РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 грудня   2009 року   колегія  суддів  судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого           –  Овсяннікової А.І.,

суддів:           –  Бурлака І.В.,

                   Пшенічної Л.В.

при  секретарі        Черниш К.В .

        розглянула  у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними  скаргами  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2007 року  по справі  за позовом  ОСОБА_5 до  ОСОБА_3, ОСОБА_4, Державної  виконавчої служби Дзержинського району  м. Харкова, третім особам -  приватним  нотаріусам  Марченко Володимиру Миколайовичу, Єніній Лариси Вікторівни  про визнання  договору купівлі-продажу недійсним, визнання  прилюдних торгів недійсними, поновлення  порушеного права та вселення,-

                                                          ВСТАНОВИЛА:

         У серпні 2002 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та третій особі Марченко В.М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 вказала що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

         24 грудня 2001 року повернувшись додому вона не змогла увійти до своєї квартири. При цьому її повідомили, що квартира нею продана 15 серпня 2001 року.

Просить визнати цей договір купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що квартиру вона не продавала: договір не підписувала, гроші не отримувала та повернути їй квартиру.

У наступному ОСОБА_5 неодноразово доповнювала та уточнювала свої позовні вимоги.

Вказує, що спірну квартиру вона не продавала; договір не підписувала, що підтверджується проведеними почеркознавчими експертизами.

Просить визнати договір купівлі-продажу від 15.08.2001 року недійсним.

ОСОБА_3, з метою не повертати їй квартиру, шляхом проведення прилюдних торгів через державну виконавчу службу переоформила цю квартиру на знайомого її сина – ОСОБА_4

На підставі цих торгів 29 липня 2002 року приватний нотаріус Єніна Л.В. видала ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на квартиру.

Просить визнати ці прилюдні торги та акт про придбання квартири ОСОБА_8 недійсним.

ОСОБА_8 у свою чергу зламав двері її квартири, викинув її речі.

Просить вселити її в спірну квартиру.

Відповідач ОСОБА_3 позови не визнала і пояснила, що 15 серпня 2001 року вона купила у ОСОБА_5 спірну квартиру.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Марченко В.М.

26 грудня 2001 року вона уклала з ОСОБА_9 договір позики на 10 тисяч гривень з обумовленим терміном повернення – 02.01.2002 р. Одочасно було укладено договір застави. Предметом застави стала ця спірна квартира.

Оскільки гроші вона не повернула, то 03.01.2002 року приватним нотаріусом було вчинено нотаріальний напис з проведенням арешту квартири державним виконавцем.

19 липня 2002 року квартира була продана з прилюдних торгів ОСОБА_10

Відповідач ОСОБА_8 позов не визнав і пояснив, що придбав квартиру на прилюдних торгах; є добросовісним набувачем і квартира у нього не може бути вилучена.

Приватний нотаріус Марченко В.М. позов не визнав і пояснив, що угода ним посвідчена 15.08.2001 року правильно.

Не допускає думки, що замість ОСОБА_5 при підписанні угоди могла бути стороння особа.

Представник ДВС Дзержинського району м. Харкова позов також не визнав.

Справа розглянута у відсутності приватних нотаріусів Єніної Л.Ф. та Полікашина Ю.В.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 15 серпня 2001 року – недійсним.

Визнано прилюдні торги (аукціон) від 23 липня 2002 року по продажу цієї квартири-недійсними.

Визнано акт про купівлю квартири на прилюдних торгах (аукціоні), виданий Державною виконавчою службою Дзержинського району м. Харкова – недійсним.

Поновлено порушене право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2.

Витребувано у ОСОБА_4 спірну квартиру та вселено  ОСОБА_5 в цю квартиру.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати і постановити нове, яким відмовити в позові ОСОБА_5, посилаючись на те, що судом при розгляді справи порушені норми матеріального і процесуального права.

Судом як належний доказ прийнято висновок судово-почеркознавчої експертизи, в якій визнано, що договір купівлі-продажу підписаний не ОСОБА_5

При цьому не враховано, що такий висновок зроблено в межах розгляду кримінальної справи, а не цивільної; було порушено їх права задавати експертам свої питання.

Безпідставно не прийнято доводи іншої експертизи, яка підтверджує підпис ОСОБА_5

Кримінальна справа,  по якій проведені ці експертизи, провадженням не закінчена і яке буде прийняте по ній рішення – невідоме.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що скарги підлягають задоволенню, рішення суду – скасуванню з відмовою в задоволенні позову.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та визнаючи за нею право власності на спірну квартиру суд першої інстанції виходив з тих обставин, що вона цю квартиру не продавала і договір не підписувала, що підтверджується висновками судових почеркознавчих експертиз.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи квартира АДРЕСА_1 станом на 2001 рік належала на праві власності ОСОБА_5

15 серпня 2001 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу цієї квартири, посвідчений приватним нотаріусом Марченко В.М., а 29 липня 2002 року власником цієї квартири після проведених публічних торгів став ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що підстав для визнання договору купівлі-продажу, а також публічних торгів недійсними – не вбачається.

Відповідно до вимог ст.ст. 224, 227 ЦК України у редакції 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, за договором купівлі-продажу продавець забов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Даний договір відповідає всім вимогам закону, який регулює порядок продажу нерухомості: сторони визначили суму продажу, підписали договір, він посвідчений нотаріально, зареєстрований в МБТІ.

Посилання ОСОБА_5, що підпис у договорі не її – судовою колегією не приймається.

Той факт, що договір підписаний нею підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, яка проведена експертами ХНДІСЄ ім.. засл. Проф.. ОСОБА_13 (т.2 а.с. 415-423).

У суду немає підстав не приймати цей висновок, оскільки він даний спеціалістами, які значний час працюють за цією спеціальністю – з 1962 року, 1976 та 1986 року та він узгоджується з іншими доказами по справі. Висновок експертів є однозначним: рукописний текст та підпис у договорі виконані саме ОСОБА_5 з навмисним іскаженієм нею свого почерку.

Факт продажу квартири саме ОСОБА_5 підтверджується і поясненнями ОСОБА_3 про покупку квартири у неї; і поясненнями приватного нотаріуса Марченко В.М., який вказує, що особисто він оформлення цього договору не пам’ятає, але він завжди ретельно перевіряє особу сторін по угоді і підпис угоди іншою особою, а не ОСОБА_5 не може мати місце.

Колегія критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_14 – співмешканця ОСОБА_5, який вказує, що ОСОБА_5 до осені 2001 року нікуди з села, де вони проживали, не виїзжала.  Його пояснення спростовуються поясненнями самої ОСОБА_5, яка в суді апеляційної інстанції вказувала, що в м. Харкові вона приїзжала, у тому числі і для оформлення субсидії.

 Пояснення ОСОБА_5 стосовно наявності шахрайських дій по її квартирі у сина відповідачки ОСОБА_15 колегією суддів не приймаються. Вирок суду відносно нього не постановлювався. Ним давались детальні пояснення по укладенню цієї угоди; що спірну квартиру вони купували для його молодшого брата; за яку суму фактично купили квартиру і ніяких шахрайських дій з їх боку не було. При укладенні угоди 15 серпня 2001 року вони окремо оговорили та записали в угоді, що ОСОБА_5 надається строк у три місяці, тобто, до 15 листопада 2001 року для її виписки. Що свідчить про те, що наміру купити та зразу перепродати квартиру вони не мали.

Що стосується пояснень ОСОБА_5, що дві експертизи підтвердили, що підпис у договорі не її, а тому підстав проводити таку експертизу ще раз – немає, судовою колегією не приймаються.

Відповідно до вимог ст. 10, 59 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом.

Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тільки вирок у кримінальній справі,  що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає цивільну справу.

Вирок по даній справі не ухвалювався. В межах кримінальної справи проведено три почеркознавчі експертизи, з яких одна – ХНДІСЄ -  вказує, що підпис в договорі виконано ОСОБА_5, а дві – Київський та Дніпропетровський НДІСЄ, що підпис виконано не нею.

Однак, участі у проведенні цих всіх трьох експертиз, тобто, задавати питання, надавати та витребувати певні докази та інше відповідачі були позбавлені; по кримінальний справі вони проходили як свідки і користуватись правами як сторони були позбавлені можливості.

В межах цивільної справи була проведена одна експертиза експертами ХНДІСЄ, яка підтвердила, що підпис у договорі виконано ОСОБА_5

Сприяючи всебічному і повному з’ясуванню обставин по справі у відповідності до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України судом апеляційної інстанції була призначена повторна судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Київського НДІСЄ (т.3 а.с. 7-11).

Від проведення  цієї експертизи ОСОБА_5 відмовилась, підтвердивши це в судовому засіданні.

Висновку Харківського НДІСЄ дана належна оцінка, виходячи з вимог ст. 212 ЦПК України з урахуванням застереження, визначене ч.6 ст. 147 ЦПК України.

Матеріали кримінальної справи свідчать, що після проведення експертиз  експертами Харківського та Київського НДІСЄ, висновки яких виключають одне одне, слідчим була призначена комісійна судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського НДІСЄ з притягненням експертів Харківського та Київського НДІСЄ.

Однак, експертиза проведена тільки експертом Дніпропетровського НДІСЄ разом з двома експертами експертно-криміналістичного центру УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 295-296; 298-310 кримінальної справи).

Що стосується інших заперечень ОСОБА_5, то вони також колегією не приймаються.

Факт продажу квартири з прилюдних торгів  на підставі нотаріального напису підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого 29.07.2002 року на ім’я ОСОБА_4, де вказано, що свідоцтво видано на підставі акту про купівлю нерухомого майна на прилюдних торгах (т.2 а.с. 220).

Пояснення ОСОБА_5, що вона не мала наміру продавати квартиру, оскільки їй нема де жити спростовується її поясненнями, що вона певний час проживає у свого співмешканця ОСОБА_14 в селі (т.1 а.с. -4 позовна заява ОСОБА_16).

Ці обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_15, що хазяйка переїзжає в село, оскільки часто там проживає (а.с. 27-28 кримінальної справи).

Оцінивши докази, представлені сторонами у їх совокупності, колегія вважає, що рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2; 313, 314 ч.2; 316, 317, 319, 325 ЦПК України колегія суддів, -

                                                        ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2007 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_5 у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання прилюдних торгів недійсними, поновлення порушеного права та вселення – відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий –   підпис

          Судді –              підпис

          Копія вірна