ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4336/17

Провадження № 1-кп/210/96/21

У Х В А Л А

іменем України

"26" липня 2021 р.                                                                        

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                                Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання                                Недолуги Л.В.

за участю:

прокурора                                                        Ганського В.В.

обвинуваченого                                                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017040710001523 від 07.06.2017 року, суд –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотав про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував щодо розгляду питання про запобіжний захід без його захисника, заперечував щодо заявленого клопотання прокурора, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих, свідків, які ще не допитані; перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При продовженні обвинуваченому строку запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися на теперішній час, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, який відноситься до категорії нетяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, однак враховує суворість передбаченого покарання інкримінованих обвинуваченому злочинів, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.

Судом також взято до уваги, що обвинувачений не одружений, офіційно не працевлаштований, а отже і не має джерела для існування, обвинувачується у вчиненні злочинів в період відбування покарання з випробуванням, раніше вже судимий за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого на даний час відповідає конкретним підставам і меті запобіжного заходу, характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому.

Попередньо обраний альтернативний захід у вигляді застави з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 117, 179, 194, 284, 291, 314-316 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 24.09.2021 року включно.

Попередньо обраний альтернативний захід у вигляді застави з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави залишити без змін.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію ухвали направити до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: О. В. Хлистуненко