АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3525 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Полянчук Б.І.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“10” червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В
Суддів : Онищенко Е.А.
Давискиби Н.Ф.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від “07” квітня 2010 року по справі за позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_4, 3-тя особа: приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу Коновалова О.В. про визнання заповіту недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, 3-тя особа: приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу Коновалова О.В. про визнання заповіту недійсним, який в ході судового розгляду справи уточнила.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, який є її рідним братом. За свого життя, 27.04.2007 року, ОСОБА_8 залишив заповіт, згідно якого все своє майно, що буде належати йому на час смерті він заповідав ОСОБА_4 Посилаючись на те, що під час підписання заповіту ОСОБА_8 не розумів значення своїх дій та керувати ними, ОСОБА_6 просила суд визнати недійсним заповіт, складений 27.04.2007 року її братом ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Коноваловою О.В.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від “07” квітня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним заповіт, укладений 27.04.2007 року ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Коноваловою О.В., стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2000 грн. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8, який є рідним братом позивачки по справі, ОСОБА_6, за час свого життя, 27.04.2007 року, склав заповіт, згідно якого він на випадок своєї смерті призначив ОСОБА_4 спадкоємцем всього майна, що буде йому належати та на що він буде мати право.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним заповіту складеного ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_4, позивачка посилалась на те, що під час підписання заповіту її брат, ОСОБА_8, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
На підставі ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28.01.2009 року було проведено посмертну судово-психіатричну експертизу. Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 14.04.2009 року, проведеної експертами КУ „Обласна психіатрична лікарня” Запорізької обласної ради, ОСОБА_8, 1958 р. н. в момент підписання заповіту 27.04.2007 року мав ознаки помірної розумової відсталості в ступені не різко вираженої імбецильності. У зв’язку з чим він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними під час підписання заповіту 27.04.2007 року.
За клопотанням відповідача, ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15.10.2009 року по справі було призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології. Відповідно до висновку повторної експертизи ОСОБА_8на момент підписання заповіту 27.04.2007 року страждав на помірну розумову відсталість і в момент підписання заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем ОСОБА_4 не надано належних доказів, які б спростовували висновки посмертних судової-психіатричних експертиз, щодо психічного стану ОСОБА_8 в момент підписання заповіту. Судом першої інстанції правильно не взяті до уваги показання свідків, які пояснювали, що ОСОБА_8 під час підписання заповіту розумів значення своїх дій і міг керувати ними, оскільки свідки не являються спеціалістами в області психіатрії і у зв’язку з цим не можуть спростовувати обставини, встановлені висновками судово-психіатричних експертиз.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін та постанови рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від “07” квітня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: