Справа № 22-ц-109/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Сапон О.В.
Категорія: 45 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючої Сибільової Л.О.,
суддів - Лузан Л.В., Дубровної В.В.,
з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Глухівської міської ради Сумської області
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Глухівської міської ради Сумської області, третя особа: Глухівське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,
В С Т А Н О В И Л А:
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначав про те, що між ним та відповідачем 06 червня та 10 вересня 2008 року були укладені договори оренди земельних ділянок. При цьому конкретні земельні ділянки в користування не передавались, а предметом правочинів були уявні /ідеальні/ частки по 9 та 8,14% від загальної площі земельної ділянки, призначеної для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, що суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та є підставою для визнання договорів недійсними.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсними договори оренди землі, які були укладені 06 червня 2008 року та 10 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Глухівською міською радою.
Стягнуто з Глухівської міської ради на користь ОСОБА_3 45 грн. 50 коп. понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі Глухівська міська рада Сумської області, посилаючись на неповноту з’ясування обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Зазначає про те, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України до ОСОБА_3, який придбав квартири у будинку по АДРЕСА_1 та в подальшому переобладнав їх у нежитлові приміщення, перейшло право власності на частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та на частину, яка необхідна для його обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі і споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Апелянт вважає, що надання земельної ділянки в оренду кільком особам із визначенням їхньої частки у праві оренди є правомірним. Крім того, на його думку суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема, ст. 42,ч.1 ЗК України, оскільки багатоквартирний будинок не належить до державної або комунальної власності. Суд не врахував того, що на земельній ділянці, виділеній для обслуговування багатоквартирного жилого будинку, розташовані тамбур, крильце входів до стоматологічного кабінету та магазину ОСОБА_3, господарські споруди, які викупив позивач, ним огороджений парканом газон перед входом у стоматологічний кабінет.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Глухівської міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримують апеляційну скаргу, просять рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, представника третьої особи ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи і перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду – скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказмми, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався та постановив рішення, яке не можна вважати законним та обгрунтованим.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок від 06 червня 2008 року та 10 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Глухівською міською радою були порушені вимоги ст.20 ЗК України, ст.ст.6,15 Закону України „Про оренду землі". Договори не містять суттєвої істотної умови, а саме: не визначено об’єктів оренди, не проведено встановлення їх меж в натурі, а також врахував, що ці об’єкти нерухомості перебувають у користуванні Глухівської ВЖРЕКП, яка обслуговує багатоквартирний житловий будинок за вищевказаною адресою.
Але з таким висновком погодитись не можливо.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником двох нежитлових приміщень, переобладнаних ним із двох придбаних квартир, які він використовує у підприємницькій діяльності; вони знаходяться в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1. Зазначений будинок розташований на земельній ділянці житлової забудови площею 1724 кв. метрів.
Згідно ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи,
припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи,
переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих
самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику
(землекористувачу).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
З огляду на викладену норму, у зв’язку з придбанням квартир позивачем до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 1724 кв. метрів, яка знаходиться у спільному користуванні всіх співвласників АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та
відповідної землевпорядної документації.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри
податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст.5 Земельного кодексу України об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні,
у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Глухівське виробниче житлово-експлуатаційне комунальне підприємство обслуговує житловий АДРЕСА_1, на підставі рішень Глухівської міської ради від 26 вересня 2006 року та від 28 серпня 2008 року „Про затвердження технічної документацію із землеустрою" йому передана в оренду земельна ділянка площею 1724 кв. метри, що розташована по АДРЕСА_1.
Із пояснень представників відповідача - Глухівської міської ради та представника Глухівського виробничого житлово-експлуатаційного комунального підприємства, з наданих суду доказів вбачається, що останнє є платником податку не всієї земельної ділянки розміром 1724 кв.м., а земельної ділянки площею 1106 кв.м., оскільки на обслуговуванні у житлової організації залишилось 11 житлових квартир, а інші - викуплені, в т.ч. і позивачем, та переведені у нежитлові приміщення. За решту площі земельної ділянки мають сплачувати орендну плату власники нежитлових приміщень, в т.ч. і позивач ОСОБА_3 на підставі укладених договорів оренди.
Відповідно до ст. 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надавати її в користування іншій особі для будівництва промислових,побутових,соціально-культурних, житлових тв. інших споруд і будівель.
Відповідно до Закону України «Про планування та забудову територій» для виконання будівельних робіт з метою переобладнання придбаних житлових приміщень власники нерухомого майна для одержання дозволу на виконання підготовчих робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно - будівельного контролю письмову заяву, до якої додається зокрема, документ, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою.
Для позивача таким документом є договори оренди земельної ділянки від 6 червня 2008 року та 10 вересня 2008 року, укладені на підставі рішень Глухівської міської ради від 26 вересня 2006 року та від 26 серпня 2008 року ( а.с. 118, 67), між позивачем ОСОБА_3 та Глухівською міською радою, (а.с. 15,5), з яких вбачається, що в оренду на 10 років передається земельна ділянка площею 1724 кв. метри, в тому числі ОСОБА_3 155,16 кв.м. та 140,33 кв. м. для комерційного використання, що відповідає частці власності в спільному майні- 9% та 8,14% і не підлягає виділенню в натурі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» земельна ділянка, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, плата за землю нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться у користуванні або у власності.
Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою,
необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків , порядку її в несення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки , яка передається в оренду; у мови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; ви значення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного ф онду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов,
передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,
17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації
договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
При укладенні договорів оренди істотні умови порушені не були, оскільки земельна ділянка, яка передана у користування позивачеві, як співвласнику житлового будинку, площею 1724 кв.м. визначена у натурі, тобто договорами визначений об’єкт оренди та місце його розташування. А тому, не можливо погодитись з висновками суду першої інстанції, що всупереч вимогам ст. 15 Закону «країни «Про оренду землі» відсутній об’єкт та місце його розташування.
Відсутні підстави вважати, що об’єктом договорів оренди є земельні ділянки площею 155,16 кв.м. та 140,33 кв. м., які реально на місцевості не виділялись, межі не встановлювались, оскільки вони умовно вирахувані з урахуванням частки власності в спільному майні ОСОБА_3 - 9% та 8,14% та є підставою для нарахування плати за землю у вигляді орендної плати за договорами оренди.
При вирішенні спору суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відпповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відпаовідності до. п.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у задовлелнні позовних вимог ОСОБА_3
У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1ст. 307, п.1,3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Глухівської міської ради Сумської області задовольнити.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2009 року в даній справі скасувати.
Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Глухівської міської ради Сумської області, третя особа: Глухівське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.
Головуюча:
Судді: