Справа №22-ц-4709/2010 рік                                  Головуючий 1 інстанції:  Хайкін В.М.

Категорія: інші                                                         Доповідач: Ситнік О.М.

                                                           У Х В А Л А

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 року                                                                                                м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого, судді Овсяннікової А.І.

Суддів Ситнік О.М., Свщенко  І.С.

За участі секретаря Москаленко  Е.А.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду відповідно до вимог закону України від 18 лютого 2010 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління   Пенсійного  фонду   України   Ізюмському   районі   Харківської  області  про  визнання   протиправними   дій  та   бездіяльності,  зобов’язання  вчинити   певні   дії  та   стягнення  матеріальної  та   моральної  шкоди

 за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському   районі   Харківської  області

на постанову Ізюмського  міськрайонного  суду  Харківської  області  від 02 березня 2010 року, -

                                                                   В С Т А Н О В И Л А :

    У жовтні   2009   року   ОСОБА_1 звернувся   до  суду   із  вказаним   позовом.

В   обґрунтування   позовних  вимог  вказував  на   те,  що  він  має  статус  громадянина,  постраждалого  від наслідків  Чорнобильської катастрофи, 1 категорії,  інваліда   3   групи.

 На   підставі   Закону   України   від  28  лютого  1991  року  № 796-ХІІ «Про  статус   та   соціальний   захист  громадян,  які   постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» (далі -  Закон  України  №796-ХІІ) йому  призначено  пенсію та   щомісячну  додаткову   пенсію за   шкоду,  заподіяну   здоров’ю,  розмір   яких  повинен  визначатися  виходячи з  мінімальної  пенсії  за   віком,  яка   встановлена  законами,  але   відповідач   визначив  розмір  зазначених  пенсій  позивачеві згідно з  постановою  Кабінету   міністрів   України   від  03  січня   2002   року  №1 « Про підвищення  розмірів  пенсії  та   інших  соціальних виплат  окремим  категоріям  пенсіонерів,  фінансування  яких  здійснюється  за  рахунок   коштів   державного  бюджету» (далі   -Постанова  КМУ  №1),  виходячи  з  базової  величини для   обчислення  конкретних  державних  пенсій   за   шкоду,  заподіяну  особам,  віднесеним  до  1  категорії,  встановленої  в   розмірі   19,91 грн.

     Позивач   стверджував,  що  відповідно  до  статей   50  та   54   Закону   №   796-ХІІ  він  має  право  на   щомісячну  додаткову  пенсію  за   шкоду,  заподіяну   здоров’ю,  у   розмірі   50   процентів   мінімальної  пенсії  за   віком  і   розмір  його  пенсії  не  може   бути   нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, однак відповідач, усупереч зазначеним нормам, не провів відповідне нарахування цих пенсій.

Посилаючись на наведені обставини,  просив визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському  районі   Харківської області щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача провести відповідні перерахунки пенсії. Стягнути  з УПФУ   в   Ізюмському   районі   Харківської  області  кошти  за   2008  рік   в   сумі  28489  грн,  за   2009 рік   в   сумі 17781 грн., моральну   шкоду   в   сумі   500  грн.

Постановою Ізюмського  міськрайонного  суду   Харківської  області від  02   березня   2010  року позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в  Ізюмському   районі   Харківської  області.

Зобов’язано  УПФУ   в   Ізюмському  районі   Харківської  області  провести   перерахунок  та   виплатити  державну   пенсію  та   додаткову   пенсію  ОСОБА_1 з  22  травня   2008  року   у  відповідності   зі   ст.. ст..  50,54   Закону   України   «Про  статус  і   соціальний   захист  громадян,  які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської  катастрофи»,  виходячи з  розміру   мінімальної  пенсії за   віком, встановлений   у   ч. 1   ст. 28   Закону   України   про  загальнообов’язкове державне   страхування»   з  урахуванням   визначеного  законодавством  прожиткового  мінімуму  для   осіб, які   втратили   працездатність.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському  районі   Харківської  області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено 3 групу інвалідності.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною четвертою ст. 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правого акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також; суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.

Зі змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене правильними є висновки суду першої інстанцій щодо не взяття до уваги положень ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. З ст. 67 зазначеного Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильними також є висновки суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсії в разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що судом першої  інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

     Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                      У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу УПФУ Ізюмському   районі   Харківської  області відхилити.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду м.  Харкова від 02 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців від дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя                                                                      

Судді