А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Х А Р К І В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 11-1862 2009г. Головуючий І інстанції:
Категорія: ч.2 ст. 296 Бойко Г.В.
КК України Доповідач: Мікулін М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2009 року м. Харків
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді Долгова Ю.Д.
суддів Мікуліна М.І., Камишева С.П.
з участю прокурора Смірнової О.Е.
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляціями прокурора, засудженого та його захисника на вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 2 жовтня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цім вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с. Забарино Зачепилівського району Харківської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,-
засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.
Як встановив суд, 27 вересня 2008 року, близько 22 годин 30 хвилин, біля будинку культури в с. Бердянка Зачепилівського району Харківської області ОСОБА_3 в групі з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинив хуліганство з особливою зухвалістю та побив ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, спричинивши їм фізичну біль, а потерпілому ОСОБА_10, внаслідок його побиття ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було заподіяно легкі тілесні ушкодження.
В апеляціях:
- прокурор порушив питання про зміну судового рішення та ухвалити, що ОСОБА_3 вчинив злочин у групі з двома особами, матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження та кваліфікувати його дії як хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю та було вчинено групою осіб.
- захисник просить скасувати вирок та справу направити на додаткове розслідування, оскільки, на його думку, в ході досудового слідства були допущені порушення кримінально-процесуального закону, що виключають ухвалення вироку. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що у обвинувальному висновку побиття ОСОБА_10 скоїли ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв’язку з чим порушили право його підзахисного на захист, тому що ОСОБА_3 захищався від безпідставного обвинувачення. Захисник також посилається, що суд не вірно встановив фактичні обставини справи та призначив останньому сурове покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
- засуджений також просить скасувати вирок та пом’якшити йому покарання тому що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце мешкання та позитивно характеризується, щиро кається у скоєному злочині, тяжких наслідків від якого не було, а потерпілі не мають до нього ніяких претензій.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Смірнової О.Е, яка підтримала апеляцію державного обвинувача, а також думку захисника про задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора треба задовольнити, а апеляції засудженого та його захисника - задовольнити частково з таких підстав.
Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття привільного рішення у справі.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні хуліганства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та було вчинено групою осіб , підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, ретельно досліджених та належно оцінених судом.
Зокрема, він ґрунтується на показаннях потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 про те, що 27 вересня 2008 року, близько 22 годин 30 хвилин, біля будинку культури в с. Бердянка Зачепилівського району Харківської області ОСОБА_3 в групі з іншими особами, матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження з хуліганських мотивів побив їх, спричинивши їм фізичну біль.
Такі показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_8, які були дані останнім в ході досудового слідства та досліджені у судовому засіданні, а також з показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ін..
Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Між тим, колегія суддів виключає з мотивувальної чистині вироку вказівку суду про те, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано за наступними признаками: винятковий цинізм та зрив масового молодіжного заходу /дискотеки/, оскільки треба вважати, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано як хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю та було вчинено групою осіб.
Приймаючи таке рішення, колегія суддів враховує, що диспозиція ст. 286 КК України не передбачає такий кваліфікований признак, як зрив масового молодіжного заходу /дискотеки/, а в скоєнні злочину з винятковим цинізмом ОСОБА_3 органами досудового слідства не обвинувачувався.
Крім того, колегія суддів виключає з мотивувальної частині вироку вказівку суду про скоєння злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тому що по справі треба вважати, що ОСОБА_3 вчинив злочин у групі з двома особами, матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження.
Аналіз матеріалів кримінальної справи також свідчить, що під час досудового слідства і в судовому засіданні не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3, як і на правильність кваліфікації його дій.
Отже, підстав вважати, що редакція обвинувального висновку порушає право ОСОБА_3 на захист, а суд першої інстанції постановив рішення про скоєння останнім хуліганства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та було вчинено групою осіб - з порушенням кримінального або кримінально-процесуального закону, не має.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, місцевий суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчиненого злочину, а саме те, що він в процесі хуліганських дій наносячи удари завдав фізичного болю і тілесні ушкодження потерпілим, відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, а також дані про особу засудженого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується посередньо, ніде не працює.
З огляду на викладене, а також на те, що ОСОБА_3 вини не визнав, суд першої інстанції призначив йому покарання в місцях позбавлення волі.
Між тим, висновок суду про те, що в процесі хуліганських дій ОСОБА_3 наносячи удари завдав тілесні ушкодження потерпілим доказами по справі не підтверджується та, більш того, відповідно до обвинувальному висновку і формулюванню обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним - тілесні ушкодження свідку по даній справі ОСОБА_10 заподіяли інші особи.
Висновок же суду про те, що ОСОБА_3 вини не визнав не узгоджується з показами, які дав останній як в ході досудового слідства при допиті його 6 серпня 2009 року в якості обвинуваченого про визнання вини в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 206 КК України в повному обсязі /а.с. 124/, так потім і в судовому засіданні 25 вересня 2009 року /а.с. 167/.
Крім того, за місцем помешкання ОСОБА_3 характеризується позитивно, а не посередньо, як вказав суд при призначенні ОСОБА_3 покарання /а.с. 39, 138/.
Так, як убачається з характеристики, наданої головою Забаринською сільською радою Зачепилівського району Харківської області ОСОБА_14 /а.с. 39/ ОСОБА_3 проживає разом з батьками, працює трактористом Крестищенського УБР. Ніяких компрометуючих даних виконком сільської ради на ОСОБА_3 не має.
Суд першої інстанції в вироку вказав про відсутність по справі пом’якшуючих покарання обставин.
Колегія суддів не згоджується з такою вказівкою суду, тому що наведені вище дані про особу засудженого, а саме: те, що ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, до скоєння злочину характеризувався позитивно фактично є обставинами, які пом’якшують покарання.
Крім того, суд першої інстанції не врахував молодий вік засудженого, якому на час скоєння злочину виповнилося тільки 19 років.
Вирішуючи питання відповідно до доводів апеляцій захисника та засудженого про можливість пом’якшення останньому покарання, колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання виходив із скоєння ним злочину при наступних обставинах: з винятковим цинізмом та що він завдав тілесні ушкодження потерпілим.
Але, як приведено вище, такі обставини матеріалами справи не підтверджуються.
З урахуванням як цих обставин, так і наявністю по справі пом’якшуючих покарання обставин з сукупністю з позитивними даними про особу засудженого, який скоїв злочин вперше, має постійне місце мешкання, кається у скоєному злочині, тяжких наслідків від якого не було, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання його можливо без ізоляції від суспільства, в зв’язку с чим відповідно до вимог ст. 75 КК України звільняє засудженого від відбуття покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора задовольнити, а апеляції засудженого та його захисника задовольнити частково.
Вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 2 жовтня 2009 року у відношенні ОСОБА_3 зміни, застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов’язки:
- не виїжджати за межи України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Виключити з мотивувальної частині вироку вказівку суду про скоєння злочину ОСОБА_15 та ОСОБА_5, та вважати, що ОСОБА_3 вчинив злочин у групі з двома особами, матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження.
Виключити з мотивувальної чистині вироку вказівку суду про те, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано за наступними признаками: винятковий цинізм та зрив масового молодіжного заходу /дискотеки/, та вважати, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано як хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю та було вчинено групою осіб.
З під варти ОСОБА_3, який знаходиться в Харківському слідчому ізоляторі - звільнити негайно.
В іншій частині вирок суду щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.
Головуючий суддя
Судді