Судове рішення #9565731

Справа   22-ц- 5549 /2009 р.                                                                             Головуючий 1 інстанції: Лігус С.М.

Категорія: стягнення боргу                                                                                    Доповідач:  Ізмайлова Г.Н.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      22 грудня 2009 року     Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                   Головуючого – Ізмайлової Г.Н.,

                                   суддів – Ситнік О.М., Котелевець А.В.

                                   при секретарі – Остапович Л.С.                                    

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_5 про стягнення боргу та відшкодування збитків, -

                                                      в с т а н о в и л а:

         Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 березня 2008 р. задоволено його позовні вимоги, розірвано договір позики від 18.07.2006 р. та стягнуто на його користь суму боргу, з урахуванням індексу інфляції та відсотків, яка становила 243 510 грн.

         Цим же рішенням суд стягнув з ОСОБА_3 1000 грн. прострочених відсотків.

         Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2008 р. рішення в частині стягнення судових витрат змінено, в іншій частині залишено без зміни і ухвалою Верховного Суду України від 29.09.2009 р. відхилено касаційну скаргу ОСОБА_6 на вказане рішення.

         Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова рішення від 13 березня 2008 р. скасовано за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_3

         Як на нововиявлені обставини суд посилався на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2008 р., що набрало чинності, яким договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 18.06.2006 р. визнано недійсним.

         Доповнивши і уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_4, та його дружини ОСОБА_1 солідарно суму боргу за визнаним недійсним договором позики, визнати звернення до суду ОСОБА_4 або ОСОБА_1 з позовом про поділ спільного майна обставиною, яка не має зупиняти виконавче провадження, стягнути з ОСОБА_1 на його користь збитки, спричинені забезпеченням позову про визнання недійсним договору позики та відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_3 солідарно борг за договором поруки та стягнути судові витрати.

         Представники відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 позов не визнали, вважаючи, що ОСОБА_4 виконано договір позики у повному обсязі.

         Справу розглянуто без участі відповідача ОСОБА_3

         Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2009 р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

         Суд стягнув з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 солідарно на його користь як за рахунок особистого майна кожного з подружжя так і за рахунок майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя без виділення в натурі часток кожного з подружжя 504 916, 25 грн.

         Цим же рішенням суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 59 294, 12 грн. збитків спричинених забезпеченням позову, а також з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на його користь судові витрати з кожного по 4 965 грн. – по 4 250 грн. за надання правової допомоги, 850 грн. – судового збору та по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять рішення скасувати і ухвалити нове рішення, відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні позову, а ОСОБА_2 просить рішення в частині відмови йому в задоволенні позову про визнання звернення до суду ОСОБА_4 або ОСОБА_1 з позовом про поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, з відповідним виключенням майна з акту опису і арешту, причиною, що не є перешкодою для виконавчого провадження та не має зупиняти виконавче провадження і також ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог з посиланням обох сторін на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

         Апеляційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 суд відмовляє, виходячи з наступного:

         В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 подано клопотання про залишення без розгляду його позову в частині стягнення збитків, спричинених вжиттям заходів забезпечення позову.

         Ухвалою від 22 грудня 2009 р. клопотання задоволено, в цій частині позов залишено без розгляду та закрито провадження за апеляційною скаргою.

         Виходячи з вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України судова колегія перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

         Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

         Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

         Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає, оскільки воно ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

         З матеріалів справи вбачається, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 березня 2008 р. розірвано договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 18 липня 2006 р., стягнуто заборгованість за цим договором на користь ОСОБА_2, з солідарного боржника ОСОБА_3 стягнуто на його користь 1000 грн. та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 стягнено судові витрати.

         В подальшому, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2008 р. договір позики від 18 липня 2006 р. визнано недійсним. Цим же рішенням суд зобов’язав ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 отримані за цим договором грошові кошти у сумі 195 000 грн.

         Рішення в частині визнання недійсним договору позики та повернення ОСОБА_8 195 000 грн. позикодавцю рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 березня 2009 р. залишено без зміни.

         Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2009 р. скасовано за нововиявленими обставинами рішення того ж суду від 13 березня 2008 р. в зв’язку з визнанням недійсним договору позики від 18 липня 2006 р., за яким на той час уже проводилось примусове стягнення боргу.

         З огляду на наведене, судова колегія доходить висновку, що доповнені та уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 можуть стосуватись лише правовідносин, які виникають з наслідків визнання недійсним договору позики.

         Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

         Частиною першою статті 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

         Згідно ч. 2 вказаної статті у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

         Положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави застосовуються також до вимог повернення виконаного за недійсним правочином (п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

         Виходячи з того, що рішенням від 11 листопада 2008 р. Червонозаводський районний суд м. Харкова зобов’язав ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 всю отриману за недійсним договором суму позики у розмірі 195 000 грн., судова колегія вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_4 інфляційних збитків за час користування грошовими коштами у сумі 195 000 грн. з 18 липня 2009 р. та 3 відсотки річних.

         При цьому, судова колегія бере до уваги, що у липні 2008 р. за виконавчим провадженням з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто 5 559,24 грн.

         Сума інфляції за цей час становить 100 972, 79 грн., розрахована на підставі офіційного індексу                                      

                                                                     2006 р.

            08 –                               100

            09 –            195 000 х 2,0 : 100 = 3 900 грн.

            10 –            195 000 х 2,6 : 100 = 5 070 грн.

            11 –            195 000 х 1,8 : 100 = 3510 грн.

            12 –            195 000 х 0,9 : 100 = 1755 грн.

                                                                                                     ___________        

                                                                  14 235 грн.

             

                                                                    2007 р.

                             195 000 х 1,3 : 100 х 12 = 30 420 грн.

           

                                                                    2008 р.

            1 –            195 000 х 2,9 : 100 = 5655 грн.

            2 –            195 000 х 2,7 : 100 = 5265 грн.

            3 –            195 000 х 3,8 : 100 = 7410 грн.

            4 –            195 000 х 3,1 : 100 = 6045 грн.

            5 –            195 000 х 1,3 : 100 = 2535 грн.

            6 –            195 000 х 0,8 : 100 = 1560 грн.

            7 –                      99,5

            8 –                      99,9

            9 –          189 440,76 х 1,1 : 100 = 2083,85 грн.

            10 –        189 440,76 х 1,7 : 100 = 3220,49 грн.

            11 –        189 440,76 х 1,5 : 100 = 2841,61 грн.

            12 –        189 440,76 х 2,1 : 100 = 3978,26 грн.

                                                                                                     ______________________

                                                                                  40 594, 21 грн.

                       

                                                                    2009 р.

              1 –         189 440,76 х 2,9 : 100 = 5493,78 грн.

             2 –         189 440,76 х 1,5 : 100 = 2841, 61 грн.

             3 –         189 440,76 х 1,4 : 100 = 2652, 17 грн.

             4 –         189 440,76 х 0,9 : 100 = 1704, 97 грн.

             5 –         189 440,76 х 0,5 : 100 = 947, 20 грн.

             6 –         189 440,76 х 1,1 : 100 = 2083, 85 грн.

             7 –                       99,9

             8 –                       99,9

                                                                                                   ________________________

                                                                                                        15 723, 58 грн.

          Відсотки на вказану суму за весь час користування становлять 17 383, 22 грн.

          (195 000 х 0, 03 х 2 + 189 440,76 х 0, 03)

         Всього з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 117 380, 50 грн. (100 972, 79 + 17 383, 22).

         Висновки суду про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як солідарних боржників боргу за рахунок спільного майна подружжя не відповідають вимогам ч. 1 ст. 216 ЦК України, оскільки і ці стягнення є лише наслідками визнання договору позики недійсним, стороною в якому ОСОБА_1 не була.

         Крім того, стягуючи з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 504 916, 25 грн. за визнаним недійсним договором позики, суд у цю суму зарахував і суму, отриману ОСОБА_4 за договором позики, яку він на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2008 р. повинен повернути ОСОБА_2

         Отже, судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

         Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 88 ЦПК України і стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 3200 грн., що підтверджено лише одним платіжним документом (т. 4 а. с. 86), витрати по сплаті судового збору у сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у сумі 30 грн.              

         Керуючись ст. ст. 209, 218, 317, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 315, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -      

                   

в и р і ш и л а:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

         Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2009 року змінити та викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

         Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 117 380, 50 грн. (сто сімнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 50 коп.)

         Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень) витрат по сплаті судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи та 3200 грн. (три тисячі двісті гривень) за надання правової допомоги.

         В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

         Рішення набирає законної сили від дня його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців від дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий -

               

      Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація