Справа №22-ц-3237/2010 рік                                  Головуючий 1 інстанції: Калайда   І.С.

Категорія: інші                                                         Доповідач: Ситнік О.М.

           У Х В А Л А

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року                                                                                                м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого, судді Овсяннікової А.І.

Суддів Ситнік О.М., Довгаль Г.П.

За участі секретаря Черниш К.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду відповідно до вимог закону України від 18 лютого 2010 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до УПФУ у Золочівському районі Харківської області про зобов’язання  здійснити   нарахування  та   виплатити   недосплачені   як   дитині   війни   суми   до  пенсії.

 за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України ( далі УПФУ) у Золочівському районі Харківської області

на постанову Золочівського районного суду Харківської області від  17 лютого 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1  у якому вона вказувала, що  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1  року і відповідно до ст. 1 Закону України за № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” має відповідний статус дитини війни. За ст. 6 вказаного закону з 1 січня 2006 року їй мала виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2006-2007 роках така допомога не виплачувалася.

Вважала, що зупинення виплати допомоги не ґрунтується на вимогах як національного, так і міжнародного законодавства, ратифікованого Україною.

Просила  поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати УПФУ у Золочівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування.

 В  подальшому   ОСОБА_1 уточнила   свої  позовні   вимоги  та   просила перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплатити щомісячну державну соціальну допомогу за період 09  липня   2007   року   по  31   грудня   2007 року  та   з  22  травня   2008  року   по  31   грудня   2008  року.

 Представник УПФУ проти позову заперечував.

Справа розглянута за нормами КАС України у порядку письмового провадження.

Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 17 лютого 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Золочівському районі Харківської області року.

Зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок підвищення   до  пенсії ОСОБА_2 в розмірі   30% мінімальної  пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за 2007 рік з 09 липня   2007   року   по  31   грудня   2007   року   та   за   2008   рік  з  22   травня   2008   року   по  31   грудня   2008  року.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, УПФУ подали апеляційну скаргу, у якій просили  постанову суду скасувати та відмовити у позові, посилаючись на ті обставини, що  ст. 7 закону за № 2195-IV передбачалося фінансування соціальних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, однак Державний бюджет такого фінансування не передбачав, а кошти Пенсійного Фонду формуються із чітко визначених джерел відповідно до закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за № 1058 і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Вказані кошти  ПФУ за ч. 2  ст. 72 названого закону не включаються до Державного бюджету України і їх витрата на виплату такого підвищення пенсії не передбачено, відповідно до ч.1 ст. 73 закону №1058 надано вичерпний перелік видів виплат на які можуть бути спрямовані кошти ПФУ і за ст. 63 закону №1058 на інші цілі ці кошти направлені бути не можуть.  Також вважали, що розмір мінімальної пенсії, з якого має вираховуватися соціальна гарантія, повинен встановлюватися окремо і не може прийматися до уваги розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений відповідно до закону №1058.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Позивачка, як достовірно встановлено судом першої інстанції, отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни у розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Статтею 6 Закону  України „Про соціальний захист дітей війни” за № 2195-IV  ( далі Закон № 2195-IV) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

За п.12 ч.1 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону № 2195-IV на 2007 рік було призупинено з урахуванням ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” . Однак, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.  Хоча законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” було зупинено дію ст. 6 закону за № 2195-IV, однак рішенням Конституційного Суду України від 22  травня 2008 року за №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п.41 р.2    Тобто, п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України  „Про Державний бюджет України на 2007 рік”  та п.41 р.2  Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що передбачено ч.2 ст. 152 Конституції України і вказані правовідносини регулюються згідно ст. 6 закону № 2195-IV у редакції закону, що діяла до 1 січня 2007 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, оскільки справа, на час провадження  у суді першої інстанції, підлягала розгляду у порядку адміністративного судочинства,  правомірно виходив з того, що УПФУ, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно діяти у відповідності з вимогами ст. 6 закону № 2195-IV і здійснити відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена, тобто з 9 липня 2007 року, але у порушення цих вимог, таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну  бездіяльність, про що обґрунтовано зазначено у рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції обґрунтовано  посилався на ст. 28 закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у контексті визначення розміру мінімальної пенсії за віком, як бази для розрахунку підвищення пенсії, довічного утримання чи державної соціальної допомоги, передбаченого ст. 6 закону № 2195-IV, з посиланням на ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”. Таким чином, посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на відсутність механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, який би слугував базою для розрахунку соціальної гарантії, не відповідає дійсності і спростовується вищевказаними законами України.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на ту обставину, що чинним законодавством не передбачено покладення обов’язку на органи ПФУ нараховувати підвищення пенсії, передбачене ст. 6 № 2195-IV. Однак, відповідно до закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районними управліннями ПФУ за місцем проживання пенсіонерів.  Згідно Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за №121/2001 на ПФУ покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

П.1.1 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року за №8-2, вказані управління є органами ПФУ і утворюють систему органів ПФУ та мають завданням призначення та виплату пенсій. Таким чином, обов’язок по нарахуванню і виплаті доплати, передбаченої ст. 6 закону № 2195-IV покладено саме на органи ПФУ.

Безпідставним є посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалювалося рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування ПФУ. Доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування доплат, передбачених законом № 2195-IV, не можуть бути підставою для скасування постанови суду та відмови у позові, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору, а реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу УПФУ у Золочівському районі Харківської області відхилити.

Постанову Золочівського районного суду Харківської області від 17 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців від дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя                                                                      

Судді