УХВАЛА

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» грудня 2009 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого        – Овсяннікової А.І.      

суддів          – Пшенічної Л.В.

                             – Бурлака І.В.,

при секретарі       – Черниш К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2009 року по цивільної справі за  позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Будянської селищної ради, акціонерного товариства закритого типу «Будянський фаянс», відділу приватизації комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_8 про визнання недійсним розділу особових рахунків, визнання недійсним свідоцтва про право власності в порядку приватизації, визнання недійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності , -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 звернулись до суду з таким позовом.

В обґрунтування позову вказали, що жилий будинок АДРЕСА_1 складається з двох квартир, з яких квартира №1 належить їм, а квартира №2 відповідачу ОСОБА_7

Квартира №2 була незаконно приватизована ОСОБА_7., оскільки цю квартиру побудували вони.

У наступному позивачі неодноразово уточнювали та доповнювали свої вимоги.

Вказують, що спірний будинок перебував на балансі АТЗТ «Будянський фаянс». ОСОБА_3 потребувала поліпшення своїх житлових умов. У 1971 році завод дозволив їй зробити прибудову до будинку з умовою, що ії знімуть з квартирного обліку, а чергу переведуть на батька.

За період з 1971 по 1972 рік вони за свої кошти зробили прибудову до будинку, яка до цього часу в експлуатацію не здана.

У 1993 році в будинку був прописаний ОСОБА_7 – онук матері позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_10, однак з 1995 року в будинку не проживав.

У 2004 році ними ставилося питання про втрату ним права на користування житлом, однак справа була закрита у зв’язку зі смертю ОСОБА_10

ОСОБА_7 незаконно приватизував цю прибудову, а 03.10.2006 року продав ії ОСОБА_8

Позивачі просять визнати недійсним розподіл лицьових рахунків у будинку; визнати недійсним свідоцтво про приватизацію ОСОБА_7 прибудови А1-1 від 25.10.2004 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї прибудови, укладений 03.10.2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8; визнати за ними право власності на прибудову А1-1.

Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав і пояснив, що змалку проживав у квартирі №2 спірного будинку. Після смерті у 2004 році його бабки ОСОБА_10, яка була основним квартиронаймачем, він приватизував квартиру, а в 2006 році продав ії ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_8 проти позову також заперечувала.

Відповідач АТЗТ «Будянський фаянс» позов не визнав; вказав, що відносно товариства розпочато процедуру ліквідації. Будь-які документи стосовно спірного будинку у них відсутні.

Відповідач – Будянська селищна рада проти позову заперечує. Посилається на те, що будинок перебував на балансі АТЗТ «Будянський фаянс» і вони ніякого відношення до нього не мають.

Відповідач КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» позов не визнав; вказують, що приватизація проведена правильно у відповідності до вимог закону та наявних документів.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, посилаючись на те, що судом безпідставно не враховано їх доводи, що саме вони у 1971 році переобладнали веранду у житлову прибудову. Ця прибудова до цього часу в експлуатацію не прийнята.

ОСОБА_7 довгий час не проживав у будинку і втратив право користування ним.

Розподілу житлового будинку на квартири не була; заяви про це ніким не подавалися.

Не визначена частка, яку прибудова складає відповідно до всього будинку.

Безпідставно не оглянута та недосліджена інвентаризаційна справа.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що ними не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи жилий будинок АДРЕСА_1 знаходився на балансі АТЗТ «Будянський фаянс».

Вперше інвентаризація будинку проведена у 2001 році на підставі заяви АТЗТ «Будянський фаянс», а 27.07.2001 року позивачам видано свідоцтво про право власності на житло у порядку приватизації (а.с.44). Самі позивачі не заперечують, що вони перші поставили питання про приватизацію частини цього будинку, яку вони займали, а саме квартиру №1 (а.с.56-60).

ОСОБА_7 квартира «2 приватизована тільки у 2005 році.

Посилання позивачів, що вони у 1972 році побудували прибудову до цього будинку за свої кошти, тобто, саме квартиру «2 і вона повинна належати їм – обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції і не приймається судовою колегією.

Жодного доказу ними на підтвердження цих вимог не надано.

З 1972 року ніяких дій по закріпленню саме за нимим цієї частини будинку не ставилося.; жодних претензій до АТЗТ «Будянський фаянс» не пред’являлося до вересня 2006 року – часу подання позову.

При цьому сам факт дозволу президії завкому БФЗ 29.11.1971 року на побудову прибудови (а.с.9) правового значення не має.

З 1972 року цей будинок має два окремих лицьових рахунка (а.с.6), тобто, за кожну частину будинку проводились окремі нарахування. Посилання позивачів, що вони оплачували витрати за весь будинок, оскільки у матері позивача, яка займала прибудову, було недостатньо коштів, факту наявності двох рахунків не спростовує.

З 1997 року відкрито окремі рахунки на ці дві квартири і стосовно електропостачання і газопостачання. При цьому з ОСОБА_2 – позивачем, укладено договір на послуги саме за адресою будинку №19-Б.

За таких обставин вважати, що позивачі не знали про наявність окремих рахунків на ці квартири – не можна.

Безпідставне посилання позивачів на те, що прибудова до цього часу не здана в експлуатацію і є самовільною. Ця прибудова була закінчена будівництвом у 1972 році; знаходилась на балансі АТЗТ і згідно постанови КМ України №449 від 05.08.1992 року про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення, при

оформленні права власності на об’єкт, що збудований до 05.08.1992 року достатньо висновку про технічний стан (а.с.138).

На цю прибудову у 2005 році видано свідоцтво про право власності у порядку приватизації.

Жодних відміток, що ця прибудова є самовільною, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 325  ЦПК України колегія суддів , -

                                                   УХВАЛИЛА:

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – відхилити.

 Рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2009 року – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту ії проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

                  Головуючий:                                 /підпис/

                  Судді:                                            /підпис/

                  Копія вірна