люк.
Ця обставина з достовірністю підтверджена належними у справі доказами та не викликає сумніву у суду.
Внаслідок падіння у каналізаційний колодязь позивачка отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого гвинтоподібного перелому правої великогомілкової кістки на ділянці середньої та нижньої третини зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, позивачка знаходилась на амбулаторному лікуванні в травмпункті Сумської міської клінічної лікарні № 1 з 25 червня 2007 року по 21 грудня 2007 року.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи та зроблений обґрунтований, з посиланням на відповідні нормативні акти, висновок про те, що позивачка упала у відкритий каналізаційний колодязь з вини відповідачів, зокрема, з вини КП «Місьководоканал», який як власник, на обслуговуванні та балансі якого знаходиться каналізаційний колодязь, має нести відповідальність за заподіяну позивачці шкоду, та з вини TOB «Хімік-Інвест-Сервіс», яке з 04 жовтня 2006 року по 31 вересня 2008 року обслуговувало будинок та прибудинкову територію та відповідало за належне освітлення прибудинкової території, огородження колодязів, з яких зникли люки, що відповідачі повинні відповідати за заподіяну шкоду з урахуванням вини кожного з них, так як шкода заподіяна не спільною /взаємопов’язаною, сукупною/ бездіяльністю відповідачів.
Люк з каналізаційного колодязя, в який впала позивачка, зник в кінці квітня - на початку травня 2007 року, про що КП «Міськводоканал» було відомо, але накрили його працівники підприємства тільки 15 липня 2007 року. Ці обставини підтверджені зібраними у справі доказами, в т.ч. показами свідків - мешканців будинку, матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи № 1993 Зарічного РВ СМУ ГУМВС України в Сумській області, з яких вбачається, що 03 травня 2007 року КП «Міськводоканал» звернулось до Зарічного ВМ СМВ з приводу крадіжки люків важкого типу з каналізаційних колодязів за адресою: АДРЕСА_1. Зі схеми, яка міститься в цих матеріалах вбачається, що дві кришки були викрадені саме біля першого під'їзду АДРЕСА_1.
КП «Міськводоканал» було відомо про відсутність люків на каналізаційних колодязях біля АДРЕСА_1 на протязі тривалого часу і обов'язки TOB «Хімік-Інвест-Сервіс» по утриманню прибудинкової території, не звільняло КП «Міськводоканал» від вчинення дій, які повинні забезпечувати належне утримання та безпечну експлуатацію каналізаційного обладнання, яке перебуває на балансі підприємства.
З урахуванням викладеного, не спростовують висновків суду доводи апеляційної скарги КП «Міськводоканал» про те, що вони не є належним відповідачем та про відсутність їх вини й підстав для відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди позивачці.
Колегія суддів вважає, що суд з урахуванням положень ст. 23, 1167 ЦК України, встановлених судом обставин справи, доведеності позивачкою позовних вимог, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, дійшов обрунтованого висновку про заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди та вірно визначив розмір відшкодування.
Заподіяння позивачці моральної шкоди є очевидним фактом, оскільки протягом шести місяців, із червня по грудень 2008 року, весь літньо-осінній період, позивачка була позбавлена нормального звичайного способу життя, прикладала додаткові зусилля для його відновлення та одужання, її пошкоджена нога була вся загіпсована /а.с.34/, вона із зусиллями рухалась, не могла обслуговувати себе та вести домашнє господарство, у зв’язку з чим уклала договір із знайомою ОСОБА_2 для здійснення догляду, сплативши останній за надані послуги 1500 грн., підтвердженням чого є долучені до справи розписки та сам договір.
Витрати на догляд були вимушеними, вони являють собою збитки у розумінні ст. 22 ЦК України та підлягають стягненню на користь позивачки з відповідачів з урахуванням встановленої вини кожного з них, тобто з КП «Міськводоканал» - у розмірі 1050 грн., з ТОВ «Хімік-Інвест-Сервіс» - в розмірі 450 грн.
Не спростовують рішення суду доводи апеляційної скарги КП «Міськводоканал» про те, що витрати позивачки на замовлення таксі виникли з її власної волі і не підлягають стягненню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка знаходилась на амбулаторному лікуванні, під час якого неодноразово за направленням та рекомендаціями лікаря проходила рентгенологічні дослідження / робила знімки/ пошкодженої ноги, для чого користувалась послугами таксі, так як в громадському транспорті із загіпсованою ногою вона їздити не могла. Зазначені витрати підставно стягнуті з відповідачів, оскільки відповідно до ст. 22 ЦК України вони є збитками, які підлягають відшкодуванню.
За рішенням суду стягнуті витрати на таксі, крім трьох поїздок - 13 липня, 29 серпня, 26 вересня. Відмовляючи у задоволенні вимог в цій частині, суд виходив з відсутності записів у медичній документації, з чим погодитись не можна. Сама ОСОБА_3 суду пояснила, що за своїм особистим бажанням вона не робила жодного знімку, всі рентгенологічні дослідження проводились за направленням лікаря. Сама по собі відсутність запису лікаря у медичній картці не свідчить про те, що направлення не було. Позивачкою у судове засідання апеляційного суду надані рентгенологічні знімки ноги від 13 липня, 29 серпня, 26 вересня. В ці ж дні, як свідчать надані квитанції, вона користувалась послугами таксі та сплатила кошти у сумі 63 грн. 71 коп. Колегія суддів вважає, що ці витрати також підлягають стягненню на користь позивачки, з урахуванням вини кожного з відповідачів: з КП «Міськводоканал» - 44 грн. 60 коп., з «Хімік-Інвест-Сервіс» - 19 грн. 11 коп.
Поряд з цим не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 про незаконність рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на придбання ліків, оскільки в цій частині вона не надала достовірних доказів. Надані нею квитанції, чеки підтверджують придбання інших ліків, ніж їй призначались. Хоча ОСОБА_3 зазначає про те, що придбані нею ліки є аналогічними призначеним, їх замінниками, але доказів з цього приводу вона не надала, ліки придбавались через тривалий час після їх призначення, на документах відсутні дати їх придбання. А тому, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307 ч.1 п.4, 312 ч.1 п.3, 314, ч.1 п.6 ст.315 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24 листопада 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, пов’язаних із поїздками на рентгенологічні дослідження, та витрати по догляду скасувати.
У цій частині постановити нове рішення.
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, стягнути з комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на користь ОСОБА_3 витрати, пов’язані з поїздками на рентгенологічні дослідження – 44 грн. 60 коп., витрати по догляду – 1050 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімік-Інвест-Сервіс» на користь ОСОБА_3 витрати, пов’язані з поїздками на рентгенологічне дослідження в розмірі 19 грн. 11 коп. та 450 грн. витрат по догляду.
В іншій частині рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24 листопада 2009 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: